11.Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства. Основні інститути громадянського суспільства, конституційно-правові засоби забезпечення їх функціонування.

Гражданское общество – свободное, гуманистическое, демократическое, правовое, индивидуализированное, структурированное ( институционализированое), самоуправленческое общество состоящее из индивидуальных субъектов и общественных институтов, связанных между собой нормами и отношениями социального характера по поводу удовлетворения индивидуальных и коллективных потребностей и интересов, высшей ценностью которого является человек. Громадянське суспільство має складну і плинну струк­туру: це комплекс соціальних груп, приватних осіб, їх асо­ціацій та інститутів (включаючи сім'ю, школу, церкву, до­бровільні об'єднання за професійними, віковими, творчими та іншими інтересами, різноманітні клуби, спілки, товарис­тва, громадські організації, рухи, політичні партії), взаємо­дія яких регулюється громадянським правом. Структура суспільства — це внутрішня його будова, що відтворює багатогранність та взаємодію складових суспільства, забезпечує його цілісність та динамізм розвитку.Структуру громадянського суспільства можна подати у вигляді п'яти систем, які відповідають певним сферам його життєдіяльності: соціальної, економічної, політичної, духовно-культурної, інформаційної. Соціальна система — певна сукупність об'єктивно сформованих взаємозв'язків між ними, а саме:а) інститути сім'ї та відносини, що обумовлюють її існування;б) відносини, які відображають соціальну сутність людини (клуби, об'єднання);в) відносини, що виникають між соціальними спільнотами (групами, націями, расами тощо).Економічна система — це сукупність економічних інститутів і відносин, у які вступають люди у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання сукупного продукту, реалізації права власності.Структурними елементами економічної системи є: приватні господарства; акціонерні товариства; кооперативні господарства; фермерські господарства; індивідуальні, приватні підприємства громадян Політична система — це сукупність цілісних саморегулюючих елементів:а) держава;б) політичні партії в) суспільно-політичні рухи та відносини, що між ними виникають. Духовно-культурна система — це відносини між людьми, їх об'єднаннями, державою та суспільством у цілому стосовно духовно-культурних благ та різного роду матеріалізованих інституцій, через які реалізуються дані відносини, що пов'язані з освітою, наукою, культурою, релігією. Інформаційна система — це система, яка складається в результаті спілкування людей та через мас-медіа (підприємства, об'єднання, що здійснюють виробництво та випуск засобів масової інформації). У ході національного самовизначення повинні бути здійснені всі принципи національного буття – в тому числі і соціальні, й економічні, загальним виразом яких виступає громадянське суспільство. евід’ємними ознаками громадянського суспільства є соціальна структурованість, диференційованість, плюралістичність, розмаїття інтересів і пріоритетів індивідів, і, відповідно, укладів життя. Сформоване громадянське суспільство передбачає відносну свободу угруповань особистостей, які виражають інтереси певних верств населення і діяльність яких законодавчо і морально обмежується виключно інтересами інших груп. У такому розумінні громадянське суспільство постає певним механізмом соціального партнерства, що робить можливим визрівання політичної нації. Отже, процеси самоорганізації громадянського суспільства можна вважати первісною передумовою формування і становлення політичної нації. Однак воно розгортається і розвивається значно успішніше, якщо для цього створюються сприятливі негентропійні умови. Значною мірою ці умови створює державна влада за посередництвом прийняття необхідних законів, стимулювання демократичного стилю роботи державних структур, ініціації чи забезпечення умов для соціального контролю за дотриманням встановлених демократичних норм. Принципы гражданского общества- 1. Принцип свободы. 2 гражд общество- открытое общество.3 оно строиться на принципах самоорганизации и самоуправления. 4. Принцип экономической свободы, равенства всех, многообразия форм собственности.5. принцип равенства всех перед законом, надежная правовая защита личности.6. свобода слова, печати, независимости СМИ.7. взаимная ответственность государства и личности, общества.

Гражданское общество в сфере ограничения гос власти основывается на определенных институтах – 1. Полититические партии и другие организации – религиозные, общественные, др. 2. Социально-экономические отношения и соответствующие институты- собственность, труд, предпринимательство. 3. Сферы образования, науки, культуры, воспитания. 4. Средства массовой информации – пресса, радио, телевиденье. 5. Церковь. 6. Местное самоуправление, территориальная громада. 7. Семья. Средства обеспечения функционирования - закон, не нарушения законов и принципов функционирования гражд общества органами гос власти.. обеспечение существования общества с помощью органов гос власти, конституционное закрепление прав и свобод человека, с помощью КУ и коснтитуц суда, судебная защита.

12.Конституційна характеристика України як демократичної, правової, соціальної держави.

