2. Склад і фізико-хімічні властивості крові.

Кров складається з рідкої частини – плазми і форменних елементів або кров’яних клітин (еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів).

Плазма складається з води (90 %) і сухого залишку (10 %), який представлений органічними і неорганічними речовинами.

Органічні (8 %): 1) білки плазми (альбуміни і глобуліни); 2) небілкові азотовмісні з’єднання (амінокислоти, поліпептиди, сечовина, сечова кислота, креатин, аміак); 3) безазотисті органічні речовини (глюкоза, нейтральні жири, ліпіди); 4) ферменти і проферменти (деякі беруть участь в процесі згортання крові і фібріноліза – протромбін і профібрінолізін. В плазмі також містяться ферменти, які розщеплюють глікоген, жири, білки.

Білки 1) зумовлюють виникнення онкотичного тиску (25-30 мм рт. ст.); 2) володіють буферними властивостями, підтримуючи кислотно-лужну рівновагу; 3) забезпечують плазму крові в’язкістю, яка має значення в підтриманні артеріального тиску; 4) білки плазми утворюють умови, які перешкоджають осіданню еритроцитів; 5) відіграють важливу роль в зсіданні крові; 6) білки плазми – є важними факторами імунітету.

У плазмі крові є 2 основні групи білків: альбуміни та глобуліни (£₁, £₂, β, γ, фібриноген).

Альбуміни складають близько 60% білків плазми крові, виконують транспортну функцію (зв’язують і переносять тироксин, білірубін, солі важких металів, деякі лікарські речовини) і підтримують сталість онкотичного тиску.

£₁ і £₂- глобуліни виконують транспортну функцію: переносять глюкозу крові, фосфоліпіди і мідь.

β-глобуліни транспортують залізо і ліпіди.

γ – глобуліни – важливе значення в захисті організму від вірусів, бактерій і їх токсинів. Це зумовлено тим, що антитіла є в основному γ –глобуліни, їх вводять хворим.

Фібриноген бере участь у процесі згортання крові.

Головним місцем утворення білків плазми крові є печінка, вона синтезує альбуміни і фібриногени. Глобуліни синтезуються не тільки в печінці, а й в кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. В плазмі крові знаходиться 200-300 г білків. Обмін їх відбувається швидко завдяки безперервному синтезу та розкладу.

Неорганічні (2%): катіони (Na, K, Ca, Mg), аніони (Cl, HCO₃, HPO₄, H₂PO₄).

З тканин органів в процесі життєдіяльності в кров поступає велика кількість продуктів обміну, але склад плазми не змінюється.

Склад наведеної крові людини близький до складу крові птахів і ссавців, але що стосується нижчих хребетних і особливо безхребетних тварин, то тут виявлено величезну різноманітність складу крові та гемолімфи залежно від рівня розвитку, середовища мешкання і навіть способу харчування. Так, у більшості морських безхребетних склад рідин тіла, зокрема за рівнем Na⁺ і К⁺, дуже близький до складу морської води, в якій вони мешкають. Але у прісноводних концентрація Na, К і CI в десятки разів нижча, ніж у морській воді, але істотно перевищує вміст цих іонів у прісній воді, а у ракоподібних та водних комах наближається до значень, властивих ссавцям. Хімічний склад гемолімфи наземних комах коливається в широких межах: комахи, які вживають рослинну їжу мають концентрацію Na і К 1 або менше 1, у хижих та кровоносних комах більше 1.

Властивості крові.

Осмотичний тиск крові – сила, яка зумовлює проникнення води через напівпроникну мембрану, зумовлений кількістю йонів, атомів, молекул у розчині. ОТ визначає обмін води між кров’ю і тканинами. Зміна осмотичного тиску рідини, яка оточує клітини, веде до порушення в них обміну води. ОТ людини підтримується на відносно постійному рівні. Він має важливе значення для нормального функціонування клітин, особливо еритроцитів. Н-д, еритроцити вміщені в розчин NaCl з підвищенням ОТ (гіпертонічний) втрачають воду, зморщуються, а вміщені в розчин з заниженим ОТ (гіпотонічний) – набухають і руйнуються.

ОТ, який розвивається органічними речовинами крові, називається онкотичний тиском. Його величина лежить в межах 40-47 г Па, якщо ОТ = 7700-8205 гПа.

Наведені значення осмотичного і онкотичного тиску плазми крові є типовим для ссавців. Але ці дані варіюють від умов існування і здатності пристосовуватись до них. У нижчих хребетних, які живуть у морській воді, ОТ рідин тіла близький до ОТ середовища і може легко змінюватись у воді різної солоності – кишковопорожнинні, морські черви та голкошкірі, але у багатьох морських молюсків та ракоподібних вищий, ніж морської води. Усі безхребетні і хребетні прісноводні є теж гіперосмотичними.

В’язкість крові в середньому в 5 разів перевищує в’язкість води. В’язкість крові обумовлена наявністю білків та еритроцитів. Вона збільшується при згущенні крові, тобто при втраті води, н-д, при сильному потовиділенні, а також при збільшенні наявності еритроцитів в крові (адаптація до умов високогір’я або патологічне збільшення).

Активна реакція крові обумовлена концентрацією в ній водневих (Н) та гідроксильних (ОН) іонів. У стані фізіологічного спокою рН артеріальної крові = 7,36, а венозної – 7,35. У процесі діяльності клітин у них постійно накопичуються кислі продукти обміну, які зрушують рН в кислу сторону. Величина рН крові нижча 7,01 і вища 8 – небезпечна для життя людини. Підтримання стиглості рН на оптимальному рівні здійснюється за рахунок буферних систем плазми крові і еритроцитів, а також органів системи виділення. До буферних систем належать: фосфатна, карбонатна, білкова, гемоглобін-оксигемоглобін. Остання відіграє основну роль у підтриманні реакції крові (рН) на сталому рівні. Величина, що характеризує здатність буферних систем нейтралізувати кислі продукти називається лужним резервом крові.

Так як в крові наявне постійне відношення між кислотними і лужними еквівалентами, то прийнято говорити про кислотно-лужну рівновагу крові (комплекс буферних та інших систем, які підтримують постійність водневого показника (рН) внутрішнього середовища організму і сприяє тим самим протіканню біохімічних процесів в оптимальних умовах).