2.Суть статистичного методу аналізу травматизму

Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу накопиченого на підприємстві або галузі за декілька років (певний період). Даний метод дає можливість оцінити рівень травматизму на підприємстві з кількісної і якісної сторони за допомогою коефіцієнту частоти травматизму К_ч, коеф. Важкості травматизму К_в та коеф. Виробничих витрат К_в.в.. Даний метод складається з 3 етапів:

1. Збирання інформації ( матеріалу)

2. Її обробка

3. Аналіз

Кількісну сторону травматизму характеризує коеф. частоти травматизму, який показує число нещасних випадків на підприємствах за певний період ( квартал, півріччя, рік) на 1000 працюючих

де Т – кількість нещасних випадків за звітний період на підприємстві

N – середньосписочна кількість працівників за звітний період часу.

Якісну сторону травматизму характеризує коеф. важкості травматизму число днів непрацездатності на 1 нещасний випадок

де Р – сумарне число днів непрацездатності

Т- число травм за конкретний період

Статистичний метод дає можливість вивчення матеріалів по нещасних випадків і дає можливість оцінити в різноманітних напрямках нещасні випадки:

• по галузям виробництва;по виду робіт;по травмуючим фактор.;по професіям;по віку;від стану.

Можна встановити час виникнення нещасного випадку.

3.Що покладено в основу принципу нормування метеоумов.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.

Оптимальними (комфортними) вважаються такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи механізму терморегуляції, шо не виходить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття. Співвідношення кількісних показників мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть викликати перехідні (такі, що швидко проходять) зміни теплового стану організму, що супроводжуються напругою механізму терморегуляції і не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей, називаються допустимими мікрокліматичними умовами.

4.Механічна вентиляція. Розрахунок повітрообміну по фактору.

Штучна (механічна) вентиляція на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону.

Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітряний забір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за його межами.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому рб’ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції. Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.

Припливна вентиляція. Схема припливної механічної вентиляції включає: повітрозабірний пристрій; фільтр для очищення повітря; повітронагрівач (калорифер); вентилятор; мережу повітроводів та припливні патрубки з насадками. Якщо немає необхідності підігрівати припливне повітря, то його пропускають безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал. Припливне повітря подасться у приміщення, як правило, розсіяним потоком, для чого використовуються спеціальні насадки.

В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції загальним припливом в робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо з місць їх утворення.

Витяжна та припливно-витяжна вентиляція . Витяжна вентиляція складається з очисного пристрою, вентилятора, центрального та відсмоктуючих повітроводів. У системі припливно-витяжної вентиляції можливе використання не лише зовнішнього повітря, але й повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, витраченого на підігрівання припливного повітря.

Фактор люди: для цього необхідно визначити питомий об’єм приміщення який припадатиме на 1 людину в найбільш зайняту зміну роботи

, м³/год

V_п- питомий об’єм

V- об’єм приміщення

n – кількість людей в найбільш зайняту зміну робіт.

Користуючись будівельними нормами і правилами встановлюємо, яку кількість повітря необхідно подавати на 1 людину в год., в залежності від питомого об’єму. Якщо питомий об’єм буде до 20 м³/людину то необхідно запроектувати вентилятори, щоб надавали не менше 30 м³/год повітря в робоче приміщення. Якщо питомий об’єм більше 20 м³/людину, необхідно запроектувати вентилятори, щоб подавали не менше 20 м³/год. Загальна кількість повітря