Розділ 2 робота з текстами наукового стилю у шкільному курсі рідної мови

2.1. Аналіз програм і підручників

Нова освітня мета, яка полягає в забезпеченні всебічної мовленнєвої компетенції особистості, передбачає реалізацію чотирьох взаємопов`язаних змістових ліній. Важливе місце серед яких займає комунікативна. Остання передбачає розгляд тексту як комунікативного витвору вищого порядку, а також засвоєння учнями мовленнєвознавчих відомостей, формування мовленнєвих умінь і навичок, засвоєння знань на основі тематично згрупованих текстів, що виконують різні дидактичні функції, а саме: виступають як джерела пізнавальної інформації, матеріал для постановки дидактичної проблеми, зразок досягнення комунікативної мети, матеріал для переказів різних видів, редагування, трансформації тексту з певною навчальною метою, творчі заміни одного мовного матеріалу іншим тощо [51].

У сучасній школі актуальним з точки хору виконання певних дидактичних функцій є текст наукового стилю. Особливо доцільною є робота з навчальним текстом наукового стилю в старших класах, оскільки недостатній рівень засвоєння прийомів опрацювання наукового тексту стає перешкодою для нормального включення учня в навчальний процес вищих та середніх навчальних закладів.

Учень, який не вміє аналізувати смислову структуру наукового тексту, трансформувати і редагувати його, в кращому разі намагається запам’ятати прочитане або почуте, механічно зазубрює розрізнені, не зведені в систему елементи опрацьовуваної теми. Набуті ним знання формальні, та й ті вимагають величезних затрат сил і часу.

Як показує шкільна практика, учням дуже часто не вистачає уміння встановлювати логічні відношення між компонентами тексту, знаходити найголовнішу інформацію у тексті, а другорядну відкидати, членувати текст на мікротеми, абзаци. Лише цілеспрямована робота з текстом може запобігти цим недолікам.

У сучасних програмах визначено обсяг роботи учнів з науково-навчальними текстами. Це робота як на уроках розвитку зв’язного мовлення, так і на аспектних уроках. Зупинимось коротко на аналізі програм щодо цього питання.

Так, згідно з програмою, учні в 5-му класі знайомляться із поняттям тексту, вчаться ділити його на абзаци, складають план готового тексту (простий), звертають увагу на мовні засоби зв’язку речень у тексті. Учні повинні мати і загальне уявлення про стилі мовлення, сфери вживання кожного з них.

У 6-му класі при повторенні вивченого про текст програма пропонує розглядати його структуру, види зв’язку речень у тексті, створювати складний план готового тексту, шукати основні джерела матеріалу до твору, аналізувати поєднання в одному тексті різних типів мовлення.

У 7-му класі у програмі подано повторення вивчено про текст і стилі мовлення.

У 8-му класі пропонується робота з навчальним текстом наукового стилю, зокрема така: написати стислий переказ (усний чи письмовий) текстів наукового стилю; складати усне повідомлення на теми про мову, що вимагає зіставлення і узагальнення матеріалу (науковий стиль); робити тематичні виписки як спосіб засвоєння почутого і прочитаного.

В 9-му класі на уроках розвитку мовлення учні засвоюють такі види роботи: стислий і вибірковий перекази (усний чи письмовий) текстів наукового стилю; реферат на основі 2-3 джерел на морально-етичну та суспільну теми.

Експериментальні програми, що складені І. П. Ющуком, визначають основні завдання вивчення української мови у школі як такі, що передбачають оволодіння учнями всіма багатствами виражальних засобів української мови, уміння усно і письмово викладати свої думки, розуміти інших людей. У програмах зазначено: «Чимало тем, які стосуються зв’язного мовлення (такі, як текст, засоби зв’язку речень у тексті, виділення відомого і нового тощо), розглядаються безпосередньо в курсі рідної мови як невід’ємні складові елементи. Весь курс рідної мови в школі має теоретично і практично працювати на розвиток мовлення учнів. Інакше він втрачає свою доцільність».

Тому, починаючи з 5-го класу І. П. Ющук вводить у шкільну програму основні текстові поняття, поступово ускладнюючи матеріал. В 10-11 класах основна увага зосереджена на роботі зі стилістики, підвищенні культури мовлення, оволодінні стилістичними уміннями й навичками.

Перераховані вимоги не завжди послідовно реалізовані в шкільних підручниках.

Ґрунтовно висвітлені теоретичні і практичні питання про текст у нових підручниках з рідної мови: для 1-го класу – М. Білецької, М. Вашуленка, для 2-го класу – М. Вашуленка, О. Мельничайка, для 3-го класу – Л. Варзацької, М. Вашуленка, О. Мельничайка та Л. Скуратівського. У цих підручника охоплені теоретичні питання про текст, абзац, поділ тексту на абзаци. Діти вчаться будувати власні висловлювання відповідно до мети, давати цьому тексту заголовок, складати план до готового тексту. Найбільше, з нашої точки зору, нові концептуальні підходи до викладання рідної мови в школі реалізовані у підручниках, що підготовлені і видані групою методистів інституту педагогіки України Л. Скуратівським, Г. Передрій, Г. Шелеховою, Я. Остаф, О. Беляєвим, Л. Симоненковою. Ці підручники для середньої та старшої ланки шкільної освіти відзначаються більшою широтою охоплення теоретичних і практичних питань про текст. У 5-му класі учнів знайомлять із поняттям текст, його будовою, із стилями мовлення. Подальша робота спрямована на поступове формування навиків роботи з текстами, формування власних текстотворчих умінь, що передбачають, крім звичайних усних і письмових переказів, підготовку повідомлень на лінгвістичну тему, написання рефератів, тез статтей, конспекту прослуханого висловлювання. Особливу увагу для формування навиків роботи з науково-навчальним текстом мають підручники цих авторів для 8-9 класів, оскільки в них сконцентровано найактуальніший матеріал для поглиблення знань і розвитку учнівських мовленнєвих умінь на необхідному для випускника середньої школи рівні.

У підручниках І. Ющука робота з текстом займає незначне місце у структурі занять з української мови. Інформація про текст і його категорії подана не у достатньому об’ємі: у 5 класі вивчаються поняття про текст, сполучні засоби у тексті, а в 9 класі – про період, його ознаки і властивості, складне синтаксичне ціле, абзац. Спеціальних розділів із розвитку мовлення у цих підручниках взагалі немає. Хоча у них подані розділи зі стилістики, матеріал у яких висвітлено досить поверхово.

Непослідовно реалізується робота з текстом і розвитком на його основі усного і письмового зв’язного мовлення у підручниках з української мови О. Олійник. Хоча підручник вміщує багато творчих робіт, велику кількість текстів, але текстів власне наукового стилю в підручнику майже немає. У підручнику для 8-9 класу – матеріал більш насичений, тут є розділ зі стилістики, вивчення будови тексту, його стилю, а от у 10-11 класах, коли учні мали б поглибити ці знання та вміння, коло роботи звужується до написання диктантів та простих переказів. Це є досить негативним, оскільки саме у старших класах рівень інтелектуального розвитку учнів дозволяє їм сприйняти текст як складну синтаксичну єдність, здійснити елементарний структурно-семантичний аналіз (встановити різноманітні зв’язки і відношення між його частинами), на основі цього виробити стійкі уміння аналітико-синтетичної обробки науково-навчального тексту, відтворення його змісту у вигляді плану, тез, конспекту, реферату, а також трансформації тексту, тобто умінь згортати і розгортати матеріал, вибирати найсуттєвішу інформацію.