
- •Лекція 2 Тема. Кров, лімфа і тканинна рідина. План.
- •1. Поняття про внутрішнє середовище організму.
- •2. Склад і фізико-хімічні властивості крові.
- •3. Формені елементи крові. Еритроцити, їх будова, розміри і кількість у хребетних тварин.
- •4. Групи крові.
- •5. Дихальна функція крові.
- •6. Лейкоцити, їх походження, будова та класифікація. Імунітет, його теорії та механізми.
- •7. Тромбоцити.
- •Лімфа і тканинна рідина, їх склад і властивості.
4. Групи крові.
Кров людини за вмістом в ній природних антитіл поділяється на 4 групи.
У плазмі крові містяться специфічні природні білкові антитіла, які називаються аглютинінами і бувають £ і β. Важливо, що в нормі у крові антитіл до власних антигенів немає. Це пояснюється тим, що імунна система організму запрограмована на заборону продукування антитіл до «своїх» антигенів. З іншого боку, ця ж система виробляє, починаючи з 6-8-місячного віку, аглютиніни £ і β до антигенів, яких немає в організмі. Пояснення цьому явищу ще немає, але припускають, що такими антигенами в даному разі можуть бути речовини кишкової мікрофлори чи їжі, яку споживає молодий організм.
В еритроцитах знаходяться аглютиногени А і В - це складні поліцукридно-амінокислотні антигенні комплекси вмонтовані у мембрани еритроцитів, а також інших клітин організму людини. Являються склеюючи ми речовинами і виявляються вже на 7-8-му тижні розвитку плода.
При збігу аглютиніну £ з аглютиногеном А або аглютиніну β з аглютиногенам В відбувається склеювання еритроцитів – аглютинація, що може призвести до загибелі хворого при переливанні крові в результаті закупорки судин.
Залежно від того, як аглютиніни і аглютиногени знаходяться в крові різних людей розрізняються 4 основні комбінації аглютиногенів та аглютинінів системи АВО, за якими виділяють 4 групи крові.
О (І) – в еритроцитах аглютиногенів немає, але є певний аглютиноген О і в плазмі є аглютиніни £ і β.
А (ІІ) – в еритроцитах знаходиться аглютиноген А, в плазмі аглютинін β.
В (ІІІ) – в еритроцитах – аглютиноген В, в плазмі – аглютинін £.
АВ (ІV) – в еритроцитах – аглютиногени А і В, в плазмі аглютинінів немає.
Так, н-д, при переливанні крові між групами, в яких містяться аглютиногени й аглютиніни, наприклад А (II група) та В (III група), в організмі реципієнта виникає реакція аглютинації.
Нині гематологи користуються правилом переливання тільки однойменних груп крові (І–І, ІІ–ІІ, ІІІ–ІІІ, ІУ–ІУ). Це пов'язано з тим, що в крові 0 (І) і А (ІІ) - груп виділено антигени (0, Н, А2, АЗ ), які не виявляються звичайними методами визначення груп крові, і це може призвести до помилки під час установлення групи крові.
Групи крові у тварин. Групи крові існують у всіх хребетних тварин. Вже у риб виявлено групи крові, причому різні у різних видів однієї родини: у райдужної форелі — 3 групи, у тайменя — 4; у каліфорнійської сардини знайдено 2 системи груп крові. Земноводні та плазуни обстежені значно менше, проте і у них виявлено не тільки видові, а й групові (внутрішньовидові) відмінності. Птахи мають багато груп крові, у курей їх знайдено більше 10. Групи крові у ссавців, особливо у свійських тварин, вивчено краще, і у більшості з них також виявлено велику кількість груп крові: у коней —11, великої рогатої худоби і свиней — 10 різних систем груп крові, у овець — 3 системи груп крові, дві з яких є ідентичними до груп крові у великої рогатої худоби. І лише у людиноподібних мавп групи крові подібні до тих, що є у людей.
Резус-фактор. Резус-фактор - це антиген (білок), який лежить на поверхні еритроцитів, червоних кров'яних тілець. Близько 85% людей мають цей самий резус-фактор і, відповідно, є резус-позитивними. Інші ж 15%, які його не мають, є резус-негативними. Зазвичай негативний резус-фактор ніяких неприємностей його хазяїну не приносить.
Резус-конфлікт.
Резус-фактор створює певні проблеми в
акушерстві. Якщо в утробі Rh-негативної
матері розвивається плід, який успадковує
батьківський ) Rh-позитивний
фактор, то в результаті може розвинутись
резус-конфлікт. Rh-позитивиі
еритроцити плода, проникаючи крізь
плаценту в кров матері, сенсибілізують
її і організм до вироблення Rh
-антитіл.
Остайні, як молекули малих розмірів,
легко проникають крізь плацентарний
бар'єр у кров плода, що може призвести
до розвитку гемолітичної хвороби і
навіть загибелі плода. Як правило, перша
вагітність проходить без ускладнень,
але наступні, якщо не вжити спеціальних
заходів, можуть становити загрозу
життю плода. Подібний імунологічний
конфлікт може мати місце і у випадках
гетероспецифічиої вагітності — коли
в крові плода наявний антиген, якого
немає в крові матері.