4. Форми культури (масова, елітна, народна). Функції культури

Культура, як і будь-який інший соціальний феномен, виконує певні функції у суспільному житті, функції культури не є чимось сталим і догматичним. Вони весь час зміню­ються, збагачуються, одні функції втрачають свою значимість, інші набувають, з’являються все нові і нові функції. Най­більш дослідженими у соціології є такі функції культури:

– пізнавальна – завдяки дослідженню культури ми можемо адеква­тно судити як про суспільства у цілому, так і про його складові;

– освітньо-виховна – завдяки пізнанню культури сус­пільства ко­жен індивід отримує ту чи іншу освіту, таке або інше виховання, від цього багато в чому залежить життє­діяльність суспільства;

– комунікативна – завдяки якій забезпечується злагоджене спіл­кування, а отже і взаємодія членів суспільства;

–регулятивна – завдяки якій регулюються взаємо­відносини між членами суспільства та їх групами. Ці відносини регулюються за допомогою таких категорій суспільного життя, як мораль, право, громадська думка, норми пове­дінки тощо;

– інтегративна і дезінтегративна (або диференцююча) – з одного боку, культура поєднує людей у певні спільності, забезпечуючи їх ці­лісність (так, національна культура сприяє єдності конкретної нації), а з другого, завдяки їй же певна спільнота виокремлює себе з ряду ін­ших подібних спільнот (та ж національна культура порівняно з інши­ми національними культурами);

- функція соціальної пам’яті або передання соціальної спадщини – саме культура зберігає майбутнім поколінням життєвий досвід, набу­тий їх попередниками;

- інноваційна – будучи засобом соціального впливу, культура забезпечує опанування і перетворення світу, з’явлення нового у суспільстві й отже його певний прог­ресивний розвиток.

Крім того, виділяють ще дві форми культури: високу (елітну) та народну (фольклорну). Цей поділ не означає, що мається на увазі куль­тура вищого та нижчого сорту. Між цими двома формами майже не можна провести лінію поділу, бо вони тісно пов’язані одна з одною: народна культура знаходить своє продовження в елітній, а елітна тією чи іншою мірою відображається в народній. Та й, взагалі, елітну культуру можна уявити вищим виразом народної культури, бо вона саме з неї ви­ростає.

Останнім часом багато говорять про так звану масову культуру, за якою закріпилась негативна оцінка. Але так вважати не зовсім правиль­но. Масова культура – це форма культури, твори якої стандартизуються і поширюються серед широкої публіки, вона розрахована на масове спо­живання. Але це не означає, що вся вона є негативним явищем, масови­ми можуть бути і твори високого рівня. Оцінка масової культу­ри залежить від того, що саме уніфікується, стандартизується і поши­рюється. Якщо це твори низького рівня, то вона має негативний харак­тер, а якщо високого, то навпаки.

5. «Масова культура» та її основні жанри.

Розвиток засобів масової комунікації — преси, радіо, телебачення, кіно, звуко- і відеозапису, книговидання, їхня прибутковість і здатність впливати на суспільну думку та уподобання стимулювали небачений розвиток масової культури. її головна мета — отримання максимального прибутку, а головні якості — доступність і розважальність. Масова культура породила специфічні жанри - шоу, триллер, бойовик, шлягер, комікс, загальною ознакою яких є пропаганда індивідуалізму, фізичної сили і насильства, а нерідко — ідеологічна і шовіністична спрямованість. Визначальною рисою масової культури є культ "зірки" — нерідко штучне створення популярності письменників, художників, співаків, акторів, спортсменів, а також "приручення" різноманітними способами талановитих людей з метою їх комерційної та ідеологічної експлуатації.

У соціалістичних країнах, де масову культуру монополізувала держава, її комерційний характер було замінено організацією пропаганди офіційного політичного курсу, формуванням культу вождів. Розважальність проявлялась в організації різних ідеологічних шоу, романтизації класової боротьби і революції, подвигів розвідувальних і правоохоронних органів.

В образотворчому мистецтві проявом масової культури став поп-арт (популярне мистецтво), який прийшов на зміну незрозумілому більшості абстракціонізму. Твори поп-арту будуються на поєднанні фотографії, муляжів, репродукцій із консервними банками, деталями машин і т. д. Бездуховність і популяризацію дурного смаку представники поп-арту намагаються компенсувати доступністю своїх творів будь-якому глядачеві.

Театральний і телевізійний різновид поп-арту — хеппенінг — грунтується на влаштованих режисером екстремальних ситуаціях. Потрапляючи в них, глядачі стають активними учасниками подій.

З'явилася і "масова література", розрахована на невибагливі смаки. Творилася вона у найдоступнішій формі, подаючи складні явища у спрощеному, іноді примітивному вигляді. "Масова література" покликана розважати читача. Серед основних її тем — пригоди, опис жахів, злочинність тощо. Деякі герої "масової літератури", як, наприклад, "агент 007" Джеймс Бонд, стали всесвітньо відомими персонажами. Типовий герой цієї літератури — супермен, благородний юнак, який виходить на бій зі злом, покладаючись на мужність і фізичну силу.

У своїх проявах масова культура існує як засіб для розваг. Орієнтуючись на специфічні потреби і смаки, іноді вона народжує справжні таланти. Створений нею надприбуток частково вкладається у розвиток інших видів культури.