
- •1.Структура і форми культури. Смислові підходи до вивчення культури.
- •2.Діалектика матеріального та духовного в культурі
- •3. Сутність понять «світова», «національна», «етнічна» культура.
- •4. Форми культури (масова, елітна, народна). Функції культури
- •5. «Масова культура» та її основні жанри.
- •6. Вплив культури на розвиток особистості.
- •7. Роль освіти в сучасній культурі.
- •8. Історія культури українського народу як один із ланцюгів історії світової культури.
- •9. Виникнення культури людства. Етани розвитку людського суспільства.
- •10 . Особливості культури стародавніх слов'ян. Міфологія східних слов’ян.
- •11. Язичництво та причини його виникнення
- •12. Первісне мистецтво та його особливості
- •13. Історичні передумови виникнення української культури.
- •14. Трипільська культура та її особливості
- •15. Черняхівська культура та її особливості
- •16. Культура міст - держав Північного Причорномор’я
- •17. Східні слов’яни і антична культура
- •18. Середньовіччя як культурна епоха в історії Європи та України
- •19. Культура Київської Русі
- •20. Вплив культури Візантії на культуру Київської Русі
- •21. Розвиток писемності та освіти в Київській Русі.
- •22. Літературні пам’ятки Київської Русі.
- •23. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр
- •24. Особливості та роль культури в Галицько-Волинському князівстві.
- •25. Освіта і наука в Галицько-Волинському князівстві.
- •26. Епоха Відродження в Європі і Україні. Вплив Ренесансу на культуру України.
- •27. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави
- •28. Культурне значення полемічної літератури хvi – поч. Хvii ст.
- •29. Козаччина як культурне явище
- •30. Культура Козацько-Гетьманської держави
- •31. Братські школи як осередки української культури.
- •32. Києво-Могилянська академія як осередок духовної культури.
- •33. Культурна діяльність першого друкаря Івана Федорова в Україні.
- •34. Українська література та мистецтво хvii-XVIII ст.
- •35. Мистецтва українського бароко.
- •36. Культура епохи Просвітництва в Європі та Україні.
- •37. Українське Просвітництво та його особливості.
- •38. Творчість Котляревського і.П. Як засновника нової української літератури.
- •39. Культурний процес в Україні в хіх ст.
- •42. Романтизм в літературі та живописі хіх ст.
- •43. Українська культура довоєнного періоду.
- •44. Становлення українського професійного театру.
- •45.Культура України в роки війни та у повоєнний час.
- •47. Авангардне мистецтво 20-30 рр. Хх ст..
- •48. Культура України в умовах кризи радянської системи
- •49. Шляхи розвитку української культури в хх ст.
- •50. Українська культура: історія і сучасність.
- •51. Особливості національно-культурного відродження в 80-90х рр. Хх ст.
- •52. Культура в часи перебудови та становлення незалежності України.
- •53.Проблеми духовності сучасного українського суспільства
- •54. Історичні етапи розвитку української культури
- •55.Кризові явища сучасного суспільства і культури.
- •56. Реалістичний український живопис та його жанрова різноманітність.
- •57.Гуманістичні традиції європейської культури та їх роль в духовному відродженні в Україні.
- •58.Загальноєвропейські цінності культури та їх значення для розвитку культури Україні.
- •59. Український авангард.
- •60.Постмодерністська модель світу в українській і світовій інтерпретаціях
- •1. Структура і форми культури. Смислові підходи до вивчення культури.
58.Загальноєвропейські цінності культури та їх значення для розвитку культури Україні.
"Vita еst via"… Так, дійсно, життя – це дорога. Вона дуже рідко буває гладенькою і рівною, найчастіше – життєва дорога звивиста і повна різноманітних розгалужень. Яку дорогу обрати в майбутньому? Як зробити правильний вибір? Адже перспектив так багато! В сучасному тісному, глобалізованому світі, де час спресувався настільки, що кожна секунда відкриває нові можливості, як не помилитись і вибрати найкраще? Якими цінностями керуватись в подальшому житті? Кожна молода людина опиняється перед складним вибором. Цінності, в яких вона виховувалась в дитинстві, тепер ґрунтовно аналізуються та переосмислюються. Молода людина приходить до нового розуміння соціальних, моральних і психолого-вольових аспектів свого життя.
Якими цінностями керуватись у своєму житті, яку політичну модель вважати зразковою і чи потрібно шукати цей шлях це взагалі?
Шукаючи відповідь на ці питання, я намагалась підійти до нього максимально неупереджено й виважено. Нині в моїй державі триває дискусія щодо зовнішньополітичної орієнтації України, вектора цивілізаційного розвитку. Кожного дня в засобах масової інформації я чую словосполучення «європейська модель», «європейські стандарти», «європейські цінності»…
Перш за все, необхідно взяти до уваги, що європейська модель розвитку спрямована на побудову світу справедливості, заснованого на принципі цілісності людської гідності. Бурхливий і суперечливий розвиток Європи, її поліетнічність сприяли тому, що європейські цінності сформувались як продукт кількох великих релігійних і філософських традицій. Ідеї греків і римлян, християнства, іудаїзму, гуманізму й епохи Просвітництва та активний діалог з ісламською й арабською культурою сприяли створенню потужної системи загальнолюдських цінностей. Жорстокі війни й катаклізми викристалізували гуманістичний підхід до людини, людського життя й здоров'я. Найважливішою цінністю європейського суспільства стала людська гідність, людина як особистість й індивідуум.
Відповідно до європейських стандартів, максимально наближеним до ідеального є таке суспільство, в якому створені належні умови, що мають забезпечити усім громадянам рівні стартові можливості для розвитку й застосування їхніх потенційних здібностей, досягнення суб'єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей як умови реалізації найголовнішої соціально-психологічної потреби особистості - потреби в самовизначенні та самоствердженні. Політична, моральна та суспільна безпека й свобода кожної людини – важливий елемент європейських цінностей.
