
- •Тематика лекційних занять Модуль 1. Лекція № 1
- •1. Предмет дослідження та основні задачі вікової психології.
- •2. Донауковий період становлення вікової психології.
- •4. Характеристика основних теорій розвитку особистості
- •5. Методи та методологічна основа психологічних досліджень з вікової психології. Організаційні методи:
- •Емпіричні методи:
- •Методи обробки результатів:
- •Інтерпретаційні методи (пояснення):
- •6. Принципи організації експериментальних досліджень. Основні етапи та методика організації емпіричного вивчення психічних явищ.
- •Лекція № 2
- •1. Основні закономірності психічного розвитку. Психічний розвиток і формування особистості.
- •3. Передумови та умови психічного розвитку. Структура самосвідомості.
- •Рушійні сили психічного розвитку психології
- •Закономірності психічного розвитку
- •6. Вікові періодизації психічного розвитку людини (е. Еріксон, Давидов-Ельконін).
- •Лекція № 3
- •1. Психологія немовляти.
- •2. Психологія раннього віку.
- •3. Психологія дошкільного віку. Гра як провідна діяльність у дошкільнят
- •Продуктивні види діяльності дитини.
- •Розвиток пізнавальних процесів дошкільнят.
- •Розвиток особистості дошкільників.
- •Лекція № 4
- •Психологічна готовність дитини до навчання.
- •Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
- •Психологічна перебудова, пов'язана зі вступом дитини до школи
- •Особливості психічного розвитку дітей 6-річного віку
- •Характерні особливості навчальної діяльності молодших школярів
- •Особливості ігрової та трудової діяльності
- •Розвиток пізнавальних інтересів
- •Розвиток особистості молодшого школяра. Потребово-мотиваційна сфера
- •Лекція № 5
- •Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка
- •Провідна діяльність у підлітковому віці
- •Новоутворення підліткового віку
- •Взаємовідносини підлітків та дорослих
- •Проблема кризи підліткового віку
- •Становлення до навчальної діяльності та розвиток пізнав. Процесів
- •Розвиток особистості підлітка. Потребово-мотиваційна сфера
- •Особливості психосексуального розвитку
- •Психологічні основи навчально-виховної роботи з важкими підлітками
- •Лекція № 6
- •Фізичний розвиток в юнацькому віці та його психологічні наслідки
- •Характеристика навчально-професійної діяльності як провідної у період ранньої юності
- •Основі психічні новоутворення у ранньому юнацькому віці
- •Розвиток пізнавальних процесів у старшокласників
- •Формування особистості старшокласника
- •Психологічні особливості вибору професії
- •Особливості розвитку пізнавальних процесів (18-25 р.)
- •Лекція № 7
- •Особливості психічного розвитку дорослої людини
- •Особливості психічного розвитку людини літнього віку
- •Змістовий модуль іі. Педагогічна психологія Лекція № 8
- •Діалектичний взаємозв'язок навчання, виховання і розвитку
- •Значення трудової діяльності для формування особистості
- •Лекція № 9
- •Лекція № 10
- •Суть та структурні компоненти процесу учіння
- •Мотиви учіння та їх класифікації
- •Лекція № 11
- •Лекція № 12
- •Ключові поняття:
- •Список рекомендованої літератури
2. Донауковий період становлення вікової психології.
У давньому світі загальнопсихологічні знання розвивалися в лоні філософії. Геракліта (прибл. 544-483 до н. є.) про нерозривний зв'язок індивідуальної душі з космосом, про процесуальність (плинність, змінність) психічних станів, різні перехідні рівні душевного життя (основи генетичного підходу), підпорядкованість усіх психічних явищ непорушним законам матеріального світу.
Один із чільних її представників католицький філософ Фома Аквінський (1225/26—1274),. Рослинна, тваринна і людська душі розташовані ступінчасто, а у середині кожної з них розміщені здібності та їх продукти (відчуття, уявлення, поняття). Душа спочатку здійснює акт пізнання: їй являється образ об'єкта (відчуття або поняття); потім усвідомлює, що нею зроблено цей акт; і нарешті, душа «повертається» до себе, пізнавши вже не образ і не акт, а себе як унікальну сутність. Перша спроба докладного і послідовного опису психічного розвитку особистості пов'язана з ім'ям німецького філософа Альфреда Тідемана (1736—1803), який опублікував у 1787 р. «Спостереження за розвитком душевних здібностей дитини». Значно ширше і детальніше дослідив поведінку дитини-дошкільника у середині XIX ст. німецький психолог Альберт Кусмауль (1811—1897). Спостерігав за розвитком дитячої психіки французький філософ Іпполіт Тен (1828—1893). Він описав процес засвоєння мови своєю дочкою.
Засновником дитячої психології вважають англійського ембріолога і психолога Віктора Прейєра (1822—1899). Якщо до нього досліджували окремі проблеми і давали фрагментарні ескізи розвитку психіки дитини, то В. Прейєр намагався цілісно проаналізувати проблему на основі систематичного її дослідження. Його книга «Душа дитини» (1882) репрезентувала опис психічного та біологічного розвитку дитини від народження до трьох років. На думку В. Прейєра, у сфері психічного розвитку виявляється біологічна спадковість, яка є основою індивідуальних відмінностей. Він прагнув не тільки розкрити зміст дитячої душі, описати розвиток пізнавальних процесів, мовлення, емоцій дитини, а й навчити дорослих розуміти дітей, використовуючи об'єктивні методи. З цією метою в додатку до своєї книги умістив зразок щоденника, покликаного забезпечити вивчення особливостей розвитку дітей різного віку.
4. Характеристика основних теорій розвитку особистості
Всі теорії розвитку особистості можна поділити на три групи згідно поєднання факторів розвитку: Представники біологічного напрямку вважають, що людина народжується з набором відповідних моральних та етичних якостей, таких як:доброта, злість, чесність, брехливість, порядність, агресивність, жорстокість та інші. Представниками цієї течії є: М. Монтессорі, К. Лоренц, Е. Фромм, А. Чічерліх; Представники соціологічного напрямку вважають, що вирішальним фактором у розвитку і формуванні особистості є середовище, а головним — вплив сім'ї. До них належали: Ж.-Ж. Руссо, К.-А. Гельвецій, Д. Дідро та інші; Представники теорії конвергенції дотримуються думки, що психічні процеси (відчуття, сприймання, мислення та інші) мають біологічну природу, а спрямованість інтереси, здібності формуються під впливом середовища. До них відносяться Д. Шаттлеворт, Піаже та інші. Залежно від поглядів на роль спадковості чи середовища в розвитку особистості представники цих педагогічних теорій відводять різну роль вихованню: від визнання його повного безсилля до активного втручання в поведінку особистості. Правильним вірогідно є те, що особистість треба виховувати з врахуванням біологічних факторів і впливу соціального середовища.