В статті 1 Конституції  говориться, що Україна – правова держава.     Ідея правової держави вперше досить чітко була сформована у стаття 16 Декларації прав людини і громадянина 1789 року, в якій записано: «Будь-яке суспільство, в якому не забезпечене користування правами і не проведено розподіл влади, не має Конституції».   Забезпечення прав людини і громадянина, розподіл влади є основоположними ознаками правової держави. Така держава характеризується  пануванням  права, верховенством закону. Встановлюючи правові норми, держава сама зобов»язана їх дотримуватись, підтримувати правопорядок. В правовій державі норми права обов»язкові для державних структур в тій же мірі, що і для громадян. Органи державної влади діють лише в межах, встановлених законом, і їм дозволено лише те, на що уповноважив їх закон. Виходячи з цього, стаття 6 Конституції України встановлює, що органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією рамках та у відповідності із законами України. Правова держава характеризується верховенством закону в правовій системі. Це означає, що закони мають вищу юридичну силу в системі правових актів, що діють в державі, а  тому різноманітні правові акти, що видаються органами влади, повинні відповідати законам і не суперечити їм. Це основа законності.Правова держава діє на основі принципу розподілу влади. За допомогою цього принципу, закріпленого в статті 6 Конституції України, держава функціонує в правовому режимі, забезпечується збалансованість і рівновага, взаємний контроль у взаємовідносинах державних структур. Важливою умовою функціонування правової держави є  незалежний суд. Верховенство права, встановлене в статті 8  Конституції,  передбачає, що суд є незалежним від будь якого впливу  державних чи суспільних структур. Одним з основних  завдань влади в умовах правової держави є дотримання і охорона прав і свобод людини і громадянина.Правова держава – це така демократична держава, в якій забезпечується верховенство права, рівність всіх перед законом і незалежним судом;  де гарантуються права і свободи людини, а в основу державної влади покладені принцип розподілу влади та законність.Для формування в Україні правової держави недостатньо її проголошення на конституційному рівні. Вона повинна скластися як система гарантій від необ»єктивного втручання державних структур в функціонування саморегульованого  громадянського суспільства, від спроб перейти до неконституційного способу реалізації влади, обмежити конституційні права і свободи особистості. Для правової держави характерним є реальний режим  верховенства  права,  який забезпечує  весь спектр основних прав, свобод і обов»язків людини і громадянина.  Найважливіші його прояви – пріоритет прав і свобод людини і громадянина, незалежність суду як важливого гаранта прав і свобод, верховенство конституції по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів. Ці ознаки знайшли своє закріплення в статтях 3, 6, 8, 126 Конституції України.Економічну основу правової держави становлять  виробничі відносини, які базуються на багатоукладності економіки, різноманітних формах власності. Конституція України встановлює: держава забезпечує захист прав усіх суб»єктів права власності і господарювання, соціальну направленість економіки, всі суб»єкти права рівні перед законом (стаття 13) ; суспільне життя в Україні засноване на принципі економічної багатогранності (стаття 15), кожен має право володіти, використовувати і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї  діяльності (стаття 41).Соціальну основу правової держави  складає саморегульоване громадянське суспільство в центрі якого знаходиться людина, її різнобічні інтереси. Виходячи з цього, Конституція України закріплює, що права і свободи людини,  їх гарантії   встановлюють зміст і направленість діяльності держави. Правова держава є і соціальною державою.  Моральну її  основу складають загальнолюдські принципи гуманізму, справедливості, рівності, свободи особистості, її честі і гідності. Ця сторона правової держави знайшла своє відображення в частині 1 статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» . Важливо дане положення реально втілити в життя.Правова держава – це перш за все конституційна держава. Конституція – центр правової системи, де на базі її норм формується механізм законності. Положення про те, що Конституція України має вищу юридичну силу, що закони і інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй ( стаття 8) – це не лише відображення ролі Основного Закону в правовій системі України, але і важливий аспект характеристики держави Україна як конституційного.Формування правової держави невід»ємне від демократії, оскільки самоуправління народу може здійснюватись тільки при верховенстві права, Конституції і закону, виключаючи  деспотію  і анархію,  будь які прояви свавілля посадових осіб. Правова держава є не лише однією із вищих соціальних цінностей, яка призвана стверджувати гуманітарні починання, але й інструментом забезпечення прав і свобод людини, її честі і гідності,  засобом боротьби з бюрократією, формою здійснення народовладдя. Ідея правової держави пов»язана із ствердженням суверенітету народу, гарантуванням його прав, підпорядкуванню держави суспільству. В такому напрямку на сьогодні і повинен іти процес формування в Україні правової держави.В політико-правовій практиці України і суспільній думці важливо домогтися забезпечення і розуміння необхідності верховенства права у всіх сферах суспільних відношень, рівності громадян і держави, контролю народу за діяльністю державних структур. Суспільство має  базуватись на правових принципах,  яким підпорядковується державна влада.  Одним із таких основоположних принципів є забезпечення інтересів людини і громадянина, їх захист від будь якого посягання. Світова практика конституціалізму свідчить, що деформація соціальної системи починається там, де  в основу ставиться не людини і її інтереси, а інтереси держави. Зсув пріоритетів у  відносинах «держава – особистість» на користь держави – це шлях до формування тоталітарних і авторитарних політичних режимів. Утвердження принципів правової держави в Україні йде нелегко, зустрічає і обов»язково буде зустрічати супротив, оскільки це вимагає ломки стереотипів, відмову від адміністративно-командних методів управління, подолання правового нігілізму і суб»єктивізму.  70 річне твердження тези про те, що держава привалює над правом привело  до того, що остання  виступала в ролі творця права і сама вирішувала надати особі права чи обмежити їх. Відмова в свій час від правових принципів, що знайшли своє втілення в радянській конституційно-правовій практиці,  обернулась для українського народу важкими політичними, соціальними і моральними втратами. Правова незахищеність людини, політичної системи і її структур стала однією із суттєвих причин жахливих злочинів влади проти свого народу, які не повинні повторитися.

