- •Проблема територіального суверенітету у зовнішній політиці Японії в 50-і – 70-і рр.
- •Основні правові та політичні засади демілітаризації японської політики.
- •Доктрина Йосіди.
- •Основні пріоритети зовнішньої політики Японії у 1980-і рр.
- •Зовнішньополітичні стратегії Японії у 1990-і - 2000-і рр.
- •Концепції політики Японії щодо країн Південно-Східної Азії.
- •Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.
- •Миротворча діяльність у зовнішній політиці Японії.
- •Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у зовнішній політиці Японії.
- •Проблема суверенітету Японії в японсько-американських відносин у 1950-і – першій половині 1970-х рр.
- •Основні проблеми японсько-американських відносин у другій половині 1970-х-1980-і рр.
- •Трансформація японсько-американського союзу у 1990-і-2000-і рр
- •Нормалізація японсько-радянських відносин. Спільна декларація 1956 р.
- •14. Японсько-китайські відносини у 1990-і – 2000-і рр.
- •15. Становлення зовнішньополітичної програми кнр у 1940-і- на початку 1950-х рр.
- •6. Зовнішньополітичні доктрини кнр у 1950-х – першій половині 1960-х рр.
- •17. Зовнішньополітичні концепції кнр періоду „культурної революції”.
- •18. Зовнішньополітичні концепції кнр кінця 1970-х рр.
- •19. Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на зовнішню політику кнр у другій половині 1980-х – 1990-і рр.
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •20. Зовнішньополітичні доктрини кнр у 1980-і – 1990-і рр.
- •21. Доктрина зовнішньої політики кнр на початку ххі століття.
- •22. Виникнення тайванської проблеми та підходи кнр до її вирішення у 1950-і – 1960-і рр.
- •23. Тайванська проблема в зовнішній політиці кнр у 1980-і – 2000-і рр.
- •24. Китайсько-американське зближення на початку 1970-х рр. Китайсько-американські комюніке.
- •25. Проблеми китайсько-американських відносин у другій половині 1990-х – 2000-і рр.
- •26. Причини розколу у китайсько-радянських відносинах.
- •27. Китайсько-російське стратегічне партнерство.
- •28. Проблема “возз’єднання батьківщини” в сучасній зовнішній політиці кнр.
- •29. Політика кнр в Індокитаї у 1960-і – 1980-і рр.
- •30. Енергетична безпека в зовнішній політиці кнр в 1990-і – 2000-і рр.
- •31. Проблема об’єднання у зовнішній політиці країн Корейського півострова.
- •32. Міжкорейський діалог у 1980-і – 2000-і рр.
- •33. Міжнародні механізми розв’язання «ядерної проблеми» на Корейському півострові.
- •34. Основні пріоритети та принципи зовнішньої політики Індонезії в кінці 1950-х – на початку 1960-х рр.
- •35. Зовнішньополітичні концепції Індонезії у другій половині 1960-х – 1980-і рр.
- •36. Місце асеан у зовнішній політиці Індонезії
- •37. Ісламський фактор в зовнішній політиці Індонезії.
- •38. Регіональна політика Індонезії в пса та атр в 2000-і рр.
- •39. Регіональна політика Індії в Південній Азії у 1990-і – 2000-і рр.
- •40. Проблема регіонального лідерства в зовнішній політиці Індії в 1970-і – 1980-і рр.
- •41. Нейтралізм і неприєднання як основи зовнішньої політики Республіки Індії.
- •42. Проблеми міжнародної безпеки в зовнішній політиці Індії в 1970-і – 1990-і рр.
- •43. Зовнішньополітичні концепції Індії у 1990-і – 2000-і рр.
- •45. Індійсько-американські відносин у 1990-і – 2000-і рр.
- •46. Вплив територіальних проблем на відносини Індії із сусідами у 1960-і –1970-і рр.
- •47. Кашмірська проблема в зовнішній політиці Індії.
- •48. Індійсько-пакистанські конфлікти у 1960-і – 1970-і рр.
- •49. Індійсько-пакистанські відносини у 1990-і – 2000-і рр
- •50. Нормалізація індійсько-китайських відносин
- •51.Еволюція Індії на Середньому і Близькому Сході
- •52. Ракетгно-ядерна програма Індії та етапи її реалізації
- •53. Багатостороння дипломатія Індії на сучасному етапі. Індія і реформа оон.
- •54. Відносини стратегічного партнерства в з.П. Індії у постбіполярний період
- •55. Відносини Індії із країнами снд
- •56. Роль Індії в русі неприєднання
- •57. Засади зовнішньої політики Пакистану у 1950-60-і роки
- •58. Основи пакистансько-американського і пакистансько-китайського зближення у 1980-і рр.
- •60. Місце Афганістану у зовнішній політиці Пакистану.
- •61. Кашмір у зовнішній політиці Пакистану.
- •62. Бангладешська криза та її наслідки для зовнішньо-політичної стратегії Пакистану.
- •63. Етнічний фактор у з.П. Пакистану
- •Религия
- •Проблеми енергетичної безпеки в Пакистані.
- •66. Основні проблеми зовнішньої політики Ірану у 1940-і – на початку 1950-х рр.
- •67. Політика Ірану на Близькому та Середньому Сході у 1960-і – 1970-і рр.
- •68. Зовнішньополітичні стратегії Ірану в 1970-і рр.
- •69. Конституційні та ідеологічні засади зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран.
- •70. Концепція та політика експорту ісламської революції у зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран.
- •71. Зовнішньополітичні концепції ірі в 1990-і рр.
