- •1. Політологія як наука і навчальна дисципліна.
- •2. Об’єкт і предмет, функції та завдання політології.
- •3. Методологія політології.
- •4. Взаємодія політології з іншими науками.
- •5. Зародження політичної думки в країнах Стародавнього Сходу (Вавилон, Єгипет, Індія).
- •6. Політико філософські школи Стародавнього Китаю.
- •7. Політична думка Стародавньої Греції та Риму.
- •8. Основні риси політичної думки Середньовіччя (а. Августин, ф. Аквінський, м. Падуанський).
- •10. Політичні ідеї Реформації (м. Лютер, т. Мюнцер, ж. Кальвін).
- •11. Політичні погляди ж. Бодена, г. Гроція, б. Спінози.
- •12. Соціально-політичний утопізм т. Мора та т. Кампанелли.
- •13. Географічний детермінізм ш. Монтеск’є та основи суспільного договору ж.-ж. Руссо.
- •27. Ресурси політичної влади
- •28Легітимність політичної влади.
- •29. Сутність системного аналізу політики.
- •30. Структура та функції політичної системи.
- •31. Типологія політичних систем
- •32. Особливості та проблеми розвитку політичної системи України.
- •33.Походження держави. Її сутність
- •34. Ознаки і функції держави.
- •35.Форми державного правління і держ устрою
- •36. Вищі органи сучасної держави та поділ державної влади.
- •37. Сутність поняття «політичний режим» та типологія політичних режимів.
- •38. Авторитарний пол1тичний режим.
- •39. Тоталитаризм як феномен хх ст
- •40. Демократія як тип політичного режиму.
- •41. Особливості перехідних політичних режимів.
- •44.Поняття політичної партій.Їх виникнення.Етапи розвитку.
- •45.Типологія та функції поліичних партій.
- •46. Основні сучасні партійні системи.
- •47. Становлення багатопартійності в Україні.
- •48.Українські парламентські партії.
- •49.Класифікація і основні функції виборів.
- •50.Типи(моделі) виборчих систем.
- •51.Виборча система України.
- •52.Загальнодержавні вибори в Україні.
- •53. Місцеві вибори в Україні.
- •54. Поняття демократії, її витоки, зміст та основні функції.
- •55. Сучасні концепції демократії.
- •56. Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства.
- •57. Проблеми розвитку демократії в сучасній Україні.
- •58. Етнонаціональні спільноти як об’єкти і суб’єкти політики.
- •59. Національний суверенітет і політичне самовизначення нації.
- •60. Зміст етнонаціональної політики та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.
- •61. Поняття, генезис та основні ознаки громадянського суспільства.
- •62. Передумови виникнення та структура громадянського суспільства.
- •63. Взаємодія громадянського суспільства і держави.
- •64. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •65. Сутність, типологія і функції політичної еліти.
- •66. Теорія еліт моски, міхельса
- •67. Сучасна політична еліта України
- •69. Типи політичного лідерства
- •68. Суть та роль політичного лідерства в суспільстві
- •70. Політична свідомість, рівні, функції, форми.
- •71. Політична культура
- •72. Типологія політичної культури
- •73. Взаємодія моралі і політики
- •74. Взаємодія політики і релігії.
- •75. Політична свідомість та політична культура сучасного українського суспільства.
- •76. Ідейно-політична доктрина: поняття і типологія.
- •77. Соціально-політичні ідеї та цінності консерватизму. Неоконсерватизм.
- •78. Лібералізм як теорія та ідеологія. Неолібералізм.
- •79. Політична доктрина соціалізму.
- •80. Анархізм як політична концепція.
- •81. Мілітаризм, пацифізм, расизм, неофашизм, фемінізм як ідейно-політичні течії.
- •82. Основні положення сучасної теорії конфлікту.
- •83. Сутність та типологія політичних конфліктів.
- •Типологія політичних конфліктів
- •84. Стилі поведінки у конфліктній ситуації.
- •85. Шляхи і способи розв»язання політичних конфліктів.
- •86. Міжнародні політичні відносини.
- •87. Світовий політичний процес.
- •88. Україна в системі міжнародних політичних відносин.
- •89. Засади і принципи зовнішньої політики України.
- •90. Перспективи участі України в інтеграційних об»єднаннях.
1. Політологія як наука і навчальна дисципліна.
Політологія – галузь знань про політику, закони функціонування і розвитку політичного життя держави і суспільства, що відбивають процес включення соціальних груп, особистостей в діяльність по вираженню політичних інтересів і політичної влади.
