- •1.Структура і форми культури. Смислові підходи до вивчення культури.
- •2.Діалектика матеріального та духовного в культурі
- •3. Сутність понять «світова», «національна», «етнічна» культура.
- •4. Форми культури (масова, елітна, народна). Функції культури
- •5. «Масова культура» та її основні жанри.
- •6. Вплив культури на розвиток особистості.
- •7. Роль освіти в сучасній культурі.
- •8. Історія культури українського народу як один із ланцюгів історії світової культури.
- •9. Виникнення культури людства. Етани розвитку людського суспільства.
- •10 . Особливості культури стародавніх слов'ян. Міфологія східних слов’ян.
- •11. Язичництво та причини його виникнення
- •12. Первісне мистецтво та його особливості
- •13. Історичні передумови виникнення української культури.
- •14. Трипільська культура та її особливості
- •15. Черняхівська культура та її особливості
- •16. Культура міст - держав Північного Причорномор’я
- •17. Східні слов’яни і антична культура
- •18. Середньовіччя як культурна епоха в історії Європи та України
- •19. Культура Київської Русі
- •20. Вплив культури Візантії на культуру Київської Русі
- •21. Розвиток писемності та освіти в Київській Русі.
- •22. Літературні пам’ятки Київської Русі.
- •23. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр
- •24. Особливості та роль культури в Галицько-Волинському князівстві.
- •25. Освіта і наука в Галицько-Волинському князівстві.
- •26. Епоха Відродження в Європі і Україні. Вплив Ренесансу на культуру України.
- •27. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави
- •28. Культурне значення полемічної літератури хvi – поч. Хvii ст.
- •29. Козаччина як культурне явище
- •30. Культура Козацько-Гетьманської держави
- •31. Братські школи як осередки української культури.
- •32. Києво-Могилянська академія як осередок духовної культури.
- •33. Культурна діяльність першого друкаря Івана Федорова в Україні.
- •34. Українська література та мистецтво хvii-XVIII ст.
- •35. Мистецтва українського бароко.
- •36. Культура епохи Просвітництва в Європі та Україні.
- •37. Українське Просвітництво та його особливості.
- •38. Творчість Котляревського і.П. Як засновника нової української літератури.
- •39. Культурний процес в Україні в хіх ст.
- •42. Романтизм в літературі та живописі хіх ст.
- •43. Українська культура довоєнного періоду.
- •44. Становлення українського професійного театру.
- •45.Культура України в роки війни та у повоєнний час.
- •47. Авангардне мистецтво 20-30 рр. Хх ст..
- •48. Культура України в умовах кризи радянської системи
- •49. Шляхи розвитку української культури в хх ст.
- •50. Українська культура: історія і сучасність.
- •51. Особливості національно-культурного відродження в 80-90х рр. Хх ст.
- •52. Культура в часи перебудови та становлення незалежності України.
- •53.Проблеми духовності сучасного українського суспільства
- •54. Історичні етапи розвитку української культури
- •55.Кризові явища сучасного суспільства і культури.
- •56. Реалістичний український живопис та його жанрова різноманітність.
- •57.Гуманістичні традиції європейської культури та їх роль в духовному відродженні в Україні.
- •58.Загальноєвропейські цінності культури та їх значення для розвитку культури Україні.
- •59. Український авангард.
- •60.Постмодерністська модель світу в українській і світовій інтерпретаціях
- •1. Структура і форми культури. Смислові підходи до вивчення культури.
50. Українська культура: історія і сучасність.
Сучасна українська культура за своєї історичною долею стоїть дещо перед іншими проблемами, ніж культури багатьох європейських країн, але є у них і дещо спільне: вона зараз також перебуває в такому ж становищі, яке можна визначити як відчайдушні пошуки справжності.
Проголошення незалежності України (24 серпня 1991р.) і розбудова самостійної держави Україна створили принципово нові, формально цілком сприятливі умови для розвитку культури. 19 лютого 1992 р. Верховна Рада України ухвалила “Основи законодавства про культуру”, якими передбачені заходи подальшого розвитку української національної культури. У цьому ж році була розроблена Державна національна програма “Українська освіта в ХХІ ст.”, а Верховною Радою прийнято “Закон про освіту”. В цих документах передбачена демократизація освіти, посилення технічного забезпечення шкіл, видання підручників, створення університетських комплексів, мережі ліцеїв.
У 1992 р. було відновлено діяльність Києво-Могилянської Академії – навчального закладу нового типу, де викладання і навчання ведеться українською і англійською мовами. Здійснюється перехід на триступеневу підготовку: бакалавр, спеціаліст, магістр. Вузи стають більш автономними. У системі Національної академії наук України створено декілька нових наукових інститутів:
- Інститут української археографії,
- Інститут української мови,
- Інститут народознавства.
Скромнішими є успіхи сучасного українського кіномистецтва. Вийшло багато документальних фільмів, присвячених в основному, історичному минулому України. Створено декілька багатосерійних фільмів, серед них “Сад Гетсиманський” за мотивами творів І.Багряного, “Пастка” (за І. Франком), телесеріал “Роксолана” та ін.
Неоднозначним є розвиток літературного процесу. Продовжують творити письменники й поети старшого покоління: І.Драч, Р.Іваничук, П.Загребельний, Л.Костенко, Ю.Мушкетик, Б.Олійник, Д.Павличко. Проте література відчуває на собі тиск ринку, вона змушена йти за читачем (покупцем). Ця тенденція сприяє розвитку масової та популярної літератури, переважно російськомовної.
Можна виділити декілька чинників, що впливатимуть на подальший розвиток української культури, а саме:
- поглиблення національного самопізнання та самоусвідомлення;
- створення умов для існування, розвитку, співпраці та змагання розмаїтих філософських, - релігійних, літературних, образотворчих, музичних течій, напрямів, шкіл, тобто дійсне ствердження свободи духовної творчості;
- врахування світового культурного досвіду, усвідомлення власної національної культури як ланки світового культурного процесу, співучасть у світовому культурному обміні за умов визнання пріоритету загальнолюдських цінностей та усвідомлення землі як спільного дому усього людства;
- всебічне використання резервів національної культурної традиції, можливостей національної ментальності, орієнтація на створення оригінальних культурних цінностей, що мають не лише національне, але й загальнолюдське, світове значення, адже останнє і є критерієм зрілості культури.