21. Доктрина зовнішньої політики кнр на початку ххі століття.

Мультиполярність світу. Китай виступає проти гегемонізму і захищає мир у всьому світі. Китай вважає, що держави, не великі і малі, не сильні і слабкі, не багаті і бідні, є рівноправними членами міжнародного співтовариства. Вирішення конфліктів між країнами здійснюється мирним шляхом; не треба вдаватися до зброї і погрожувати один одному силою, не можна ні під якими приводами втручатись у внутрішні справи інших країн. Китай ніколи не нав'язує іншим країнам свій соціальний порядок і ідеологію, і не дозволяє іншим країнам нав'язувати їх соціальний лад і їх ідеологію Китаю.

Концепція мирного розвитку і мирного зростання. Китай активно сприяє створенню справедливого і раціонального нового міжнародного політичного та економічного порядку. Китай вважає, що новий порядок повинен відображати вимоги розвитку історії та вікового прогресу, повинен виражати загальні побажання і інтереси народів усього світу. П'ять принципів мирного співіснування та інші загальноприйняті правила міжнародних відносин повинні стати основою для створення нового міжнародного політичного та економічного порядку.

Внесені принципи Панча-шила: взаємна повага до суверенітету та територіальної цілісності, взаємний ненапад, невтручання у внутрішні справи, рівність і взаємовигода, мирне співіснування. П'ять принципів мирного співіснування увійшли в кон­ституцію КНР 1982 р. і стали основоположними установками, якими керується Китай, встановлюючи та розвиваючи дружні взаємини з усіма країнами світу. На основі цих принципів на 1995 р. Китай установив дипломатичні відносини з 159 країнами.

Концепція активної дипломатії. Зміцнення згуртованості і співробітництва з країнами, що розвиваються, розглядається як основна передумова китайської зовнішньої політики. Китай і країни, що розвиваються, знаходяться в загальному історичному процесі, перед ними стоять спільні цілі, а саме: захист незалежності країни і здійснення економічного розвитку. Співпраця між ними є широким і перспективним.

Багатостороння дипломатія. Китай здійснює всебічну політику розширення зв'язків із зовнішнім світом, він бажає на основі рівності і взаємної вигоди займатися з усіма країнами і регіонами світу торгівлею, здійснювати техніко-економічну співпрацю та культурний обмін з метою сприяння спільному процвітанню. Китай приймає активну участь у багатосторонніх дип. заходах, будучи надійною силою у справі захисту миру у світі та стабільності у регіонах світу.

Доктрина заперечення свободи дій (США у Тихому океані), концепція асиметричності (сильна держава не є стор. в багатостор. дипл.), регіональний вимір ЗП (АСЕАН, Центр. Азія, АТР), нарощення потенціалу, претензії на лідерство.

22. Виникнення тайванської проблеми та підходи кнр до її вирішення у 1950-і – 1960-і рр.

Каїрська деклар-я 1943 (США,ВБ, Китай) – після капітул-ї Яп-ї – Тайвань поверн Китаю. Підтв. на Потсдамській конф-ї. В Китаї -проблема створ. коаліції націон-партіотичних сил-Гоміньдан і КПК (в 1927 поч. бор-ба) громад війна+війна на різних фронтах.Чан Кайші в 1946 починає наступ проти комуністів, комуністи контрнаступ із допомогою СРСР(трофейна япон зброя), КПК -перемога.

1.10.49-Мао Цзедун проголошує КНР, залишки гомін. Армії на Тайвань. 1.03.50 –Проголошення Кит республіки на о-ві Т., Ч. Кайші – президент КР. Гасло «очистити Китай від комуністів». КНР з поч. 50-х намаг. повернути о-в. Корейська війна в 50-і - Сх.. Азія для США «зона свободи», входить Тайвань:1) В Тайв протоку 7 флот амер армії 2) статус Т. невизначений до стабілін-ї положення в Аз-Тихоокеан регіоні 3)програма ам доп-и Чан Кайші. 51 – дог-р з Яп-ї, але лише відмова Яп-ї від о-вів, без конкретизації на чию користь. 53- СНБ США 146\2 –Т.включ в «оборонний периметр» (в лінію Ачесона). 54 КНР публікація резолюцій з метою «визволення Китаю».54-55 – перша тайванська криза –обстріл комуністами Цзиньменю – загинуло в т.ч. 2 амер офіцери. Можливе втруч США, СРСР – можл. широкомасшт війна. Нова Зеландія (керована Нью-Йорком та Лондоном) запропонув в ГА ООН проект резол-ї про припин-я вогню. СРСР-свій проект про засудження США та виведення військ Ч.Кайші. Резол-ї не були прийняті. СРСР пропонує скликати конфер-ю, КНР відмовляється – «внутрішня справа». 55 «Формозька резол-я» США – надання презид-ту необмежених повноважень для виріш-я проблеми оборони Т. і Пескадорських о-в. 57-на о-х амер ракети «Матадор». 58 Заява КНР – вимога передачі прилеглиг о-в у Т.протоці-Заяви США про оборону Т-ю в разі нападу.(КНР зупинилась) – 2 тайв криза.62 – спроба агресії Чан Кайші проти материка. Але Кеннеді по «Варшавському переговорному каналу» повідомляє КНР, що не підтримає Ч.Кайші. (КР зупинилась).

60-і: 1)В’єтнамська війна,2)загострення відносин КНР-СРСР. КНР не здійснює спроб загострити сит-ю в Т.протоці, що склало б для США додаткові проблеми, і для КНР- Т. міг би стати потенційним «2 фронтом» для КНР. В 60-і – дипломатична боротьба за представництво ООН. В 45 гомінданівська делегація серед 50-ти засновниць в Сан-Франциско. КНР в 49 заявляє про прагнення зайняти місце в ООН (з 50-х- місце КР)Підтрим – СРСР,Польща, Чехословач. США вносять «резол-ю про мораторій» (заборона вносити питання КНР навіть в порядок денний). В 60-х в ООН виросла кількість незалежних держав, лідерство США не таке беззаперечне. КНР та КР почала боротьбу за залучення на свій бік країн 3-го світу – з допомогою грошей, техн. допомоги, продажу зброї. КР-виграє. З 37 нових членів – 21 встановили дипвідносини з КР і визнали тайв режим як єдино законний. США змінюють резол-ю про мораторій на резол-ю про важливе питання – обговорювати пит КНР можна, але лише за підтримки 2/3 голосів. В 65 КНР майже набрала 2/3, не вистачило декількох голосів. КНР – відносини з Зах. Д-ми- в 64 з Францією дипвідносини. Італія – головний «провідник» в ООН (серед зах-х) – ініціатива комітету вивчення пит-я про предст-во КНР. Але культ революція КНР зіпсувала репутацію, питання про представництво КНР в ООН на дек. років втратило актуальність.