Влада – це специфічний феномен, завдяки якому політологія виділяється в окрему самостійну науку. Політична наука забезпечує системний, комплексний аналіз влади, а також досліджує політичні явища, діяльність інститутів та організацій поза полем зору відповідних наук: політичний світогляд, культуру, поведінку, методику й методологію аналізу політичних процесів.
Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала формуватися в 2 пол. XIX ст. Процес остаточного її становлення завершився на Міжнародному колоквіумі з політичних наук, який був організований ЮНЕСКО, і де було визначено зміст предмета цієї науки та рекомендовано включити курс політології для вивчення в системі вищої освіти як загальнообов'язкової дисципліни, а також створено Міжнародну асоціацію політичної науки, метою якої є інтеграція дослідницьких зусиль вчених різних країн, обмін інформацією та підвищення практичної ефективності рекомендацій політичної науки. Отже, як навчальна дисципліна політологія вивчає частину загальнотеоретичного й прикладного матеріалу і дає знання про: предмет політології та її методологію; історію світової політичної думки; розвиток політичної думки в Україні; теорію влади і владних відносин; політичну система суспільства; політичну культуру; політичні партії та партійні системи; політичні еліти та лідерство; світовий політичний процес; політичне прогнозування та ін. Сукупність проблем, які вивчає політологія, можна згрупувати у такі умовні розділи: вступ до політології, історія політичних вчень, теоретична та практична політологія. Головне завдання політології як навчальної дисципліни – опрацювання і таке викладення загальнотеоретичного і практичного матеріалу, щоб відповідно до завдань політологічної підготовки спеціалістів будь-якого профілю у доступній формі дати їм необхідний мінімум наукових політологічних знань. Поділ політології на теоретичну і практичну(прикладну), який набув широкого вжитку в науці, є доволі штучним, оскільки власне політична наука має яскравий практичний характер, що і визначає її провідні позиції серед суспільних наук.
2. Об’єкт і предмет, функції та завдання політології.
Об'єктом політології є політична сфера суспільства (політична дійсність), усі явища й процеси, що до неї відносяться. В глобальному суспільстві – це політична підсистема, яка взаємодіє з економічною, соціальною, ідеологічною (духовно-моральною) підсистемами.
Склались 2 позиції стосовно предмету політології: 1) плюралістичний - політологія - це цілісна й інтегративна наука про політику, що включає в себе комплекс часткових політичних знань, і виступає як міждисциплінарне знання. Її предмет - сукупність закономірностей функціонування і розвитку різних сторін політичної діяльності, які досліджуються окремими субдисциплінами - політичною філософією, політичною соціологією, політичною психологією тощо; 2) моністичний - політологія - це загальна теорія політики, яка має свій специфічний предмет дослідження: закономірності відносин соціальних суб'єктів з приводу влади і впливу, механізм владовідносин та взаємодій між владарюючими і підвладними, керованими і керуючими. При цьому влада розглядається як сутність феномену політики. Моністичний підхід включає 2 аспекти: -етатистський (державознавчий) - охоплює коло проблем, пов'язаних із функціонуванням державних інститутів; -кратологічний - вивчає владні відносини на всіх рівнях суспільства.
Функції політології: пізнавальна, аналітична, інструментально-практична, політична соціологія (формування громадянської культури. Політичне знання допомагає зрозуміти людині свою роль у світі політики, озброює її політичним досвідом і усвідомленням своїх прав та можливостей), теоретична, методологічна, практична, виховна, прогностична.
Значення політології:
1. Молода синтетична політична наука визначає теоретичні засади практичної політики по керівництву державою, надаючи суспільній активності громадян чіткої спрямованості на розуміння важливості захисту національних інтересів. Для керівника політичні знання стають ідейною основою його практичній діяльності.
2. Політологія в багатьох країнах інституювалась у навчальну дисципліну практично-прикладного характеру в системі підготовки сучасних фахівцю в галузі економіки, права, інших спеціальностей не тільки гуманітарного профілю. Вона має специфічний об'єкт дослідження — політику держави, власну методологію та парадигми політичного мислення, достатній обсяг матеріалу для осмислення, практичну потребу суспільства у підготовці кадрів політологів.
3. Загальна політологія органічно пов'язана з сукупністю конкретних політологічних знань про політику і має достатні системоутворюючі чинники, щоб самостійно досліджувати специфічний предметі виступати методологічною основою розробки і осмислення конкретної політики, збагачувати таким чином всю систему політологічного знання.