3. Методологія політології.

Метод — це сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності. Методологія – це сукупність методів дослідження, що їх застосовують у політології. Існує багато класифікацій методів пізнання. Виділяють, наприклад, методи: 1)експерименту, 2)методи обробки емпіричних даних, 3)побудови наукових теорій та їх перевірки, 3)масове анкетування, 4)інтерв'ю, 5)експертні опитування, 6)обробка документів. Якщо розглядати політологію як окрему, самостійну науку про політику з притаманним лише їй предметом, то до них належать: 1)системний; 2)структурно-функціональний; 3)порівняльний; 4)біхевіористський методи; 4)теоретичний; 5)порівняння, 6)аналіз і синтез, 7)ідеалізація, 8)узагальнення, 9)сходження від абстрактного до конкретного, 10)індукція і дедукція тощо.

Структурно-функціональний метод – розчленування складного об'єкта на складові, вивчення зв'язків між ними й визначення місця і ролі всіх складових у функціонуванні об'єкта як цілого, за умови збереження ним своєї цілісності у взаємодії із зовнішнім середовищем. Його застосування в дослідженні політичної системи суспільства передбачає виокремлення елементів її структури, основними з яких є політичні інститути, з'ясування особливостей їхнього функціонування та зв'язку між ними.

Порівняльний метод – це розкриття спільних і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних країнах, народів та епох.

Біхевіористський метод – це дослідження поведінки індивідів і соціальних груп. Спочатку він використовувався у психології, а згодом утвердився в політології. Він передбачає широке використання в політологічних дослідженнях.

4. Взаємодія політології з іншими науками.

Політологія взаємодіє з рядом наук, предметом дослідження яких є окремі аспекти політичної дійсності. Зокрема, це – політична філософія, політична соціологія, політична психологія, теорія міжнародної політики, етнодержавознавство, історія держави і права, політична географія (геополітика) та ін.

Політична філософія вивчає політику як цілісність, й природу, вона розробляє загальні критерії оцінки політики, ідеали та нормативні прин­ципи організації суспільства. Політична філософія акцентує увагу на сутності природи політичного світу (добро-зло, справедливість-несправед­ливість, збереження-зміни і т. д.).

Політична соціологія є наукою про взаємодію політичного суспільства (держави) з громадянським суспільством, взаємодію політичних і соціаль­них процесів. Для політології надзвичайно корисними є методологічні розробки соціології щодо проведення емпіричних досліджень (анкетуван­ня, експертних опитувань тощо).

Соціологія дає політо­логії інформацію про функціонування суспільства як системи, про взаємо­дію різних соціальних груп в аспекті політичних відносин.

Політична географія (геополітика) вивчає взаємозв'язок політичних процесів з просторовим розташуванням держави. 

Політична історія вив­чає політичні теорії, погляди, інститути, події у їх хронологічній по­слідовності та взаємозв'язку. 

Політична психологія досліджує соціально-психологічні складові політичного життя суспільства, які формуються на рівні політичної свідомості націй, ін.

Теорія міжнародної політики досліджує зовнішньополітичну діяльність держав, об'єднань громадян, проблеми війни та миру, запобі­гання виникненню міжнародних конфліктів і їх врегулювання тощо.

В останнє десятиріччя виникло чимало спеціальних політичних дисциплін: політичне моделювання, аналіз політичного дискурсу (мови і спілкування).