Спосіб продавлювання

Спосіб продавлювання може бути успішно застосований при сталому або майже сталому тепловому режимі для районів з високим геотермічним градієнтом. Свердловину при цьому заповнюють водою (глинистий розчин може закупорити поглинаючий пласт) і після контрольного виміру, що підтвердив наявність у свердловині відповідного температурного режиму, приступають до продавлювання. Для продавлювання може бути використана будь-яка рідина. Замір термометром проводиться після закачування в свердловину 50-100 м³ рідини; послідовними повтореннями цих операцій уточнюють нижню границю поглинання рідини. При роботі з термометром немає необхідності задавлювати у пласт весь стовп рідини, тому цей метод дозволяє виявляти пласти з меншим поглинанням рідини, чим при роботі способом продавлювання з резистивіметром.

При продавлюванні місце припливу відзначається стрибком температури, тому що нижче місця припливу температура свердловини залишається незмінної, а вище зменшується внаслідок задавлювання в пласт верхньої, більш холодної води (Рис.14.3, F).

Визначення затрубного руху води.

У ряді випадків місце припливу води в свердловину і пласт, що обводнює свердловину, знаходяться на різних глибинах. Вода, перш ніж потрапити в свердловину, рухається в затрубному просторі і через ушкодження в колоні попадає в свердловину. У таких випадках місця обводнювання можна установити шляхом визначення затрубного руху води. З’ясування затрубного руху рідини може бути потрібне і у тому випадку, якщо є підозри про обводнення пласта унаслідок циркуляції води за обсадними трубами.

Затрубний рух рідини визначають за допомогою температурних вимірів за наступною методикою. Свердловину промивають звичайно холодною водою (створюється несталий температурний режим) так, щоб температура вздовж стовбура була сталою. Сталість температури перевіряють контрольним виміром. Якщо затрубний рух відбувається тільки в момент припливу, то викликають приплив відтартуванням. Після закінчення деякого часу (декількох годин) кілька разів вимірюють температуру. На температурних кривих відзначається збільшення температури у зв’язку із загальним прогрівом свердловини і появою ділянки з відносно сталою температурою, якою відзначається інтервал затрубного руху (Рис. 14.4; 14.5).

У деяких випадках успішні результати можуть бути отримані і при наявності в свердловині сталого режиму. Температурні виміри при цьому проводяться в свердловині без підготовки (при необхідності виклику припливу) або після зниження рівня.

На інтервалах відсутності затрубного руху крива показує безупинний ріст температури з глибиною, наближаючись до природної температурної кривої. На ділянках, проти яких спостерігається рух води, температура буде залишатися досить сталою та відповідати температурі циркулюючої води. Наявність ділянок з постійною температурою (прямих або випологуючих по вертикалі ліній) і дає уяву про наявність затрубного руху.

У свердловині, яка переливається водою, можна за допомогою термометра визначити місце припливу і ділянку затрубного руху води. Для цього вимір слід проводити двічі: при переливанні свердловини водою і після припинення переливання. У деяких випадках затрубний рух рідини може відбуватися без виходу в свердловину.

Такі випадки визначаються прямолінійними ділянками на температурній кривій при проведенні виміру в свердловині зі сталим тепловим режимом або у свердловині, яка підготовлена до виміру промиванням.

У районах з малим геотермічним градієнтом результати визначення затрубного руху рідини виходять дуже чіткі, тоді як у районах з великим геотермічним градієнтом проведення цих робіт вимагає дуже ретельної підготовки свердловини.

Спільне застосування резистивіметра і термометра.

У випадках, коли в свердловині є приплив води і можливий затрубний рух рідини, визначають місце припливу води резистивіметром, а потім інтервал затрубної циркуляції – термометром. На практиці місце припливу води в свердловину, в основному, визначають за допомогою резистивіметра, що дозволяє одержати більш точні дані. Для одержання більш повних зведень про характер припливу бажано робити виміри як резистивіметром, так і термометром.

На рисунку 14.6 приведений приклад визначення місця припливу і затрубного руху рідини в свердловині за допомогою резистивіметра і термометра.

Рисунок 14.6 – Приклад визначення місця припливу і затрубного руху рідини.

Збіг місць припливу води, які визначені резистивіметром і термометром, при відсутності характерних температурних аномалій, указує на відсутність затрубного руху рідини. На температурній кривій у свердловині в ряді випадків відзначаються аномальні ділянки (максимуми або мінімуми), які пов’язані з різною теплопровідністю гірських порід. Тому при інтерпретаці температурної кривої необхідно одночасно зіставляти її з геолого-каротажним розрізом.

Результати вимірів резистивіметром або термометром з визначення місця припливу води в затрубній циркуляції оформляють у виді зведеної діаграми, таблиці і пояснювальної записки.

На зведеній діаграмі викреслюють отримані криві або найбільш характерні з них. Для кожного виміру варто вказати порядковий номер виміру, час початку і кінця виміру, при спуску або підйомі проводили вимір, рівень рідини на початку і кінці виміру, характер підготовчої операції (відтартування, продавлювання), кількість відібраної (залитої) рідини, технічні зведення (сила струму, масштаби). Іноді на зведеній діаграмі викреслюють діаграму електричного каротажу і геологічний розріз.

У пояснювальній записці викладають історію свердловини та її стан перед підготовкою до вимірів, конструкцію свердловини і проведені в ній роботи. У заключній частині записки повинні бути зазначені результати вимірів і висновки, що стосуються припливів води і затрубного руху рідини.