6. Лейкоцити, їх походження, будова та класифікація. Імунітет, його теорії та механізми.

Лейкоцити –безбарвні формені елементи крові, які мають ядро, протоплазму та непостійну форму. Вони рухливі, здатні до фагоцитозу та переходу через стінки капілярів.

Наявні в організмі всіх багатоклітинних тварин. Оскільки у більшості безхребетних немає еритроцитів і тромбоцитів, лейкоцити є єдиними клітинами їхньої гемолімфи.

У людини в 1 мм³ крові знаходиться від 4 до 10 тис. лейкоцитів = 4–9,9 х 10⁹/л.

Збільшення кількості лейкоцитів (більше 10 тис.) називається лейкоцитозом (фізіологічний – травний, емоційний, больовий; реактивний – інфекційне захворювання, запалення), а зниження нижче 4 тис. – лейкопенією (виникає при токсичних станах, інфекційних захворюваннях, випромінюваннях).

Утворюються в кістковому мозку, а дозрівають у загруднинній залозі (тимусі), селезінці та лімфатичних вузлах деяких органів. Тривалість їхнього життя також коливається в широких межах — від 6-10 год до кількох років і навіть усього життя людини.

Майже 1/2 лейкоцитів перебувають в тканинах, у міжклітинному просторі, 1/3 – у кістковому мозку і лише невелика частина – у кров’яному руслі.

Основна функція лейкоцитів – захисна, яка полягає в тому, що лейкоцити захоплюють мікроорганізми, чужорідні білки і всередині клітини перетравлюють – фагоцитоз. Також лейкоцити утворюють антитіла і руйнують токсини білкового походження.

Мають лейкоцити також видільну функцію, захоплюючи мікроскопічні часточки пилу, різні речовини, які потрапляють через численні мікроушкодження шкіри, легень, травного каналу у кров і тканини нашого тіла і, які лейкоцити не можуть перетравити, вони разом з цими часточками надходять з кровоносної системи в кишечник і виділяються за межі організму.

Поживна функція лейкоцитів заключається в захопленні і перетравленні поживних часточок, перенесенні і віддачі продуктів перетравлення іншим клітинам тіла (у мальків риб, кишковопорожнинних).

У примітивних багатоклітинних вони виконують, як травну, так і захисну функцію, а з появою мезодерми вони все більше спеціалізуються на захисній функції.

За будовою лейкоцити поділяються на дві групи: зернисті (гранулоцити) і незернисті (агранулоцити).

Гранулоцити (70%) виробляються в мієлобласті кісткового мозку. Їхня функція – фагоцитозу, руйнування токсинів, перетравлюють відмерлі власні клітини.

Залежності від забарвлення гранулоцити поділяються на нейрофільні (дрібні – фіолетові), еозинофільні (великі – червоні), базофільні (великі, фарбуються лужними фарбами). Непрофільні (45-65%) гранулоцити здійснюють неспецифічний імунітет, а також переносять на своїй поверхні антитіла, деякі білки, їх лише 10% знаходиться в крові. Еозинофільні гранулоцити гальмують розвиток алергічних реакцій, протизапальну дію, їх кількість збільшується при гельмінтах. Базофільні гранулоцити у своїй цитоплазмі мають гепарин і гістамін. Гепарин активує розщеплення жирів, протидіє згортанню крові. Гістамін спричинює розвиток алергічних реакцій.

Агранулоцити (30%) є двох видів: лімфоцити і моноцити.

Лімфоцити (25-40%) – маленькі, з круглим і великим ядром, яке займає всю цитоплазму. Існують 20 і більше років. Вони формують специфічний імунітет і здійснюють функції імунного нагляду, виробляючи антитіла. Виходять з кісткового мозку і дозрівають в тканинах, набуваючи специфічності.

Моноцити (2-8%)– великі, ядро бобовидної або підковоподібної форми, має одне або декілька ядерців. У вогнищі запалення фагоцитують мікроорганізми. Також дозрівають в тканинах і перетворюються на тканинні макрофаги (гістіоцити). Один макрофаг може захопити і перетравити кілька десятків бактерій або клітин.

Залежно від форми ядра поділяються на сегментоядерні (зрілі клітини, паличкоядерні (більш молоді) та молоді (з овальним ядром).

Процентне співвідношення різних форм лейкоцитів носить назву лейкоцитарної формули, яка залежить від функціонального стану організму і може різко змінитися під час різних захворювань, особливо інфекційних. Н-д, при гострих бактеріальних інфекціях зростає кількість нейтрофільних гранулоцитів, при хронічних – лімфоцитів.