Християнство

Християнство прийшло на Русь з Візантії. Християнський світогляд формується внаслідок взаємопроникнення двох високорозвинутих культур стародавнього світу – греко-римської та культури Близького сходу. Київська Русь, як відомо, не знала рабовласницького ладу, прямуючи від докласового, первіснообщинного суспільства до феодального. Внаслідок цього у розвитку її культури відсутній античний період – один із найяскравіших періодів розвитку європейської і взагалі світової цивілізації. Однак політичні і культурні зв`язки з Візантією сприяли поширенню у Київській Русі здобутків античної культури, які стали одними із джерел формування нового українського світогляду.

Світогляд українського народу пройшов довгу і складну еволюцію, яка загалом і відповідає закономірностям світового процесу, становленню і розвитку духовної культури: від міфології до релігії і філософії. Міфологія була першою спробою дати відповідь на запитання про початок, походження, будову світу, виникнення різноманітних явищ природи та світу, світову гармонію тощо. У слов`ян, а також у багатьох інших народів, зокрема індоєвропейських, універсальна концепція світу втілювалась у характерну для міфологічної свідомості образі світового дерева. Так формувалась триєдина вертикальна структура світу – три царства: небо, земля і підземне царство; чотиристороння горизонтальна структура – північ, південь, схід, захід; життя і смерть: квітуче дерево – сухе дерево тощо. Численні міфічні уявлення виражались у конкретно-образній формі, втілювались у слов’янському фольклорі: в епосі, легендах, казках, обрядових піснях, магічно-заклинального та величального характеру, які були тісно пов’язані з сакральними ритуалами.

Християнство докорінно змінило відношення людини до природи і світу. У перемозі християнства над язичництвом є важливий морально-психологічний аспект. Язичництво не давало людині особливих перспектив після смерті. Людина навіть у потойбічному світі залишалася зі своїми земними турботами про хліб насущний. Християнство з його альтернативою раю і пекла давало надію, можливість вибору, земне життя набувало певної цінності перед перспективою спасіння.

Християнський світогляд став важливим чинником формування самосвідомості окремого індивіда. Міфологія і язичництво, яке на ній ґрунтувалося, була самосвідомістю родо-племінних спільностей. У них людина ще не повністю осмислювала себе як особистість, на першому місці в її світосприйнятті були потреби роду, племені, суспільства загалом, її особисте «я» розчинялося у загальному, спільному. Християнство проголосило принцип всезагальної гріховності і цим змістило центр уваги людини зі зовнішніх відносин на відносини самої з собою, на осмислення себе у системі людських стосунків, свого у світі, своєї відповідальності перед Богом і людьми.

Крім вправ аналітичного характеру на визначення стилю, стильових ознак тексту, складання плану, з метою ефективної підготовки до написання стислих, вибіркових переказів варто застосовувати саме трансформаційні вправи. Такі вправи розвиватимуть в учнів уміння й навички згортання тексту, розгортання його, усунення надлишкової інформації. Потрібно зауважити, що такі вправи можна застосовувати на уроках вивчення складних складносурядних і складнопідрядних речень (на завершальному етапі).

Визначте тему тексту, озаглавте його. Знайдіть у тексті і підкресліть однорідні члени речення та узагальнюючі слова після них. Згорніть кожен абзац тексту до одного речення, а потім, об’єднавши ці речення, трансформуйте їх у одне просте речення, ускладнене однорідними членами та відокремленими прикладками. Порівняйте первинний і вторинний тексти. В яких мовленнєвих ситуаціях можна застосовувати такий прийом скорочення тексту? Зробіть висновок про функції однорідних членів речення у текстах наукового стилю.

Проблема культури мовлення проявляється в кількох аспектах.

Нормативність – це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне виголошення, інтонування,слововживання, будова речень, діалогу, тексту тощо. Нормативність – це, так би мовити, «технічна» сторона мовлення, дотримання загальноприйнятих стандартів. Мова наша багата, їй властива розвинена синоніміка та варіативність на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях. Наше завдання – розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови, співрозмовника, мовленнєвої ситуації.

