
- •2.Конституційно-правові норми: особливості структури і механізму дії. Конституційно-правові інститути.
- •3.Конституція України (1996 р.): загальна характеристика, структура, тенденції розвитку. Правова охорона Конституції України: організаційно- правові засоби та інститути.
- •4.Основні етапи вітчизняного конституційного будівництва. Сучасний етап конституційних перетворень в Україні: конституційна модернізація та реформування в Україні (1989-2013 р.Р.).
- •Поняття, склад і види правовідносин у конституційному праві. Проблема конфліктності в конституційно-правових відносинах.
- •6.Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, функції. Поняття та склад конституційного правопорушення (делікту).
- •7.Конституційно-процесуальне право: поняття і предмет. Конституційний процес, конституційна процедура, конституційні провадження.
- •8.Конституційний лад: поняття і зміст. Проблема співвідношення громадянського суспільства і правової держави.
- •9.Поняття виборчої системи, виборчого права, виборчої кампанії. Структура законодавства про вибори представницьких органів публічної влади і Президента України.
- •10.Виборчий процес: поняття, принципи, суб'єкти, зміст етапів.
- •11.Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства. Основні інститути громадянського суспільства, конституційно-правові засоби забезпечення їх функціонування.
- •13.Громадські об'єднання у системі громадянського суспільства: види, правовий статус, відносини з державою.
- •14.Політичні партії в системі громадянського суспільства. Розвиток багатопартійності в Україні.
- •15.Конституційний статус людини і громадянина. Міжнародно-правові стандарти та внутрішньодержавне (конституційне) законодавство про правове становище людини і громадянина.
- •16.Громадянські (правові) стани особистості. Загальна характеристика конституційно-правового статусу окремих видів громадянських станів особистості.
- •17.Громадянство України: поняття, принципи, підстави і порядок набуття та припинення. Правове регулювання інституту громадянства в Україні.
- •18.Правовий статус іноземців в Україні. Проблема полігромадянства.
- •19.Правова природа, поняття, класифікація та гарантії конституційних прав свобод та обов'язків людини і громадянина.
- •20. Державний лад України: поняття та принципи. Державні символи Україн і правовий порядок їх використання
- •21. Поняття і принципи державного устрою. Конституційні засоби гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •22.Конституційні ознаки унітарної держави України. Автономна Республ Крим у складі України.
- •23.Поняття та склад державної території. Державний кордон: поняття, види, режим, порядок встановлення та перетинання.
- •24.Адміністративно-територіальний устрій України і порядок виріїш питань адміністративно-територіального поділу.
- •25.Конституційна система органів державної влади в Україні. Зміст і практична реалізація принципу поділу державної влади в Україні.
- •26. Верховна Рада України: склад, компетенція, організаційні 4 діяльності, акти. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
- •27.Народний депутат України: правовий статус (права, обов'я відповідальність), правові і соціальні гарантії здійснення депута- повноважень.
- •29.Система виконавчої влади в Україні.
- •Державні служби
- •Державні агентства Агентства будуть наділені управлінськими функціями щодо державного майна й надаватимуть послуги юридичним особам, які пов'язані з об'єктами державної власності.
- •Інші центральні органи виконавчої влади
- •Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
- •30.Конституційні основи судової влади та прокуратури в Україні.
- •31.Конституційний Суд України: порядок формування, компетенція, акти.
- •32.Поняття, система та принципи місцевого самоврядування в Україні.
- •33.Органи місцевого самоврядування: система, способи формування, компетенція та їх відношення (взаємодія) з місцевими і центральними органами державної влади.
- •34.Правовий статус депутата місцевої ради.
- •35.Основні гарантії депутатської діяльності.
- •Основні гарантії депутатської діяльності Систему гарантій депутатської діяльності складають заходи щодо забезпечення успішного здійснення депутатами своїх повноважень.
- •36.Адміністративне право в системі права України. Соціальне призначення адміністративного права.
- •37.Тенденції розвитку адміністративного права в умовах реформування.
- •38.Адміністративне право, державне управління і виконавча влада.
- •39.Предмет адміністративного права та основні напрямки його оновлення.
- •Методи адміністративного права в умовах реформування.
- •41.Система адміністративного права: підгалузі та правові інститути.
- •42.Джерела адміністративного права: поняття, система, види. Основні законопроектні роботи у сфері державного управління.
- •43.Систематизація адміністративного права в умовах реформування.
- •44.Сутність та особливості адміністративно-правових норм, їхня реалізація, дія у просторі, часі, за колом суб'єктів.
- •45.Адміністративні правовідносини: сутність, види, структура.
