- •1. Політологія як наука і навчальна дисципліна.
- •2. Об’єкт і предмет, функції та завдання політології.
- •3. Методологія політології.
- •4. Взаємодія політології з іншими науками.
- •5. Зародження політичної думки в країнах Стародавнього Сходу (Вавилон, Єгипет, Індія).
- •6. Політико філософські школи Стародавнього Китаю.
- •7. Політична думка Стародавньої Греції та Риму.
- •8. Основні риси політичної думки Середньовіччя (а. Августин, ф. Аквінський, м. Падуанський).
- •10. Політичні ідеї Реформації (м. Лютер, т. Мюнцер, ж. Кальвін).
- •11. Політичні погляди ж. Бодена, г. Гроція, б. Спінози.
- •12. Соціально-політичний утопізм т. Мора та т. Кампанелли.
- •13. Географічний детермінізм ш. Монтеск’є та основи суспільного договору ж.-ж. Руссо.
- •27. Ресурси політичної влади
- •28Легітимність політичної влади.
- •29. Сутність системного аналізу політики.
- •30. Структура та функції політичної системи.
- •31. Типологія політичних систем
- •32. Особливості та проблеми розвитку політичної системи України.
- •33.Походження держави. Її сутність
- •34. Ознаки і функції держави.
- •35.Форми державного правління і держ устрою
- •36. Вищі органи сучасної держави та поділ державної влади.
- •37. Сутність поняття «політичний режим» та типологія політичних режимів.
- •38. Авторитарний пол1тичний режим.
- •39. Тоталитаризм як феномен хх ст
- •40. Демократія як тип політичного режиму.
- •41. Особливості перехідних політичних режимів.
- •44.Поняття політичної партій.Їх виникнення.Етапи розвитку.
- •45.Типологія та функції поліичних партій.
- •46. Основні сучасні партійні системи.
- •47. Становлення багатопартійності в Україні.
- •48.Українські парламентські партії.
- •49.Класифікація і основні функції виборів.
- •50.Типи(моделі) виборчих систем.
- •51.Виборча система України.
- •52.Загальнодержавні вибори в Україні.
- •53. Місцеві вибори в Україні.
- •54. Поняття демократії, її витоки, зміст та основні функції.
- •55. Сучасні концепції демократії.
- •56. Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства.
- •57. Проблеми розвитку демократії в сучасній Україні.
- •58. Етнонаціональні спільноти як об’єкти і суб’єкти політики.
- •59. Національний суверенітет і політичне самовизначення нації.
- •60. Зміст етнонаціональної політики та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.
- •61. Поняття, генезис та основні ознаки громадянського суспільства.
- •62. Передумови виникнення та структура громадянського суспільства.
- •63. Взаємодія громадянського суспільства і держави.
- •64. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •65. Сутність, типологія і функції політичної еліти.
- •66. Теорія еліт моски, міхельса
- •67. Сучасна політична еліта України
- •69. Типи політичного лідерства
- •68. Суть та роль політичного лідерства в суспільстві
- •70. Політична свідомість, рівні, функції, форми.
- •71. Політична культура
- •72. Типологія політичної культури
- •73. Взаємодія моралі і політики
- •74. Взаємодія політики і релігії.
- •75. Політична свідомість та політична культура сучасного українського суспільства.
- •76. Ідейно-політична доктрина: поняття і типологія.
- •77. Соціально-політичні ідеї та цінності консерватизму. Неоконсерватизм.
- •78. Лібералізм як теорія та ідеологія. Неолібералізм.
- •79. Політична доктрина соціалізму.
- •80. Анархізм як політична концепція.
- •81. Мілітаризм, пацифізм, расизм, неофашизм, фемінізм як ідейно-політичні течії.
- •82. Основні положення сучасної теорії конфлікту.
- •83. Сутність та типологія політичних конфліктів.
- •Типологія політичних конфліктів
- •84. Стилі поведінки у конфліктній ситуації.
- •85. Шляхи і способи розв»язання політичних конфліктів.
- •86. Міжнародні політичні відносини.
- •87. Світовий політичний процес.
- •88. Україна в системі міжнародних політичних відносин.
- •89. Засади і принципи зовнішньої політики України.
- •90. Перспективи участі України в інтеграційних об»єднаннях.
11. Політичні погляди ж. Бодена, г. Гроція, б. Спінози.
