53.Місцеві органи виконавчої влади як суб'єкти державного управління.

Адміністративно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади (МОВВ) визначається Конституцією України, Законами України від 09.04.1999 р. «Про місцеві державні адміністрації», від 15.01.1999 р. «Про столицю України — місто-герой Київ», від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», від 16.06.2011 р. «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» тощо. До системи місцевих органів виконавчої влади належать: 1) обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; 2) місцеві (територіальні) органи міністерств та інших ЦОВВ, серед яких виокремлюють органи двох типів: а) органи, що підпорядковані ЦОВВ; б) органи, що підпорядковані головам відповідних місцевих державних адміністрацій. МОВВ реалізують два види повноважень: 1) власні: виконання Конституції та інших нормативно-правових актів; забезпечення законності та правопорядку, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку; підготовки та виконання відповідних бюджетів і програм; взаємодія з органами місцевого самоврядування тощо; 2) делеговані: а) повноваження органів виконавчої влади вищого рівня. Передаються КМУ за погодженням з Президентом України разом з відповідними фінансовими, матеріально-технічними та іншими ресурсами, необхідними для здійснення цих повноважень; б) повноваження органів місцевого самоврядування (делегуються районними або обласними радами).Стаття 1. ЗУ « Про місцеві державні адміністрації» Місцеві державні адміністрації та їх місце в системі органів виконавчої влади Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.Стаття 2. Основні завдання місцевих державних адміністраційМісцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програмїх національно-культурного розвитку;4) підготовку та виконання відповідних бюджетів;5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.Стаття 8.Голови місцевих державних адміністраційМісцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України на строк повноважень Президента України.Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій Прем'єр-міністру України вносяться головами відповідних обласних державних адміністрацій. На кожну посаду вноситься одна кандидатура.Президент України може доручити Прем'єр-міністру України внести подання про призначення головою місцевої державної адміністрації іншої кандидатури.Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень з моменту призначення.Стаття 9. Припинення повноважень голів місцевих державних адміністраційПовноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі:1) порушення ними Конституції України і законів України;2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;) визнання судом недієздатним;4) виїзду на проживання в іншу країну;5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;6) порушення вимог несумісності;8) висловлення недовіри двома третинами від складу відповідної ради; 9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.