2.10.2 Проведення процесу сушіння
Проведення процесу сушіння пиломатеріалів та заготовок характеризується наступними технологічними і контрольними операціями: визначення початкової і біжучої вологості деревини; призначення режиму сушіння; завантаження камери та початковий прогрів деревини; управління сушильною камерою; контроль за режимом сушіння та станом матеріалу; вологотеплообробка деревини кондиціонуюча обробка деревини.
Визначення вологості деревини при сушінні
Початкову вологість деревини визначають за секціями, а біжучу за контрольними зразками, які випилюються з дощок. Схема відбору секцій вологості та контрольного зразка показана на рис. 2.4.
Контрольний зразок випилюється довжиною не менше 1 м.
Рис. 2.4. Схема відбору секцій вологості контрольного зразка: 1 – секція вологості; 2 – контрольний зразок
Секції випилюються з дощок, які є характерними для даної партії по будові, густині, вологості, без гнилі, тріщин та сучків. Їх зачищують від заусениць і зважують на технічній вазі з точністю до 0,01 г.
Зважені секції складають в сушильну шафу так, щоб вони не торкалися внутрішніх стінок, і висушують при температурі 103+2оС.
Вологість секцій визначають згідно ГОСТ 16588-79 сушильно-ваговим методом.
Перший раз секції зважують через 5…6 год. після початку сушіння, наступні через кожні 2 год. Якщо результат останнього зважування співпадає з попереднім або відрізняється від нього не більше ніж на 0,02 г його приймають за масу абсолютно сухої секції, записують в журнал, а сушіння секцій припиняють.
Перед зважуванням секції охолоджують в ексикаторах з безводним хлористим кальцієм або сірчаною кислотою з концентрацією не менше 94 % (густина 1,84).
Вологість секцій розраховують за формулою
де тпоч – початкова маса секції, г
тс – маса абсолютно сухої секції, г
Середнє значення вологості, яке вираховується по двох секціях дошки (заготовки) приймається за початкову вологість Wпоч контрольного зразка. За контрольним зразком визначають біжучу вологість в процесі сушіння.
В кожний сушильний штабель закладають по два контрольних зразки в місця інтенсивного та затриманого сушіння, які встановлюються з досвіду експлуатацій камер. Середня вологість їх приймається за початкову вологість пиломатеріалів в штабелі.
Контрольні зразки нумерують, торці очищають та покривають густотерною масляною фарбою. Після цього їх зважують на технічних терезах з точністю до 5 г. Масу записують на зразках та в журнал.
Зразки укладають нарівні з торцем штабеля або трохи глибше, так щоб їх легко можна було виймати. В процесі сушіння через визначені проміжки часу (8…24 год) в залежності від характеристик пиломатеріалів зразки виймають із штабеля і зважують. Біжучу вологість зразків знаходять за формулою
де Мб – маса зразка в момент визначення біжучої вологості, г
Мс – маса зразка в абсолютно сухому стані, г
де Мпоч – початкова маса контрольного зразка, г
При цьому необхідно врахувати, що контрольні зразки висихають швидше, ніж інші дошки в штабелі, в кінці сушіння різниця в ряді випадків може досягати 2…3%.
Якщо середня вологість пиломатеріалів (заготовок) в штабелі більше від необхідної, пиломатеріали підлягають досушуванню. При меншому значенні середньої вологості пиломатеріали вимагають вологотеплообробки.
В наших камерах контролюємо вологість пиломатеріалів за допомогою електровологомірів ВГТ-660 у шести точках штабеля.