- •46.Суб'єкти адміністративного права: сутність, види, особливості адміністративної правосуб'єктності.
- •47.Державнеуправління: поняття, принципи, функції.
- •48.Форми державного управління: сутність, види.
- •49. Методи державного управління: сутність, види.
- •51.Режими і рівні державного управління.
- •52. Центральні органи виконавчої влади як суб'єкти державного управління.
- •53.Місцеві органи виконавчої влади як суб'єкти державного управління.
- •54. Державна служба: сутність, принципи, види, правове регулювання.
- •55. Державний службовець: сутність, види, правове становище.
- •56. Адміністративний примус: сутність, особливості, види і правове регулювання.
- •57. Адміністративна відповідальність: поняття, особливості, підстави. Особливості правового регулювання.
- •58. Адміністративний проступок: сутність, ознаки, склад.
- •59.Адміністративні стягнення: сутність, види, порядок накладення.
- •60. Державний контроль: сутність, види, правове регулювання.
- •61. Адміністративний нагляд: сутність, види, правове регулювання.
- •62.Звернення громадян: сутність, види, правове регулювання.
- •63.Адміністративні процедури: поняття, види, правове регулювання.
- •64. Адміністративні провадження: поняття, види, правове регулювання.
- •66.Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі юстиції.
- •67.Адміністративно-правове забезпечення управління державною службою.
- •68.Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі освіти і науки.
- •71.Поняття та ознаки адміністративного процесу.
- •72.Принципи адміністративного процесу.
- •73. Стадії адміністративного процесу.
- •74.Поняття адміністративної юрисдикції.
- •75.Публічно-правовий спір, як предмет адміністративного судочинства. Основні категорії публічно-правових спорів.
- •76.Предметна підсудність адміністративних справ та її різновиди.
- •77.Територіальна підсудність адміністративних справ та її різновиди.
- •79.Поняття та види учасників адміністративного процесу.
- •80.Особи, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов’язки.
- •81.Сторони в адміністративному процесі.
- •82.Треті особи в адміністративному процесі.
- •83.Представництво в адміністративному процесі.
- •84.Поняття та етапи доказування в адміністративному процесі.
- •85.Предмет доказування. Підстави для звільнення від доказування.
- •86.Поняття та види доказів в адміністративному процесі.
- •87.Поняття і види процесуальних строків.
- •88.Характеристика заходів процесуального примусу.
- •89.Поняття, види та структура адміністративного позову.
- •90.Поняття, мета та завдання підготовчого провадження.
- •91.Поняття, мета та завдання судового розгляду адміністративної справи.
- •92.Судовий розгляд справи по суті.
- •93.Поняття та види судових рішень в адміністративному процесі. Вимоги, яким має відповідати судове рішення.
- •95.Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції.
- •96.Особливості провадження у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
- •97.Особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності.
- •98.Особливості провадження у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання та про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.
- •99.Скорочене провадження.
- •100.Поняття, мета та завдання апеляційного провадження.
- •101. Право на апеляційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •102.Розгляд справи судом апеляційної інстанції. Повноваження та судові рішення суду апеляційної інстанції.
- •103.Поняття, мета та завдання касаційного провадження. Право на касаційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •104.Поняття, мета та завдання перегляду судових рішень Верховним Судом України.
- •105.Розгляд справи за нововиявленими обставинами. Судові рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами.
4.Основні етапи вітчизняного конституційного будівництва. Сучасний етап конституційних перетворень в Україні: конституційна модернізація та реформування в Україні (1989-2013 р.Р.).