Ж. Боден підкреслює значення влади в суспільстві. Вважає сім'ю основою держави і стверджує, що від міцності сімейного побуту залежить добробут політичної організації. Боден виступає рішучим прихильником буржуазної сім'ї з міцною владою батька і матері. Влада в сім' ї повинна бути єдиною і тому дружина повинна бути підвласна чоловіку, а діти — батькові. Він вчить, що держава виникає різними способами. Боден уявляє державу як сукупність сімей, як і Аристотель. Держава відрізняється від сім'ї, верховним, суверенним характером державної влади. Влада глави сім' ї відрізняється від державної тим, що державі властива вища суверенна влада. Суверенна влада - істотна і необхідна ознака держави. Державна влада повинна бути верховною і незалежною. Суверенітет один і неподільний, він не може ділитись між королем і народом, він означає постійний характер влади; його неможливо передати на час чи передати на певних умовах. Боден вважає, що приватна власність недоторкана і жоден монарх не може посягати на майно громадян. Уряд може бути «змішаним». Урядова влада може бути вручена одночасно і народним зборам і монарху. Боден віддає перевагу монархії і негативно ставиться до демократії, бо народ нездатний прийти до правильного рішення і мати здорові судження, а демократія — найгірша форма держави, як правління, котре ближче всього підходить до анархії. Аристократія - середина між монархією і демократією. Її перевага в тому, що тут влада знаходиться в руках знатних і багатих. Проте аристократія пов'язана з постійними суперечками партій і боротьбою честолюбців; вона не може справитись із заколотами, що піднімає народ, усунутий від управління справами держави. Причина переворотів – майнова нерівність. Політик повинен передбачати і відвертати перевороти, вдаватись до поступок і проводити реформи зверху.
Г. Гроцій - один із засновників ранньобуржуазного вчення про державу і право. Серед його праць трактат "Три книги про право війни і миру". За Г. Гроцієм, існує право природне і право волевстановлене. Джерелом першого - природа людини, людський розум, у якому закладено прагнення людей до спокійного і раціонального спілкування, вимагає непорушності приватної власності. Волевстановлене право включає "божественне" і "людське". До "людського" належать: сімейне, цивільне, міжнародне право. Держава - досконалий союз вільних людей, укладений заради дотримання права і спільної користі. До заснування держави існував "природний стан", за якого не було ні держави, ні приватної власності. Мета держави - охорона власності кожного. Ознака держави - верховна влада, дії якої не підпорядковані ніякій іншій владі і не можуть бути відмінені на розсуд чужої влади. Верховна влада полягає у: прийнятті законів, правосудді, призначенні й керівництві діяльністю посадових осіб, збиранню податків, вирішення питань війни і миру, укладення міжнародних угод. Форма правління не має суттєвого значення, оскільки джерелом будь-якої форми є суспільний договір. Гроцій негативно ставився до тиранії, віддавав перевагу одноособовій та аристократичній формам правління. Право підданих чинити опір верховній владі - піддані повинні підкорятися владі, оскільки її джерелом є суспільний договір, який мусить виконуватись і не може бути розірваний без згоди сторін. Виняток - крайня необхідність, коли підданим загрожує велика і явна небезпека. Але навіть тоді озброєний опір припустимий лише за умови, що він не завдасть великого лиха державі й не призведе до загибелі багатьох невинних людей.
Б. Спіноза прихильник теорії природного права і суспільного договору. Праці: "Богословсько-політичний трактат», "Політичний трактат". У природному стані люди мали право робити все на власний розсуд, але реалізація цього права залежала від фактичної сили кожної людини. Б. Спіноза не розрізняв суспільство та державу. Держава – втілення верховної влади, яка є ознакою громадянського суспільства. Верховна влада не пов'язана ніякими законами, всі повинні їй підкорятись. Вона полягає у: прийнятті, тлумаченні і відміні законів, правосудді, призначенні посадових осіб, вирішенні питань війни і миру. Влада держави не поширюється на природне право. У державі зберігається свобода совісті і слова. Природній і громадянський стани відрізняються тим, що останній поєднує природне право людей і природне право держави, тобто загальне для всіх право, спільний гарант і захисник безпеки. Б. Спіноза заперечував право підданих на опір верховній владі, на зміну чи порушення конституюючих державу договорів і законів. Але порушення державою умов суспільного договору руйнує сам договір і виправдовує природне право підданих на опір владі. Форми держави: монархія, аристократія, демократія. Засуджує абсолютну монархію, бо одна людина не може володіти вищим правом і всією могутністю держави. Монархія є прихованою аристократією, а тому й найгіршою. За аристократії влада належить певній кількості вибраних осіб. Ця форма правління більше ніж монархія пристосована до збереження свободи. Народ не має права голосу, але зберігає за собою певну свободу. Найкраща форма - демократія, яка найповніше забезпечуються спільне благо, панування розуму і свободи. Відмінність демократії від аристократії в тому, що в аристократії правителі обираються радою достойних громадян, а в демократії вони визначаються законом, установленим самим народом. Б. Спіноза розробив проект монархії, згідно з яким верховна влада має належати представницькій установі, що приймає закони і контролює їх виконання посадовими особами. Влада монарха є досить обмеженою і зводиться до розв'язання можливих конфліктів у представницькому зібранні й виконання рішень. Це був своєрідний проект парламентарної монархії як однієї з демократичних форм державного правління.