Лекція №2 Діалог, монолог як види спілкування

1. Монолог як вид міжособистісної комунікації

2. Імперативна та маніпулятивна форма монологу

3. Діалог як форма комунікації

4. Спір. Правила спору.

5. Ефективна аргументація.

1. Монолог як вид міжособистісної комунікації

Монолог – форма мови, яка утворюється в результаті активної мовної діяльності, розрахована на пасивне сприйняття інформації. Іноді монолог називають інтраперсональним мовним актом. Монолог суперечливий за своєю сутністю: з одного боку, якщо людина заговорила, то вона розраховує на спілкування; з іншого – монолог не пристосований до безпосереднього спілкування, він передбачає, що партнер по спілкуванню має тільки слухати, але не відповідати.

Для монологу типовими є значні за розміром фрагменти тексту, які між собою пов’язані, мають індивідуальну композиційну побудову|суперечн й смислову завершеність.

Композиційна складність монологу характеризується методом викладення матеріалу. Виокремлюють наступні методи:

• індуктивний – викладення матеріалу від часткового до загального (цей метод часто використовують в агітаційних виступах);

• дедуктивний – виклад матеріалу від загального до часткового (оратор спочатку висовує припущення, а потім роз’яснює їх сутність на конкретних прикладах);

• метод аналогії - співставлення різних явищ, події, фактів;

• концентричний метод – розташування матеріалу навколо головної проблеми, яку піднімає оратор (оратор переходить від загального розгляду центрального матеріалу до більш конкретного й заглибленого його аналізу);

• сходинниковий - | послідовний виклад матеріалу одного питання слідом за іншим (оратор, розглянувши одне питання, до нього більше не повертається);

• історичний – виклад матеріалу в хронологічній послідовності, опис й аналіз змін, які відбулися в тому чи іншому аспекті, з тією чи іншою особистістю протягом часу.

В.В. Виноградов писав, що «вільне володіння формами монологічної мови – мистецтво, хоча, як й інше мистецтво, в окремих суб’єктів воно може перетворюватися в трафарет» (Виноградов В.В. Стилістика. Теорія поетичної мови. Поетика. М., 1969). Тому навчання монологічному викладенню відбувається цілеспрямовано, тоді як діалогічній мові людина навчається спонтанно.

Однією з перших наук, яка зацікавилась проблемами побудови монологу, була риторика. Запропонована Квінтиліаном схема вказує на те, що ораторська мова має складатися з таких частин:

1. звернення – 2) назва теми – 3) розповідь (з історії питання) – 4) опис (стан проблеми на сьогоднішній день) – 5) доказ – 6) спростування можливих доказів опонента – 7) заключення.

Особливим різновидом монологу є так званий внутрішній монолог, в якому імітується емоційно-мислиннєва діяльність людини в її безпосередньому перебігу («потік свідомості»). Відповідно в монологічному мовленні цього типа часто уживаються переривисті, незавершені фрази, не зв'язані один з одним синтаксичні побудови.

Сумарна втрата інформації при монологічному повідомленні|сполученні| може досягати 50%, а в деяких випадках і 80% від об'єму|обсягу| вихідної|початкової| інформації. Монологічність в спілкуванні виховує людей з|із| ригідною|малорухомою| психікою, низьким творчим потенціалом. Дослідження ж показують, що найбільш ефективною формою спілкування є діалог.