- •72. . Ірансько-російські відносини
- •73. Ірансько-американські відносини у 1980-і – 2000-і рр.
- •74. Основні проблеми зовнішньої політики ірі в 2000-і рр.
- •75. Політика Ісламської Республіки Іран щодо країн Перської затоки.
- •76. Ядерна програма Ісламської Республіки Іран і позиції великих держав
- •77.Зовнішня політика Турецької Республіки на початку "холодної війни" (1948-1953 рр.)
- •78.Зовнішньополітичні концепції Туреччини в 1980-і -1990-і рр.
- •79.Проблеми безпеки в зовнішній політиці Туреччини в 1940-і - 1950-і рр.
- •80. Турецько-американські відносини після завершення «холодної війни».
- •81. Кіпрська проблема в зовнішній політиці Туреччини.
- •82. Турецько-грецькі відносини.
- •83. Місце нато в зовнішній політиці Туреччини.
- •84. Проблема інтеграції Туреччини в єс в 1990-і – 2000-і рр.
- •85. Турецько-ізраїльські відносини.
- •86. Арабська політика Туреччини у 1960-і - 1970-і рр.
- •87. Зовнішньополітичні концепції Туреччини в 2000-і рр.
- •88. Політика Туреччини на Близькому Сході у 1990-і – 2000-і рр.
- •90. Політика Туреччини на пострадянському просторі.
20. Зовнішньополітичні доктрини кнр у 1980-і – 1990-і рр.
У 1982 році на XII з'їзді була прийнята центральна установка на проведення «незалежної і самостійної зовнішньої політики». Нарешті, в 1982 р. китайські керівники піднімають питання не просто про можливість відтягнення війни, а про те, чи можливо в принципі не допустити війну і добитися миру, не обмеженого тимчасовими рамками.
З переглядом концепції війни і миру пов'язане висунення ряду нових ЗП установок, які зачіпають проблеми взаємин Китаю з навколишнім світом. Найбільш важливу роль відіграє ЗП установка на проведення «відкритої політики», яка, мабуть, у вирішальній мірі визначає загал. характер ЗП КНР.
Найбільш великі стратегічні проблеми в сучасному світі за Ден Сяопіном (1985)
1. Проблема світу - це проблема «Схід - Захід»,
2. економічна проблема - це проблема «Північ - Південь».
Але головну увагу він приділив не військ.-політ., а політ.-економ. аспектам розвитку МВ, що зайвий раз підтвердило тенденцію підвищення питомого значення невійськових аспектів аналізу міжнародної ситуації.
На цьому етапі можна спостерігати завершення процесу еволюції найбільш загал. уявлень керівництва КНР - від концепції "воєн і потрясінь" до діаметрально протилежної концепції "миру і розвитку". Був узятий курс на "мирне піднесення" на основі спільного розвитку з іншими державами. Проголошувалась відмова кит. керівників від постійних супротивників, відносини з якими можливо засновувати лише на непримиренній боротьбі.
На передній план вийшли, насамперед, проблеми, пов'язані із забезпеч. мирного стабільного оточення, і питання розвитку, які прямо залежать від перспектив оптимізації положення Китаю в структурі світових економічних і наук.-техніч. контактів.
У ще одній важливій концепції - теорії "миру і розвитку", вперше оприлюдненій Ден Сяопіном в 1984 р., було заявлено, що двома "найбільш великими стратегічними проблемами в сучасному світі, що носять глобальний характер, є проблема миру і економічна проблема". Концепція "комплексної державної міці" також привела керівництво КНР до висновку про зниження ролі військ. чинника в суч. умовах для забезпеч. нац. безпеки. Її суть в тому, що в сучасних умовах сила держави і її вплив на міжн. арені визначається не тільки величиною військового потенціалу, а й рівнем економ. і наук.-техніч. розвитку, а також зваженим зовнішньополітичним курсом, при цьому домінуючим фактором є економічний потенціал країни.
В кінці 1980-х рр.. у китайському керівництві стало переважати бачення світу з позиції багатополюсності. Воно відображало прагнення різних держав світу до проведення незалежного політичного курсу на світовій арені, і означало кінець безроздільного домінування "однієї-двох наддержав".
Прагнення виключити негативний вплив з боку США та інших іноземних держав у міру зростання національної могутності країни підштовхнуло китайське керівництво до розширення своєї участі у підтримці існуючого міжнародного порядку. У першій половині 1990-х рр.. керівництвом КНР були закріплені важливі концептуальні положення про необхідність встановлення мирного, стабільного, справедливого і розумного нового міжнародного порядку.
Концепція нового міжнародного порядку може розглядатися як найважливіша теоретична основа зовнішньої політики КНР на сучасному етапі, не тільки яка несе ідеологічне навантаження, але і відображає основні методи регіональної політики Пекіна. Вона заснована на уявленні китайського керівництва про те, що порядок міжнародного суспільства залежить від "стандартизації" національних інтересів, а стабільність міжнародного порядку - від "загальноприйнятих стандартів". При цьому підкреслюється, що сучасний світ потребує двох основних перетвореннях:
1. Твердження "нового світового політичного порядку"
2. Твердження "нового світового економічного порядку".
"Концепція нової безпеки". Як підкреслюють китайські дослідники, після закінчення "холодної війни" з'явилося розуміння, що ні військові альянси, ні однакова політична система більше не є запорукою миру і безпеки. З втратою значення традиційних форм оборонної дипломатії, що існували у формі військових союзів, в нових умовах міжнародної обстановки був запропонований оригінальний підхід до роззброєння і співробітництва з безпеки.