4. Охарактеризуйте системи вентиляції. Їх переваги і недоліки.

Вентиляція – сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

За способом переміщення повітря вентиляція може бути природною, механічною або змішаною. Організоване природне провітрювання називається аерацією, вона виникає під дією теплового напору і вітрового тиску.

Природну вентиляцію використовують, якщо вона припустима за умовами ведення технологічного процесу або перебування людей, а також зберігання виробів або матеріалів.

Штучна (механічна) вентиляція потрібна, якщо необхідні метеорологічні умови і чистота повітря не можуть бути забезпечені природною вентиляцією.

Змішана вентиляція допустима там, де можливе часткове використання вентиляції з механічним і природним спонуканням для припливу або видалення повітря.

За способом повітрообміну системи вентиляції можна розділити на загальнообмінні і місцеві.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони виробничого приміщення.

Місцева вентиляція характеризується тим, що вона створює спеціальні метеорологічні, санітарно-гігієнічні і вибухобезпечні умови на робочому місці. Такий спосіб є раціональнішим і економічнішим, тому що в цьому випадку забрудники повітря не поширюються по всьому виробничому приміщенню.

Вентиляція за напрямком потоку повітря може бути: припливна, витяжна або комбінована (припливно-витяжна).

Витяжна вентиляція використовується для видалення забрудненого повітря з приміщень в атмосферу, це повітря перед викидом в атмосферу може піддаватися очищенню.

Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс. Припливна вентиляція служить для подачі чистого повітря замість того, що видаляється.

5. Джерела світла. Їх переваги і недоліки. Розрахунок природного освітлення.

Природне освітлення зумовлене сонячною радіацією, тобто потоком променистої енергії Сонця, що доходить до земної поверхні у вигляді прямого і розсіяного світла. Природне освітлення за улаштуванням буває: бічне, коли світло проникає в приміщення через світлові отвори в зовнішніх стінах – вікна; верхнє – через світлові отвори в покрівлі; комбіноване – поєднання бокового і верхнього освітлення.

Природне освітлення має важливе фізіолого – гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

Як джерела штучного світла застосовуються газорозрядні лампи і лампи розжарювання. Для виробничих приміщень рекомендується застосування газорозрядних ламп низького і високого тиску.

Газорозрядні лампи низького тиску – люмінесцентні лампи, представляють собою скляну колбу, внутрішня поверхня якої покрита люмінофором. За спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи білого світла (ЛБ), холодного білого світла (ЛХБ), денного світла (ЛД), денного світла з поліпшеною передачею кольорів (ЛДЦ), теплого білого світла (ЛТБ), холодного білого з поліпшеною передачею кольорів (ЛЕ або ЛХБЦ).

До газорозрядних ламп високого і надвисокого тиску відносяться дугові чотирьохелектродні ртутні люмінесцентні лампи (ДРЛ), рефлекторні дугові ртутні лампи з відбиваючим шаром (ДРЛР). Найбільш економічними є ртутні лампи високого тиску з добавкою йодидів металу (ДРИ або МГЛ (металогалогенні), натрієві (ДНаТ), ксенонові (ДКсТ).

Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Світлова віддача цих ламп становить 40—100 лм/Вт, що в 3—5 разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термін експлуатації — до 10 тис. год, а температура нагрівання (люмінесцентні) — ЗО—60 °С. Окрім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра, шляхом підбирання відповідним чином інертних газів, парів металу, люмінофори.

До недоліків газорозрядних ламп можна віднести пульсацію світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту (спотворення зорового сприйняття об’єктів, що рухаються, обертаються), складність схем ввімкнення, шум дроселів, значний час між ввімкненням та запалюванням, залежність від температури зовнішнього середовища. Для запалювання і горіння ламп необхідне ввімкнення послідовно з ними пускорегулюючих апаратів (ПРА). Крім того, люмінесцентні лампи не можуть використовуватись при низьких температурах.

Лампи розжарювання відносяться до джерел світла теплового випромінювання, в яких свічення виникає шляхом нагрівання вольфрамової нитки розжарення до високих температур. За конструкцією лампи розжарювання бувають: вакуумні (В), газонаповнені (Г), з криптоновим наповненням (К), біспіральні (Б), кварцові (КГ).

Одна з переваг ламп розжарювання - велика теплова інерційність їх ниток, що знижує пульсацію світлового потоку при живленні змінним струмом промислової частоти, а також відносно невелика зміна світлового потоку в кінці терміну використання (приблизно на 15% від початкового). Лампи розжарювання зручні в експлуатації, дають світловий потік без пульсації, мають широкий діапазон напруг та потужностей, характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю.

Суттєві недоліками даних ламп - велика яскравість (засліплююча дія), низька світлова віддача (7...20 лм/Вт), в їх спектрі випромінювання переважають жовто-червоні промені, що спотворює колірне сприйняття, висока температура нагрівання (до 140С). Номінальний термін служби – 1000 год.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником — коефіцієнтом природнього освітлення (КПО):

,

де Евн — освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим);

Езовн — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

Нормовані значення КПО визначаються „Будівельними нормами і правилами" (СНиП ІІ-4-79). В основі визначення КПО покладено розмір об'єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що розглядається або ж його частину, а також дефект, який потрібно виявити.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності з нормованим значенням КПО.

Розрахунок площі вікон при боковому освітленні проводиться за допомогою наступного співвідношення:

де S_в — площа вікон;

S_п — площа підлоги приміщення;

е_н — нормоване значення КПО;

k_з — коефіцієнт запасу;

η_в — світлова характеристика вікон;

k_буд — коефіцієнт, що враховує затінення вікон протилежними будівлями;

τ_в — загальний коефіцієнт світлопропускання;

r — коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення та поверхневого шару, що прилягає до будівлі (земля, трава).

Білет № 5