Основные этапы:1) Универсалы ЦР, Конституция УНР от 29 апреля 1918 г. (10 июня 1917 г. ЦР издала 1 Универсал, в котором провозглашалась автономия Украины; 3 июля 1917 ЦР издала 2 Универсал, в котором заявляла о своем согласии ждать законодательного утверждения автономии Украины Учредительным собранием в ноябре 1917 г.; 7 ноября 1917 г. ЦР издала 3 Универсал, в котором Украина провозглашалась народной республикой в составе Федерации равных и свободных народов; 4 Универсал ЦР провозгласила о полной независимости);2) Конституция РСФСР и УССР 1919 г. (Конституция РСФСР 1918 г. была принята вскоре после Октябрьской революции 1917 г., роспуска Учредительного собрания, имела следующие особенности: не опиралась на принцип преемственности конституционного развития; была наиболее идеологизированной; имела значительное количество программных положений, определяя во многих своих статьях цели, на достижение которых в будущем она направлена; выход ее норм и положений за рамки внутригосударственного регулирования; она открыто признавала применение насилия в целях утверждения принципов нового социалистического строя; с юридической точки зрения она была несовершенна).3) Первая Конституция СССР 1925 г. (причиной замены Конституции 1918 г. Конституцией 1925 г. явилось объединение РСФСР с другими независимыми республиками в Союз ССР и принятие новой Конституции. В ней отражен был факт вхождения РСФСР в Союз ССР. Компетенция РСФСР как государства, входящего в состав Союза, в отличие от последующих конституций не определялась прямо, а лишь через предметы ведения высших органов РСФСР).4) Конституция СССР 1936 г. (конституции этого этапа как Союза, так и других союзных республик, отличают следующие черты: сохранили классовую сущность, воплощали диктатуру пролетариата; впервые введены главы об основных правах и обязанностях граждан; закрепление руководящей роли КПСС; с юридической точки зрения более совершенна; закреплены нормы о сохранении права любой из республик на выход из СССР);5) Конституция УССР от 20 апреля 1978 г.(она закрепляет общественное устройство, политическую организацию общества, основы правового положения личности, гражданство Украины, права и обязанности граждан, национально-территориальное устройство страны, систему органов государства, порядок их формирования, компетенцию и формы деятельности). В юридической литературе выделяют 4 основных этапа конституционного строительства – 1. Зарождение украинского конституционного строительства(нач 18 - серед 19 вв) – подписание документа в форме договора между Пилипом Орликом и войском запорожским -5 апреля 1710 – «Пакты и конституции законов и вольностей войска запорожского. Конституция действовала на Правобережной Украине и состояла из преамбулы и 16 параграфов. 2.этап –характеристика конституционного строительства и национальная конституционная мысль сер 19 – нач. 20 вв. –Кирилло-мефодиевское братство, Андруский «Очерки конституции республики» - идея славянской федерации; деятельность Драгоманова –конституция федерализма. Грушевский -05.1995 проект будущего строя российской империи. В 1917г по инициативе Грушевского, Ефремова – создается многопартийный политич блок «Товариство украинских поступовцев» - автономия Украины в составе федеративного Российского государства. 4 универсала ЦР, 29 апреля 1918 г. Конституция УНР. 3 этап советский период -1919- 1990 – конституция УССР 19919, классового характера, конституция союзная 1924, 1929 украинская, 1936 – конституция СССР, 1937- УССР, 1978 – конституция УССР – понятие народ, разные права- на жилье, здравоохранение и проведение референдумов. 4. Этап – становление конституционных положений в современной независимой Украине и принятие актов конституц характера – Декларация о госуд суверенитете -16.07.1990, Акт провозглашения независимости Украины - 24.08.1991, конституционное строительство – 1989-2011 – принятие КУ 28.06.1996, 2004 г внесение изменений в КУ, 2010- отмена внесенных в 2004 г изменении решением КСУ.Конституционная реформа - процесс создания нормативно-правовой базы конституционного строя государства и общества, формирования конституционного сознания, развития конституц отношений, создания специальных средств защиты конституц строя и конституц законности. Конституц реформа осуществлялась в Украине поэтапно-1. Первый этап начинается с внесение изменений и дополнений в констит УССР 1978 – 27.101989 – закон «Об изменении и дополнении Конст УССР»-срок полномочий 5 лет, состав верховного совета – 450; ЗУ от 24.10 1990г была исключена ст.6 КУССР о руководящей роли коммунистической партии, изменена статья 7- многопартийность. 5.07.91 – закон «об утверждении поста президента УССР», конституция дополнялось новой главой – президент, принятие Декларация гос суверенитете Украины от 16 июля 1990, Акт провозглашения независимости Украины от 24.08.91, ЗУ «О правопреемстве Украины» от 12.09.1991. –в этих документах - Украина самостоятельна в решении любых вопросов государ жизни, принцип полновластия народа, принцип деления властей, экономическая самостоятельность, админ-територ устройство, гражданство, гос границы, свои вооруж силы, преимущества общечеловеческих ценностей. 2й этап начинается с одобрения верховным советом Украины 19 июня 1991 года концепция новой КУ - через всю конст должны быть проведены идеалы правового государства, в центре внимания конституции – человек, и его права, свободы и гарантии, закрепить принципы справедливости, гуманности и демократичности, утверждения демократичных выборов, нормы конституции- нормами прямого действия, конституция должна быть стабильная с жестким механизмом внесения изменений и дополнений. С 15 июля по декабрь 92 года – проект конст был вынесен на всенародное обсуждение, в результате которого был одобрен новый проект конституции и представлен в ВР – 26.10.93. 3й этап – конец 93 по 95год – обострение противостояния между законодательной и исполнительной властью, конст реформа велась в направлении внесений изменений в конст 1978. 8.06.95 – принятие конст договора между ПУ и ВРУ «об основных принципах организации и функционировании государственной власти и местного самоуправления на период до принятие новой КУ». С августа 95 процесс подготовки КУ активизировался, в октябре 95 был подготовлен новый проект конституции, который дорабатывался временной специальной конст комиссией, созданной от 5.01.96. 24.02.1996 –комиссия одобрила окончательный проект КУ и передала его в ВР, с 5.05 по 28.06.96 –ВР постатейно обсуждало проект КУ. 4й этап – принятие ВРУ 28 июня 1996 года КУ 5й этап современный этап конституционной реформы – конст реформа продолжается. Тенденции современного этапа конст реформы – обеспечение реализации конст норм, анализ конст правоположений в процессе проверки их на эффективность конст практики, возможность внесения изменений и дополнений конст Украины. Современный этап конст реформы на сегодняшний день выражается в политическом реформировании. Полит реформа была инициирована президентом в 2002 году, 3.10.2002 издан указ ПУ «об организации работы по подготовке законопроектов о внесении изменении КУ избирательные законы», 6 марта 2003 год – указ ПУ «о вынесении на всенародное обсуждение проекта закона Украины о внесении изменении КУ».