Безумовно, гарантом дотримання гуманістичних цінностей і стандартів є демократія, що забезпечує рівність, мир, соціальну справедливість, безпеку громадян, відкритість, відповідальність. Її важливими складовими є плюралізм, толерантність, повага до чужої точки зору, визнання свободи совісті, гарантованого права на власність інших осіб. Однак демократія немислима без відповідної громадянської відповідальності людини, що передбачає не тільки невідступне дотримання законів, але й активну протидію правовому нігілізму та пасивності. Важливими умовами демократичного суспільства є громадянська освіченість, компетентність, виховання поваги до прав людини, вміння знаходити компроміс. Люди повинні знати свої права та обов'язки, мислити критично й незалежно. Характерно, що сучасні демократичні тенденції вимагають від громадянина не лише політичної активності, а й усвідомлення власної ролі і значення в житті суспільства, а також дії у відповідності до власних переконань.
Однак, попри всю важливість демократії, її не можна ідеалізувати чи вважати панацеєю. Вона не створює гарантії щасливого й безтурботного життя, не є достатньою передумовою безконфліктного розвитку, а лише дає шанс на те, щоб вижити в співпраці з іншими народами світу, щоб ефективно протистояти глобалізаційним викликам. Демократія – це не універсальна модель суспільного устрою, це, перш за все, багатоманітність національно-культурних форм життя, які базуються на багатовіковому історичному досвіді, особливостях менталітету народів.
Однак саме цей аспект несе певні загрози. Як відомо, потужним носієм сучасних європейських цінностей є Європейський Союз – фінансово-економічна й політична структура, що передбачає певний рівень єдності її членів. Противники європейської моделі розвитку вважають, що за таких умов стираються національні особливості держав-членів ЄС, відбувається повна уніфікація суспільно-політичного, економічного й національного життя. Я вважаю, що ці побоювання мають раціональне зерно, адже вільний рух робочої сили, товарів та фінансів сприяє міжетнічному діалогу, нівелює відмінності між різними націями. Однак в Європі здійснюються заходи, що повинні зашкодити негативному процесу уніфікації. Освітня система кожної окремої держави складається з двох важливих складових: загальноєвропейської та національної. Поряд з вихованням толерантності, поваги до іншої нації чи етнічної групи, вміння вести діалог та знаходити компроміс, важливим є також виховання національної самосвідомості, що вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє; вміння осмислювати моральні та культурні надбання своєї нації, історію, звичаї, обряди, символіку; систему вчинків, що мотивуються любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед нею. Ідеалом є патріотизм, однак патріотизм не суто національний, а й загальноєвропейський.
Хотілось би також відмітити, що однією з важливих європейських цінностей є переконаність в тому, що мова будь-яких етносів – незалежно від чисельності її носіїв – є однією з найкоштовніших вартостей людства як цивілізованої спільноти. Подібний підхід сприяє розвитку культури кожної окремої держави, а як наслідок – усієї Європи і світу.
Значних успіхів досягнуто на шляху забезпечення гендерної рівності. Цей аспект суспільного життя не можна недооцінювати, адже саме рівність усіх людей, незалежно від їх статі, може наочно довести життєздатність ціннісних орієнтирів Європи.
Також характерною рисою європейської моделі є увага до навколишнього середовища. Хоча Європа не єдиний регіон, який зіткнувся з екологічними проблемами, вона є єдиною політичною зоною, де ці проблеми на сьогодні були взяті до уваги. Повага до навколишнього середовища, бережливе ставлення до природи проявляється як на побутовому, так і на глобальному рівнях.
Європейські цінності неможливі без так званого «європейського типу громадянина», який є безпосереднім їх носієм.
Для нього характерна здатність приймати необхідні рішення та відповідати за них, жити й діяти в певному соціумі, зберігаючи власне самовизначення, зважаючи на власну громадянську позицію; вміння орієнтуватись у політичному, економічному, культурному та правовому контекстах. Він готовий до сприйняття нового; здатний пристосовуватись до ситуації, змінювати напрямки діяльності, володіти декількома європейськими мовами, спілкуватись та взаємодіяти з іншими, поважаючи їх права, культуру, самобутність; вміє коректно розв'язувати конфлікти.
Саме відкритість до всякого роду нововведень, суспільна мобільність є провідною рисою європейської цивілізації і європейського способу життя.
Європейською цінністю є також ідеал вільного ринку, який дозволяє максимально забезпечити високий рівень життя населення. Ця модель, яку часто описують як соціально-ринкову економіку, пропонує чесний компроміс між свободою та соціальною справедливістю, між виробництвом та перерозподілом, між ринком та державою.
Однак, попри значні здобутки, європейські цінності мають ряд недоліків. З історії відомо, що іноді демократія перетворюється на вседозволеність, що тягне за собою спочатку кризу морально-етичних, релігійних ідеалів, а згодом веде до розчарування, появи ідеї «сильної руки»…
На фоні демократичності й толерантності в європейському суспільстві процвітає гомосексуалізм, формується терпиме ставлення до «легких» (і не дуже) наркотиків…
Попри все, я вважаю, що європейські цінності – це важливий здобуток не лише Європи, а й усього людства. Тому орієнтація на європейські стандарти при високій національній самосвідомості сприятиме істотному цивілізаційному успіху нашого суспільства. Адже європейські цінності – унікальне явище, найбільш досконале на сьогодні вираження філософського, релігійного й морального розвитку різних епох і народів, засноване на загальнолюдських ідеалах та прагненнях.