4. Групи крові.

Кров людини за вмістом в ній природних антитіл поділяється на 4 групи.

У плазмі крові містяться специфічні природні білкові антитіла, які називаються аглютинінами і бувають £ і β. Важливо, що в нормі у крові антитіл до власних антигенів немає. Це пояснюється тим, що імунна система організму запрограмована на забо­рону продукування антитіл до «своїх» анти­генів. З іншого боку, ця ж система вироб­ляє, починаючи з 6-8-місячного віку, аглютиніни £ і β до антигенів, яких немає в організмі. Пояснення цьому явищу ще немає, але припускають, що такими анти­генами в даному разі можуть бути речовини кишкової мікрофлори чи їжі, яку спожи­ває молодий організм.

В еритроцитах знаходяться аглютиногени А і В - це складні поліцукридно-амінокислотні анти­генні комплекси вмонтовані у мембрани еритроцитів, а також інших клітин організ­му людини. Являються склеюючи ми речовинами і виявляються вже на 7-8-му тижні розвитку плода.

При збігу аглютиніну £ з аглютиногеном А або аглютиніну β з аглютиногенам В відбувається склеювання еритроцитів – аглютинація, що може призвести до загибелі хворого при переливанні крові в результаті закупорки судин.

Залежно від того, як аглютиніни і аглютиногени знаходяться в крові різних людей розрізняються 4 основні комбінації аглютиногенів та аглютинінів системи АВО, за якими виділяють 4 групи крові.

О (І) – в еритроцитах аглютиногенів немає, але є певний аглютиноген О і в плазмі є аглютиніни £ і β.

А (ІІ) – в еритроцитах знаходиться аглютиноген А, в плазмі аглютинін β.

В (ІІІ) – в еритроцитах – аглютиноген В, в плазмі – аглютинін £.

АВ (ІV) – в еритроцитах – аглютиногени А і В, в плазмі аглютинінів немає.

Так, н-д, при переливанні крові між групами, в яких містяться аглютиногени й аглютиніни, наприклад А (II група) та В (III група), в організмі реципієнта виникає реакція аглютинації.

Нині гематологи користуються правилом переливання тільки однойменних груп крові (І–І, ІІ–ІІ, ІІІ–ІІІ, ІУ–ІУ). Це пов'язано з тим, що в крові 0 (І) і А (ІІ) - груп виділено антигени (0, Н, А₂, А_З ), які не виявляються звичайними методами визначення груп крові, і це може призвести до помилки під час установлення групи крові.

Групи крові у тварин. Групи крові існу­ють у всіх хребетних тварин. Вже у риб виявлено групи крові, причому різні у різних видів однієї родини: у райдужної форелі — 3 групи, у тайменя — 4; у калі­форнійської сардини знайдено 2 системи груп крові. Земноводні та плазуни обстежені значно менше, проте і у них виявлено не тільки видові, а й групові (внутрішньо­видові) відмінності. Птахи мають багато груп крові, у курей їх знайдено біль­ше 10. Групи крові у ссавців, особливо у свійських тварин, вивчено краще, і у більшості з них також виявлено велику кількість груп крові: у коней —11, великої рогатої худоби і свиней — 10 різних систем груп крові, у овець — 3 системи груп крові, дві з яких є ідентичними до груп крові у великої рогатої худоби. І лише у люди­ноподібних мавп групи крові подібні до тих, що є у людей.

Резус-фактор. Резус-фактор - це антиген (білок), який лежить на поверхні еритроцитів, червоних кров'яних тілець. Близько 85% людей мають цей самий резус-фактор і, відповідно, є резус-позитивними. Інші ж 15%, які його не мають, є резус-негативними. Зазвичай негативний резус-фактор ніяких неприємностей його хазяїну не приносить.

Резус-конфлікт. Резус-фактор створює певні проблеми в акушерстві. Якщо в утробі Rh-негативної матері розвивається плід, який успадковує батьківський ) Rh-позитивний фактор, то в результаті може розвинутись резус-конфлікт. Rh-позитивиі еритроцити плода, проникаючи крізь плаценту в кров матері, сенсибілізують її і організм до вироблення Rh -антитіл. Остайні, як молекули малих розмірів, легко проникають крізь плацентарний бар'єр у кров плода, що може призвести до розвит­ку гемолітичної хвороби і навіть загибелі плода. Як правило, перша вагітність про­ходить без ускладнень, але наступні, якщо не вжити спеціальних заходів, можуть ста­новити загрозу життю плода. Подібний іму­нологічний конфлікт може мати місце і у випадках гетероспецифічиої вагітності — коли в крові плода наявний антиген, якого немає в крові матері.