Завантаження камери та початкове прогрівання деревини

В камеру завантажують штабеля, укладені згідно з правилами укладання. Не допускається завантаження в камеру неповногабаритних штабелів.

Першою технологічною операцією після завантаження камери є початкова обробка матеріалу – прогрівання.

При прогріванні пиломатеріалів хвойних та листяних порід встановлюють температуру середовища на 3…5^оС більше від температури початкового ступеня режиму сушіння (але не вище 75^оС).

Швидкість нагрівання не повинна перевищувати 10^оС за годину для пиломатеріалів товщиною менше 40 мм і 5^оС за годину для пиломатеріалів, товщиною більше-рівне 40 мм. Після досягнення заданої температури психрометричну різницю підтримують на рівні 0,5…1,5^оС. Деревину нагрівають до тих пір, доки різниця між температурою середовища t_пр та температурою в центрі дошки (заготовки) не досягне 3^оС, після чого переходять на першу ступінь режиму сушіння, підтримуючи при цьому психрометричну різницю не більшої від заданої режимом.

Різницю (t_пр - t_ц) вимірюють в тій зоні камери, де інтенсивність прогріву мінімальна.

Управління камерою

Підтримання заданої температури та степені насиченості сушильного агента. При управлінні в камері підтримують задану по режиму температуру та стан насиченості сушильного агента. Температуру сушильного агента регулюють, змінюючи степінь відкриття вентилів на трубопроводах. Для підвищення степені насиченості сушильного агента закривають припливно-витяжні канали. У випадку, коли необхідно підвищення степеня насиченості не досягається, то в камеру подають воду через зволожувальні труби. Категорично забороняється користуватись зволожувальними трубами при відкритих припливно-витяжних каналах. Для зменшення ступені насиченості відкривають припливно-витяжні канали, і якщо в камеру поступала вода через зволожувальні труби, обов’язково їх перекривають.

Контроль за режимом сушіння і станом матеріалу.

За станом сушильного агента в камері спостерігають систематично, а в окремих випадках – безперервно.

Покази контрольних приладів рекомендується записувати в журнал кожної години. Максимально допустимі установлені відхилення параметрів повітря від заданих по режиму регламентуються ГОСТ 18867-84 і ГОСТ 19773-84.

Відхилення степені насиченості сушильного агента в камері від заданої по режиму небезпечніше, ніж відхилення температури. Тому, коли температура по незалежних від обслуговуючого персоналу причинах коливається, підтримують задану психрометричну різницю. При припинені подачі води або аварійній зупинці камери закривають припливно-витяжні канали.

Контроль за режимом сушіння та його регулювання ведуть за станом сушильного агента, поступаючого в штабель. На початку кожної зміни (оператор) в залежності від біжучої вологості матеріалу встановлює та записує в журнал режимний стан сушильного агента за цілу зміну.

Контроль та керування режимом сушіння в камерах SK - ZDR – 50 здійснюється автоматично за допомогою мікропроцесорної автоматичної системи MSSD-03 функціональна схема автоматичного керування сушильною камерою показана на листі 5.

На протязі сушіння періодично контролюють біжучу вологість деревини та внутрішні напруження в ній. Біжуча вологість визначається за контрольними зразками: при сушінні тонких пиломатеріалів хвойних порід на початковій стадії процесу через кожні 8, а в кінцевій стадії через кожні 12 годин; при сушінні пиломатеріалів листяних порід та товстих хвойних пиломатеріалів на початковій стадії через 12, а на кінцевій – через 24 години.

Значення біжучої вологості записують в журнал і по ній визначають можливість переходу на наступний степінь режиму або припинення процесу. Час переходу з одного ступеня на іншій встановлюють по вологості зразка, який сохне повільніше, а час закінчення сушіння – по середній вологості контрольних зразків, закладених в штабель.

Як правило, контрольні зразки висихають швидше від матеріалу в штабелі. Різниця між вологістю контрольних зразків і вологістю матеріалу в кінці сушіння в середньому досягає 2…3^оС. Це слід приймати до уваги при визначені часу закінчення сушіння.

Для контролю за повним внутрішнім напруженням в штабелі одночасно з контрольними зразками вологості закладають (в швидкосохнучі місця) один-два зразки такої ж довжини, як і зразки для визначення вологості (1…1,2 м). Торці зразків покривають густою масляною фарбою, на віддалі 10 см в необхідні моменти випилюють торцеві зразки, з яких вирізають на стрічковопильному верстаті силову секцію. Про знак та наближену величину напружень судять по напрямку та величині згину зубців.

Згин зубців назовні вказує на наявність розтягуючих напружень, а згин всередину – стискаючих напружень в поверхневих зонах дошки. Свіжі пропили силових зразків після кожного торцевого зрізу знову покривають масляною фарбою.

У випадку, коли необхідно контролювати перепад вологості по товщині матеріалу з силового зразка поряд з силовою секцією випилюють секцію пошарової вологості.