Для подолання гострої кризи 8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила Закон України № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» та (в пакеті до нього) про внесення змін до закону про вибори Президента (останні дозволили провести пере голосування 2-го туру виборів Президента). Того ж дня Президент України Леонід Кучма підписав ці документи. Закон на основі проекту Симоненка—Медведчука про зміни до Конституції (про політичну реформу) передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років. Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями закону, він мав набрати чинності з 1 вересня 2005 року в разі, якби на той час були ухвалені зміни до Конституції стосовно реформування системи місцевого самоврядування (законопроект 3207-1). Позаяк до 1 січня 2006 року ці зміни не були ухвалені, то (згідно з прикінцевими та перехідними положеннями) закон набув чинності самостійно з 1 січня 2006 року.
Після приходу до влади Віктора Януковича і Партії Регіонів 1 жовтня 2010 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та прийняття. Згідно з рішенням КС, відповідний закон №2222 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення. Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону в редакції від 28 червня 1996 року. 2010 рік 30 вересня 2010 року Конституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були прийняті в 2004 році. З цієї дати знову діє Конституція 1996 року. 2011 рік 1 лютого 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2952-VI «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», попередньо схвалений Верховною Радою України 19 листопада 2010 року. Закон набрав чинності 4 лютого 2011 року.Поэтому можно только приветствовать указ президента от 21 февраля 2011 года "О поддержке инициативы по созданию Конституционной Ассамблеи", который дал старт реформе. В.ЯНУКОВИЧ створив науково-експертну групу з підготовки створення Конституційної асамблеї.25 березня член Венеціанської комісії Марина СТАВНІЙЧУК повідомила, що Венеціанська комісія вітає ідею створення Конституційної асамблеї для підготовки пропозицій щодо конституційного реформування. “Важливе значення при цьому має питання незалежності роботи цього органу, високого професійного рівня його складу, вільного і конструктивного обміну ідеями, думками”, - сказала М.СТАВНІЙЧУК.Основною проблемою в реалізації ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї, підтриманої президентом Януковичем, є суперечність між позапарламентським характером Конституційної Асамблеї та конституційно закріпленим механізмом внесення змін до Основного Закону, яке неможливе без участі парламенту. Успішність діяльності КА залежить від політичних позицій президента (критерієм успішності можна вважати прийняття у ВРУ розробленого Конституційною Асамблеєю проекту змін до Конституції) і визначається низкою факторів: наявністю лояльної до глави держави конституційної більшості у ВР, рівнем суспільної підтримки політики президента, ступенем узгодженості інтересів інституцій громадянського суспільства та політичних сил при формуванні КА. Серед чинників, які можуть перешкодити успішній діяльності Конституційної Асамблеї можна назвати:- можливу зміну персонального складу парламентської більшості після виборів народних депутатів у 2012, зниження рейтингів пропрезидентських політичних сил у міжвиборчий період;- суперечності між змістом пропонованих Конституційною Асамблеєю змін до Конституції та інтересами провідних учасників політичного процесу;- корпоративна незацікавленість народних депутатів у впровадженні деяких норм (наприклад, щодо змісту або строків повноважень ВРУ);- висока ймовірність внесення до тексту законопроекту самими народними депутатами принципових змін, які можуть кардинально змінити його спрямованість;- недостатня суспільна легітимність Конституційної Асамблеї (проблема її можливої політичної ангажованості).