- •1. Політологія як наука і навчальна дисципліна.
- •2. Об’єкт і предмет, функції та завдання політології.
- •3. Методологія політології.
- •4. Взаємодія політології з іншими науками.
- •5. Зародження політичної думки в країнах Стародавнього Сходу (Вавилон, Єгипет, Індія).
- •6. Політико філософські школи Стародавнього Китаю.
- •7. Політична думка Стародавньої Греції та Риму.
- •8. Основні риси політичної думки Середньовіччя (а. Августин, ф. Аквінський, м. Падуанський).
- •10. Політичні ідеї Реформації (м. Лютер, т. Мюнцер, ж. Кальвін).
- •11. Політичні погляди ж. Бодена, г. Гроція, б. Спінози.
- •12. Соціально-політичний утопізм т. Мора та т. Кампанелли.
- •13. Географічний детермінізм ш. Монтеск’є та основи суспільного договору ж.-ж. Руссо.
- •27. Ресурси політичної влади
- •28Легітимність політичної влади.
- •29. Сутність системного аналізу політики.
- •30. Структура та функції політичної системи.
- •31. Типологія політичних систем
- •32. Особливості та проблеми розвитку політичної системи України.
- •33.Походження держави. Її сутність
- •34. Ознаки і функції держави.
- •35.Форми державного правління і держ устрою
- •36. Вищі органи сучасної держави та поділ державної влади.
- •37. Сутність поняття «політичний режим» та типологія політичних режимів.
- •38. Авторитарний пол1тичний режим.
- •39. Тоталитаризм як феномен хх ст
- •40. Демократія як тип політичного режиму.
- •41. Особливості перехідних політичних режимів.
- •44.Поняття політичної партій.Їх виникнення.Етапи розвитку.
- •45.Типологія та функції поліичних партій.
- •46. Основні сучасні партійні системи.
- •47. Становлення багатопартійності в Україні.
- •48.Українські парламентські партії.
- •49.Класифікація і основні функції виборів.
- •50.Типи(моделі) виборчих систем.
- •51.Виборча система України.
- •52.Загальнодержавні вибори в Україні.
- •53. Місцеві вибори в Україні.
- •54. Поняття демократії, її витоки, зміст та основні функції.
- •55. Сучасні концепції демократії.
- •56. Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства.
- •57. Проблеми розвитку демократії в сучасній Україні.
- •58. Етнонаціональні спільноти як об’єкти і суб’єкти політики.
- •59. Національний суверенітет і політичне самовизначення нації.
- •60. Зміст етнонаціональної політики та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.
- •61. Поняття, генезис та основні ознаки громадянського суспільства.
- •62. Передумови виникнення та структура громадянського суспільства.
- •63. Взаємодія громадянського суспільства і держави.
- •64. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •65. Сутність, типологія і функції політичної еліти.
- •66. Теорія еліт моски, міхельса
- •67. Сучасна політична еліта України
- •69. Типи політичного лідерства
- •68. Суть та роль політичного лідерства в суспільстві
- •70. Політична свідомість, рівні, функції, форми.
- •71. Політична культура
- •72. Типологія політичної культури
- •73. Взаємодія моралі і політики
- •74. Взаємодія політики і релігії.
- •75. Політична свідомість та політична культура сучасного українського суспільства.
- •76. Ідейно-політична доктрина: поняття і типологія.
- •77. Соціально-політичні ідеї та цінності консерватизму. Неоконсерватизм.
- •78. Лібералізм як теорія та ідеологія. Неолібералізм.
- •79. Політична доктрина соціалізму.
- •80. Анархізм як політична концепція.
- •81. Мілітаризм, пацифізм, расизм, неофашизм, фемінізм як ідейно-політичні течії.
- •82. Основні положення сучасної теорії конфлікту.
- •83. Сутність та типологія політичних конфліктів.
- •Типологія політичних конфліктів
- •84. Стилі поведінки у конфліктній ситуації.
- •85. Шляхи і способи розв»язання політичних конфліктів.
- •86. Міжнародні політичні відносини.
- •87. Світовий політичний процес.
- •88. Україна в системі міжнародних політичних відносин.
- •89. Засади і принципи зовнішньої політики України.
- •90. Перспективи участі України в інтеграційних об»єднаннях.
88. Україна в системі міжнародних політичних відносин.
Сучасна геополітична теорія вказує на подвійне становище України – наша держава історично перебуває між двома різними цивілізаціями – західною і східною, частково належачи до кожної з них.
Так, Україна виступає як своєрідний аванпост між Європою й Азією (Євразією), що надає і переваги, і певні ризики для геополітичного майбутнього країни. З одного боку, Україна може стати містком, який поєднує обидві цивілізації, беручи від них усе найкраще. З іншого, перетворитися на країну-лімітроф (“санітарну зону”), яка відокремлює заможну і демократичну Європу від бідної й авторитарної Азії (Євразії).
Україна після проголошення незалежності стала активним суб'єктом міжнародної політики.Основні засади зовнішньої політики України сформульовано в таких документах, як Декларація про державний суверенітет і «Основні напрями зовнішньої політики України», Конституція України, Концепція національної безпеки. В цих документах підкреслюється, що зовнішня політична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємного співробітництва з різними державами за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Україна як суб'єкт міжнародних відносин зарекомендувала себе як миролюбна, без'ядерна, позаблокова держава з чіткими зовнішньополітичними орієнтирами на зміцнення міжнародної безпеки, інтеграцію в міжнародні організаційні структури. В цьому аспекті вагомими досягненнями міжнародної політики України слід вважати: —ліквідацію стратегічного і тактичного ядерного потенціалу; —підписання факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1991 —членство в ОБСЄ, Раді Європи, а також у МВФ, Світовому банку і Європейському банку реконструкції і розвитку; —налагодження співробітництва із ЄС і НАТО через підписання програми «Партнерство заради миру» і «Хартії про особливе партнерство з НАТО», в якій задекларовані гарантії безпеки України в новій системі європейського порядку;
- підписання договорів про дружбу і співробітництво із своїми найближчими сусідами, зокрема Росією і Польщею, завдяки яким вдалося юридичне закріпити існуючий між ними територіальний статус-кво.
Домінантними для нашої держави є відносини з країнами Європи. Європейський вибір України, її природне прагнення бути в сім'ї європейських народів — в Європейському Союзі диктується конкретними геополітичними реаліями. Розміщуючись на європейському перехресті, наша країна не може не розвивати тісних стосунків з усіма частинами цих регіонів. Європейський Союз є важливим торговельним партнером України та найбільшим донором
Визнаючи Україну в Європі й світі як незалежну європейську державу, її прийняли до Міжнародного валютного фонду, до Міжнародного банку реконструкції і розвитку та до Організації з безпеки і співробітництва в Європі.
Пріоритетним напрямом зовнішньополітичної діяльності залишається розвиток взаємин з країнами, в якому Україна має свої особливі національні інтереси. Це насамперед Канада, Польща, Австралія та інші, в яких проживає багато громадян українського походження. Чисельність української діаспори за кордоном сягає 10 млн. осіб. Слабкою ланкою міжнародної політики України можна вважати їїзовнішньоекономічну діяльність. Невирішеними залишилися питання делімітації (детального узгодження лінії державного кордону, що підписується сторонами і затверджується парламентами) і демаркації (визначенні й позначенні кордонів на місцевості) сухопутних і морських кордонів з Росією, що є істотним фактором порушення національної безпеки в Україні.
