24.Адміністративно-територіальний устрій України і порядок виріїш питань адміністративно-територіального поділу.

Під територіальним устроєм держави розуміють її територіальну організацію, тобто систему відносин між державою в цілому (її центральною владою) і територіальними складовими (населенням і чинними органами публічної влади). Територіальний устрій України, відповідно до Конституції (ст. 132), ґрунтується на засадах цілісності та єдності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, із врахуванням їхніх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій. Щодо адміністративно-територіального устрою України, то це – зумовлена соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці. Адміністративно-територіальна одиниця – це частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Відповідно до Конституції України (ст. 133), адміністративно-територіальний поділ України становить цілісну систему адміністративно-територіальних одиниць, яка складається з Автономної Республіки Крим (далі – АРК), областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл. Територіальний устрій України, тобто організація її території, ґрунтується на засадах єдності ота цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Сьогодні у складі України, як уже зазначалося, знаходиться Автономна Республіка Крим, 24 області, 2 міста загальнодержавного значення (Київ та Севастополь), 165 міст обласного і 279 районного значення, 907 селищ міського типу, 490 сільських і 121 міський район, а також 28 839 сільських населених пунктів, об’єднаних в 10 190 сільських округів (“сільрад”), як самостійних адміністративно-територіальних одиниць. Адміністративно-територіальний устрій України не є незмінним. Відповідно до Конституції України (п. 13 ст. 92), територіальний устрій України, а отже, і порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою має визначатися виключно законом України. Самою ж Конституцією України визначаються лише основні засади та система адміністративно-територіального устрою України (ст. 132, 133), а також право Верховної Ради України утворювати і ліквідувати райони, встановлювати й змінювати межі районів та міст, а також вирішувати питання про найменування і перейменування населених пунктів та районів (п. 29 ст. 85).

25.Конституційна система органів державної влади в Україні. Зміст і практична реалізація принципу поділу державної влади в Україні.

