10. Політичні ідеї Реформації (м. Лютер, т. Мюнцер, ж. Кальвін).

Реформація — християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення у країнах Західної та Центральної Європи у 16 ст., спрямований на повернення до біблійних першоджерел християнства, який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади. Її основні представники - М. Лютер, Т. Мюнцер, Ж. Кальвін.

Початок Реформації поклав М. Лютер у Німеччині, виступивши рішучим противником папи римського і католицької церкви як посередників між Богом і мирянами. Жодна людина не має переваги над іншою, усі стани рівноправні. Єдине джерело віри — Біблія. Вчення представників церкви лише людські установлення, що підлягають раціональній оцінці і критиці. За Лютером, всіх людей можна поділити на 2 частини: одних зарахувати до божого царства (праведників), інших — до світського. Бог заснував 2 царства і 2 правління — духовне і світське, підкоривши людей мечу і закону, щоб вони не могли чинити зла. Світські закони сягають не далі тіла і майна людини. Її внутрішній, духовний світ поза юрисдикцією держави. Якщо світська влада чи єпископи насмілюються диктувати закони душам, вони грубо втручаються в правління Господа. Свобода думки і совісті є передумовою й обов´язковою ознакою демократично організованого суспільства. Лютер відстоював самостійність держави стосовно церкви, виступав проти привілеїв католицького духівництва і їх прагнення керувати людьми. Природне право - основа порядку в державі та законодавства. У світській державі необхідні хороші і справедливі закони. Правитель повинен застосовувати закон так, щоб розум постійно звеличувався вище всяких законів і залишався вищим законом і кращим законознавцем.

Т. Мюнцер ватажок Селянської війни в Німеччині і прихильник більш радикальних політичних поглядів, надав реформаторському рухові характер відкритої безкомпромісної боротьби проти всяких феодальних порядків, гнобительської влади князів, засилля церкви. У «Проповіді перед князями», говорив про необхідність і неминучість швидкої Реформації, тогочасна держава - «царством диявола». Основне в політичній програмі Т. Мюнцера - заклик до соціального перевороту і встановлення фактично народної влади та справедливого суспільного ладу, повернення до християнської рівності і демократичної церкви, «божої справедливості» і правосуддя. Він вважав, що весь світ повинен зазнати такого потрясіння, в результаті якого буде скинуто з трону правління. Але скинути гнобителів не можна, покладаючись лише на Бога. Тут потрібні люди, які володіють мечем. Поки світські й духовні правителі грубою силою придушують селян, іншого виходу немає. І майбутній устрій, захищаючись, теж буде вимушений вдаватися до меча. Мюнцер не вирішував у деталях форми державного устрою, але вважав, що простий народ стане в ньому джерелом і суб´єктом політичної влади. У поглядах Мюнцера були республіканські ідеї, він чітко сформулював вимогу забезпечити охорону основ держави, визначення напрямку державної політики і постійний контроль над нею самими народними масами. Мюнцер прагнув до практичного втілення Царства Божого на землі, яке, на його думку, може бути досягнуто тільки в результаті боротьби. Під Царством Божим Мюнцер розумів такий суспільний лад, в якому більше не існуватиме ні класових відмінностей, ні приватної власності, ні відокремленої державної влади, яка є чужою і протистоїть суспільству. В ньому всі люди будуть рівними.

Жан Кальвін представник помірної течії Реформації. Усяку владу в державі він вважав божественною. Засуджуючи феодально-монархічні кола за насильства, сваволю і беззаконня, пророкував їм божу кару. Право на спротив тиранії Кальвін визнавав тільки за органами влади, церквою і представницькими установами. Лише коли вичерпані всі легальні форми спротиву, допускав непокору і скинення тирана. Віддавав перевагу аристократичній формі правління або її сполученячню з демократією. Проповідував набожність, доброчесність, працьовитість і покірність владі, закликав додержуватись морального закону. Найгіршою формою правління для нього була демократія. Кальвіністській доктрині була властива жорстока релігійна нетерпимість до будь-яких інших поглядів і установ, зокрема до селянсько-плебейських єресей. За найменше порушення приписних норм призначалися тяжкі покарання аж до смертної кари. Політична ідеологія Кальвіна суттєво сприяла здійсненню першої буржуазної революції в Західній Європі - революції в Нідерландах. На її основі виникли республіканські партії в Англії та Шотландії.