19. Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на зовнішню політику кнр у другій половині 1980-х – 1990-і рр.

Екон. розвиток Китаю в 80-ті рр. був пов’язаний з основними ЗП установками – відмова від війни, економічні засоби ЗП, скорочення витрат на озброєння.

Китай був, є і буде однією з наддержав Сх Азії.

В зовнішньополітичну концепцію КНР зміни вніс 12 з’їзд компартії Китаю у вересні 1982 р.

ЗП концепція КНР до 1958 р. – соціалістична ЗП. Китайське керівництво – застосування ЗП концепції СРСР – соціалістична співдружність, тощо, теорія 3х світів. Китайське керівництво ставило питання про багатополярність світу. “Курс на самостійність ЗП курсу КНР”. “Китай у жодному випадку не піддається тиску будь-яких великих держав”.

4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:

Китай незалежно і самостійно визначає ЗП політику і курс. Не вступає в союзи з великими державами. Мета ЗП Китаю – захист миру в усьому світі. Китай бажає розвивати відносини усіма країнами на основі принципів мирного співіснування. Зміцнення солідарності та співробітництва з 3 світом. Розвиток дружніх відносин з прикордонними крахнами. Китай висупає за Новий міжнародно-політичний порядок.

Внесені принципи Панча-шила: взаємна повага до суверенітету та територіальної цілісності, взаємний ненапад, невтручання у внутрішні справи, рівність і взаємовигода, мирне співіснування. П'ять принципів мирного співіснування увійшли в кон­ституцію КНР 1982 р. і стали основоположними установками, якими керується Китай, встановлюючи та розвиваючи дружні взаємини з усіма країнами світу. На основі цих принципів на 1995 р. Китай установив дипломатичні відносини з 159 країнами.

Весна 1982 р. – з’їзд КПРС – початок зближення СРСР і КНР. Брежнєв заявив, що СРСР розглядає Китай як соціалістичну країну. На той період міждержавні стосунки набули гостроти.

Березень 1986 року – оприлюденно 10 основних напрямків неазлежності і самостійності ЗП КНР

Основні цілі: боротьба з гегемонізмом, збереження загального миру, розвиток дружби і співробітництва з іншими державами, спряння загально-економічному процвітанню.

КНР виступає за рівність усіх країн, щоб їх внутрішні справи вирішувались ними самими.

КНР буде діяти незалежно. Сама буде визначати позицію та політику в міжнародних справах у кожному окремому випадку, керуючись принципами мирного співіснування, не вступатиме в союз з жодною великою державою.

КНР відноситься до ІІІ світу, виступає проти імперіалізму, колоніалізму, расизму.

КНР є противником гонки озброєнь і розповсюджнення її в космос.

КНР проводить відкриту політику щодо всіх країн – капіталістичних, соціалістичних, розвинених і країн, що розвиваються.

Сприяє розвитку контактів з організаціями і народами інших країн

Основна увага приділялась капіталістичним країнам.

Значення зовнішніх економічних зв'язків КНР суттєво зросло після того, як була проголошена т.зв. «відкрита зовнішньоекон. політика», що відводила співробітництву з зарубіжними краї­нами важливу роль у модернізації народного господарства Китаю. Спочатку ця політика була зо­рієнтована переважно на розвинуті капіталістичні держави, а у кінці 80-х рр. поширилася й на колишні соціа­ліст.країни.