Більшість конституційних характеристик України прямо зазначена у тексті Основного Закону держави - "суверенна, демократична, соціальна, правова держава", "унітарна держава", "республіка". Фактична наявність інших конституційних характеристик прямо витікає із змісту безпосередніх конституційних положень, наприклад, - "національна держава" (частина третя Преамбули, частина перша статті 2, статі 10, 11, 12, частина друга статті 133 Конституції України). Відповідно ці та інші конституційні положення розкривають зміст та сутність визначених (закріплених) Основним Законом держави конституційних характеристик України.Так, Україну, як суверенну державу, тобто державу, яка самостійно і незалежно від влади інших держав здійснює функції на своїй території та за її межами, виступає самостійною у міжнародних відносинах, характеризує наступне: територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; державна система оборони України, захисту її суверенітету і територіальної цілісності, недопустимість розташування на території України іноземних військових баз, наявність в Україні інституту єдиного громадянства….тощо.Як суверенна держава, Україна має також всі необхідні державні атрибути: державні символи, державну мову, власну національну грошову одиницю - гривню, столицю, офіційну назву тощо.

Положення статті 1 Конституції України також проголошує нашу державу демократичною. Як правило, демократичною називають державу, устрій і діяльність якої відповідає вільному вираженню волі народу, яка гарантує права і свободи народу, людини і громадянина. Звідси логічною є наявність в тексті Конституції України положення про те, що "...єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування".Конституція України чітко і однозначно визначає Україну як унітарну державу з республіканською формою правління. Майже всі класичні ознаки сучасної держави з республіканською формою правління можна знайти в Україні, а саме: формування державних органів шляхом вільних виборів на визначений Конституцією і законодавством строк; особиста участь громадян в управлінні державою; орієнтація державного ладу на загальнолюдські цінності й ідеали; відмова від будь-якого довгого володіння владою на основі індивідуального права (недопустимість особистої диктатури). Важливими для організації публічної влади на засадах демократії є принципові положення про те, що в Україні державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, а сама держава визнає та гарантує місцеве самоврядування. Стаття 1 Конституції визначаєУкраїну правовою державою. Держава є правовою за умови, коли основою її функціонування є право, що гарантує права і свободи громадян, обмежує державу, а державна влада здійснюється на засадах верховенства права та поділу влади. Мова іде про наступне: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави"; "...Права та свободилюдини є невідчужуваними та непорушними"; "Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і тільки в порядку, встановлених законом"; "Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом"; В Україні діє верховенство права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти повинні прийматись на основі Конституції і повинні відповідати їй"  тощо.Окреме положення статті 1 Конституції України говорить про Україну як державу соціальну. Поняттям соціальної держави охоплюється розумінням держави, діяльність якої "...має бути спрямована на створення реальних стандартів матеріального добробуту, освіти, охорони здоров'я тощо і забезпечення таких стандартів для всіх громадян (індивидів), а також на мінімізацію фактичної соціальної нерівності з її економічними наслідками та створення системи соціальної підтримки (захисту) тих, хто цього потребує. Зміст конституційного положення про Україну як соціальну державу розкривається насамперед тими положеннями Основного Закону держави, які закріплюють наявність в Україні інституту приватної власності (стаття 41 Конституції України), права на працю (стаття 43),на підприємництво (стаття 42), на відпочинок (стаття 45), на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49), право на житло (стаття 47), право на освіту (стаття 53) і особливо - право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; при цьому це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними .

Визначення на конституційному рівні України як суверенної національної держави, держави унітарної, демократичної з республіканською формою правління, а також держави соціальної та правової, - є і залишається надалі генеральним напрямком розвитку України на ближчу та дальшу перспективи.