Державна влада, на думку російського вченого В. Єфімова, це право та можливість держави розпоряджатися кимось-чимось, підкоряти своїй волі та здійснювати вплив на діяльність і поведінку людей за допомогою авторитету, сили, примусу, придушення, панування та інших способів і засобів. Учений наголошує, що термін "влада" передає не просто абстрактну можливість, а можливість силового впливу на навколишню дійсність . Зміст державної влади полягає в можливості юридичного впливу на поведінку учасників суспільних відносин в інтересах всього суспільства, щоб підкорити поведінку окремих суб'єктів встановленому в суспільстві порядкуДержавна влада в Україні згідно зі ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Вперше конституційне закріплення теорії поділу влади було закріплене на законодавчому рівні у Конституції США 1787 року: законодавча влада - конгрес, виконавча - президент і підзвітні йому міністерства, судова - суди. Разом з тим існують винятки, зокрема Конституція Алжиру 1976 року зафіксувала політичну владу керуючої партії.Державні органи України, які належать до різних гілок влади, наділені значним обсягом компетенції у сфері здійснення управлінських функцій. Вони реалізовують свої державно-владні повноваження через прийняття нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчу діяльність, прийняття рішення про притягнення до відповідальності тих чи інших суб'єктів правовідносин тощо.Органи законодавчої влади у державах з демократичною формою режиму є загальнонаціональними, представницькими, виборними, колегіальними, тобто такими, які представляють інтереси народу і держави. Єдиним органом законодавчої влади в Україні відповідно до ст. 75 Конституції України є Верховна Рада України. Парламент України є органом держави, який не має верховенства влади над іншими органами державної влади. Так, вплив Верховної Ради України на інші державні органи здійснюється винятково через систему нормативно-правових актів, які вона уповноважена приймати.Необхідно розуміти, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, проте не єдиним суб'єктом законодавчої влади в Україні. Український народ також є суб'єктом законодавчої влади, який має повне і беззаперечне право шляхом голосування приймати закони на всеукраїнському референдумі. Проте Україна не має досвіду прийняття законів на референдумі, оскільки відсутній чіткий законодавчо визначений процесуальний механізм, який би визначив порядок реалізації на практиці відповідної матеріальної норми права.Cвітова практика визначає різних суб'єктів, уповноважених приймати закони. Так, у Саудівській Аравії закони приймає монарх, оскільки там немає парламенту. В Італії та Греції за певних умов правом приймати закони наділені постійні комісії парламенту. Існує традиція делегування парламентом права приймати закони главам держави, зокрема Президент Туркменістану може приймати закони з окремих питань. Законодавча гілка влади, приймаючи закони, проявляє волю держави або свою волю, виконавча - владу сили держави, оскільки покликана безпосередньо забезпечувати реалізацію законів та охороняти права людини і народу.Органами державної виконавчої влади відповідно до статей 113-120 Конституції України є:1) вищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує діяльність усіх інших підпорядкованих йому органів виконавчої влади;2) центральні органи виконавчої влади - становлять міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 р. №3166-VI)1;3) місцеві органи виконавчої влади:а) загальної компетенції - Рада Міністрів АРК, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;б) органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані відповідним органам виконавчої влади.Особливістю органів виконавчої влади, які формують окрему гілку державної влади, є те, що вони мають виконавчий та розпорядчий характер і забезпечують практичну організацію виконання законодавчих і нормативних актів.Президент України також представлений у конституційній системі органів державної влади. Він очолює виконавчу гілку влади.Президент України - є главою держави, тому відіграє важливу роль координаційного, наглядового інституту публічної влади. Він бере безпосередню участь в управлінні суспільством та державою: формує Кабінет Міністрів України, призначає частину суддів Конституційного Суду України, є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, підписує закони, здійснює представництво держави у межах її кордонів і на міжнародному рівні тощо. Діяльність Президента України як глави держави забезпечують дорадчі, консультативні та допоміжні органи, зокрема Адміністрація Президента України, Рада національної безпеки і оборони України та ін.Органи судової влади - це відповідні суди, які утворюються в законодавчо передбаченому порядку для здійснення конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного, господарського правосуддя, вирішення спорів у аспекті трудових, торговельних та інших справ. До системи органів державної влади України належать органи судової влади, які здійснюють свою діяльність на основі статей 124-131 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-Уі Ці та інші законодавчі акти визначають правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні.Отже, державна влада в Україні, яка представлена системою державних органів, здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Проте, як зауважує відомий вітчизняний учений В.Б. Авер'янов, у державі існують окремі органи, які не можуть бути цілком віднесені до жодної окремої гілки влади, зокрема органи прокуратури . Проте органи законодавчої, виконавчої і судової влади у своїй єдності не становлять цілісного державного апарату України, оскільки існують й інші державні органи, які виконують значний обсяг завдань і функцій держави.Контрольно-наглядові органи є складовими системи органів державної влади До них належать: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата України, Державна фінансова інспекція України (раніше - Контрольно-ревізійне управління України) та ін.Правоохоронні органи відіграють винятково важливу функцію держави у сфері забезпечення безпеки і правопорядку. До таких органів належать: Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Збройні Сили України та ін. Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову має давню історію, і його традиційно пов'язують з ім'ям Ш.Л. Монтеск'є. Кожна з гілок влади вважається самостійною та незалежною, і тим самим виключається можливість узурпації державної влади будь-якою особою або органом держави.Цей принцип включає певну систему вимог:• розподіл функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці;• закріплення певної самостійності кожного органу влади під час здійснення своїх повноважень, неприпустимість втручання у прерогативи один одного та їх злиття;• наділення кожного органу можливістю протиставити свою думку рішенню іншого органу держави та виключення зосередження всієї влади в одній гілці;• наявність в органів влади взаємного контролю та неможливість зміни компетенції органів держави неконституційним шляхом.Законодавча влада — це делегована народом своїм представникам у парламенті державна влада, яка має виключне право приймати закони. Вона здійснює і фінансову (право щорічного затвердження бюджету країни), і установчу (участь парламенту у формуванні вищих виконавчих і судових органів), і контрольну функції. В Україні, згідно зі ст.75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади є парламент — Верховна Рада України.Виконавча влада — це влада, яка володіє правом безпосереднього управління в державі. Носієм цієї влади у масштабі країни є уряд, який забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, відповідальний, підзвітний та підконтрольний їй. Виконавча влада покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність. Згідно з розділом VI Конституції України органами виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (вищий орган у системі органів виконавчої влади), центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації (здійснюють виконавчу владу в областях і районах).Судова влада — це незалежна влада, яка охороняє право, виступає арбітром у спорах про право, здійснює правосуддя. Судова влада обмежена нормами та принципами права, здійснюється у формі судової процедури й не може залежати від суб'єктивного впливу інших гілок влади. Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі. Найвищим судовим органом у системі судів є Верховний Суд України. Система судів в Україні будується за принципами територіальності (місцеві, апеляційні суди) і спеціалізації (суди загальної юрисдикції та спеціалізовані: господарські, адміністративні).Принцип поділу влади доповнюється системою стримувань та противаг, яка передбачає конкуренцію різних органів влади, наявність засобів для взаємного стримування й підтримки відносної рівноваги сил.Водночас влада в державі має залишатися цілісною та єдиною, тому гілки влади повинні взаємодіяти.Юридично це виявляється в тому, що:• органи державної влади в сукупності володіють компетенцією, необхідною для здійснення функцій і виконання завдань держави;• різні органи держави не можуть приписувати одним і тим самим суб'єктам за одних і тих самих обставин взаємовиключні правила поведінки.Тому поділ влади слід сприймати як загальний принцип здійснення державної влади.