4.Розрахунок повітрообміну по фактору « теплонадлишки»

Суть розрахунку виконується згідно виразу:

- кількість тепла, яке виділяється в виробничих приміщеннях, ккал/год

0,24 – коефіцієнт теплоємності

- температура нормована в робочій зоні

к – коефіцієнт, який враховує ріст темп. пов. в зал. від висоти приміщення.

Н – висота буд., згідно СНиПу для вироб. прим. висотою до 24м к=1,2-1,5

Витрата повітря для видалення надлишків тепла визначається з виразу

де Q_T – явний тепловий надлишок в приміщенні

С – питома теплоємність повітря, С=1кДж/(кг ·ºС);

t_вид , t_пр – температура повітря, що видаляється, і припливного, ºС;

– густина повітря, кг/м³

5.Основні світлотехнічні одиниці. Поняття про силу світла, освітленість, світловий потік, одиниці виміру.

Відчуття світла при впливі на око людини викликають електромагнітні хвилі так званого оптичного діапазону. Видима частина оптичних випромінювань лежить в діапазоні хвиль довжиною від 360 до 760 нм. Для характеристики світла, а також для гігієнічної оцінки умов зорової роботи використовуються кількісні і якісні показники. До кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, освітленість, яскравість, коефіцієнт відбиття. До якісних показників відносяться: рівномірність розподілу світлового потоку, фон, контраст об’єкта розпізнавання з фоном та інші.

Світловий потік Ф – потік променистої енергії, що оцінюється оком людини за зоровим відчуттям, характеризує потужність світлового видимого випромінювання. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) – світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.

Сила світла J — просторова щільність світлового потоку — рівна відношенню світлового потоку (Ф) до величини тілесного кута ().

За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) – сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.

Освітленість Е — поверхнева щільність світлового потоку – рівна відношенню світлового потоку (Ф) до площі поверхні (S), що освітлюється.

За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) – рівень освітленості поверхні площею 1м², на яку падає, рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.

Зорове сприйняття в основному визначається яскравістю.

Яскравість (В) – рівна відношенню сили світла (J), що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверхні, що світиться.

Одиницею яскравості є ніт (нт) – яскравість поверхні, що світиться, і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м².

Фон – поверхня, що безпосередньо прилягає до об‘єкту розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбиття ρ, що представляє собою відношення відбитого тілом світлового потоку до падаючого. Фон вважається:

• світлим – при ρ > 0,4;

• середнім – при ρ від 0,2 до 0,4;

• темним – при ρ <0,2 .

Контраст об’єкта розпізнавання з фоном (К) визначається відношенням абсолютної величини різниці між яскравістю об’єкта і фону до яскравості фону.

Контраст об’єкта розпізнавання з фоном вважається:

• великим – при К > 0,5;

• середнім – при К від 0,2 до 0,5;

малим – при К < 0,2.

Білет№10