Адекватність мовлення – це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілістю вислову для адресата. Отже, адекватність мовлення стосується як повноти самовираження, так і забезпечення повноти сприймання. Треба завжди пам`ятати, що для того, хто говорить, сказане ним завжди зрозуміле, але не завжди є воно таким для того, хто сприймає.

Естетичність мовлення – це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних потенцій мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних чи голосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати чи фразеологізму, прислів`я чи приказки, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення – усі ці та інші резерви мови і засоби неструктурної естетики роблять мовлення естетично привабливим.

Поліфункціональність мовлення – це забезпечення застосування мови в усіх перелічених аспектах, у кожній сфері спілкування. Коли ж людина поставлена перед необхідністю вживати слова іншої мови, то є підстави говорити хіба що про культуру потворного суржика. А саме в такій ситуації знаходяться зараз мовці в технічній, виробничій, діловій та деяких інших сферах.

Прочитайте текст. Кожен абзац тексту перетворіть у складне речення, згортаючи другорядну інформацію.

Мова існує у двох формах: усній і писемній. Обидві форми використовуються в процесі спілкування, і усна й писемна пов’язана з нашим мисленням. Між указаними двома формами існує тісний взаємозв’язок.

Усне слово – це, насамперед, слово живе, виразне. Слово в усному мовленні майже завжди супроводжується інтонацією, мімікою, жестами.

Писемне мовлення – це графічне мовлення, розраховане на зорове сприйняття. В писемному мовленні ясності і виразності правильно дібраних мовних елементів сприяють характерні для даної форми мовлення додаткові засоби.

В результаті заданого перетворення учні мають отримати:

1) Мова існує у двох формах: усній і писемній, які використовуються в процесі спілкування і пов`язані з нашим мисленням.

2) Усне слово – це слово живе, виразне, бо майже завжди супроводжується інтонацією, мімікою, жестами.

3) Писемне мовлення – графічне мовлення, в якому для ясності і виразності мовних елементів використовуються додаткові засоби.

Перетворіть усі утворені речення в одне складне речення.

Мова існує в писемній та усній формі, причому усне слово завжди супроводжується інтонацією та мімікою, а писемне мовлення, як правило, використовує додаткові засоби для виразності і ясності мовних елементів.

Прочитайте текст. Визначте його головну думку. Підкресліть у реченнях тексту головні і другорядні члени. Спробуйте згорнути подані речення до інформативного мінімуму. Для цього побудуйте структурну схему синтаксичних зв`язків у кожному реченні. Простежте, які саме члени речення найчастіше опускаються в процесі згортання тексту.

Сотні невольничих літ, десятиліття панування тоталітарної системи спричинили деформацію усіх сфер життя українців – великого європейського народу.

Великої наруги зазнала мова як невіддільна ознака нації, один з найістотніших чинників її самовиявлення і світосприйняття, важливий показник її життєдайності і духовності. Тоталітарна система планово проводила не тільки геноцид, а й лінгвоцид. Розхитувалися мовні мікросистеми, поступово втрачалася імунна система стійкості літературних норм. Внаслідок ряду причин витворився своєрідний різновид мови, названий «суржиком».

Довільну змішуючи слова української і російської мов, відмінюючи слова і сполучаючи їх за зразком російських, творячи фрази всупереч моделям рідної мови, її носії мимоволі стають «напівмовними», приймають мовний…

Мішаниною двох мов – української та російської, – тобто ганебним і небезпечним «суржиком», говорить велика частина людності вільної і незалежної України. Безперечно, це одне з найтривожніших явищ загальнопедагогічного характеру. Адже мова не тільки виражає думку, а й стимулює свідомість індивіда, підпорядковує її собі, формує.

Тому треба трактувати «суржик» не як чиюсь вину, а як нашу органічну слабкість, хворобу, яку треба лікувати. Отож треба вивчати рідну мову, ненастанно «полоти бур`ян», примножувати її багатство і красу.

Прочитайте текст. Визначте, до якого стилю, підстилю він належить. Визначте головну думку тексту. Знайдіть у поданому тексті складнопідрядні речення, підкресліть в них головні і другорядні члени. Переробіть складнопідрядні речення у безсполучникові. Поясніть, чи вважаєте ви, що текст змінився внаслідок цієї переробки.