18

Лекція 2 Тема. Кров, лімфа і тканинна рідина. План.

1. Поняття про внутрішнє середовище організму.

2. Склад і фізико-хімічні властивості крові.

3. Формені елементи крові. Еритроцити, їх будова, розміри і кількість у хребетних тварин.

4. Групи крові.

5. Дихальна функція крові.

6. Лейкоцити, їх походження, будова та класифікація.

7. Тромбоцити.

8. Лімфа і тканинна рідина, їх склад і властивості.

1. Поняття про внутрішнє середовище організму.

Процеси обміну речовин у всіх клітинах потребують безперервної доставки організму поживних речовин і кисню, а також безперервного виділення продуктів обміну.

У людини і тварин це забезпечується завдяки крові, лімфі і тканинній рідині, які утворюють внутрішнє середовище, що відрізняється постійним складом і фізико-хімічними властивостями, завдяки чому має відносно постійні умови існування клітин організму – гомеостаз і забезпечує збереження відносно постійної кількості води та електролітів в клітинах і тканинах.

Усі клітини тіла обмиває лише тканинна рідина. Кров і лімфа перебувають у судинах відповідно кровоносної та лімфатичної систем і безпосереднього контакту з клітинами тканин не мають. У безхребетних тканинною рідиною і водночас внутрішнім середовищем є гемо- та гідролімфа.

Тканинна рідина утворюється з крові шляхом фільтрації плазми крізь стінку кровоносних капілярів. За добу у людини профільтровується близько 20 л тканинної рідини. У венозному кінці капілярів та у венулах відбувається зворотний процес – реабсорбція тканинної рідини. Реабсорбується в кровоносне русло 89-90 % тканинної рідини, а решта (2-3 л за добу) профільтровується в лімфатичні капіляри. Ця рідина – лімфа – повільно тече в лімфатичних судинах, які зливаються у дві грудні протоки, і потрапляє у вени. Таким чином відбувається кругообіг позаклітинних рідин тіла.

Кров – одна з різновидностей сполучної тканини, яка уявляє собою сукупність подібних між собою клітин в рідкій фазі (плазмі), спеціалізованих для виконання певної функції.

Тканинна рідина і лімфа – це похідні крові.

Кров, кровотворні (червоний кістковий мозок, лейкоцити, лімфатичні вузли, селезінка, вилочкова залоза, мигдалини, аденоїди, апендицит) і кроворуйнівні органи (кістковий мозок, селезінка, печінка, лімфатичні вузли) утворюють цілісну фізіологічну систему – систему крові.

В організмі дорослої людини кількість крові складає в середньому 7 % або 4-6 л крові. У тварин ці значення коливаються в досить широких межах. У безхребетних з незамкненою кровоносною системою об’єм гемолімфи може становити 20-30 % маси тіла (у жабурниці), а у хребетних тварин має місце тенденція до зростання об’єму крові (від 2 % у риб до 8 % у ссавців). Об’єм крові не постійна константа для всіх людей, вона залежить від віку, статі, функціональних кондицій. Так, у дітей кількість крові значно більша: у новонароджених – 15 % від ваги тіла, у дітей віком 1 року – 11 %, у дорослих молодих чоловіків – 7 %, а у жінок – 6 %. В фізіологічних умовах не вся кров циркулює в кровоносних судинах, частина її знаходиться в кров’яних депо 25 % (печінка, селезінка, легені, судини шкіри).

Основні функції крові:

Дихальна – перенесення кисню та вуглекислого газу між органами дихання (легені, зябра, шкіра) і тканинами тіла.

Поживна або трофічна – переносить поживні речовини від органів травлення до тканин організму і в залежності від потреб організму поживних речовин мобілізуються з депо і переносяться до органів.

Екскреторна або видільна - транспорт «шлаків життя» - кінцевих продуктів обміну речовин (сечовини, сечової кислоти) та надлишок солей і води від тканин до місць виділення (легенів, кишечнику, потових залоз, нирок), які являються непотрібними і шкідливими речовинами.

Гомеостатична функція полягає в підтриманні кров’ю гомеостазу. У процесі життєдіяльності організму кров, лімфа і тканинна рідина зазнають певних змін, і дана функція полягає в тому, щоб коригувати ці зміни, не допускати небезпечних для життя відхилень показників внутрішнього середовища.

Гуморальна або регуляторна функція заключається в перенесенні гормонів та інших фізіологічно активних речовин від одних клітин, де вони утворюються, до клітин усіх органів і тканин організму, на мембрані яких є відповідні рецептори до певних фізіологічно активних речовин..

Захисна: 1) захист організму від інфекційних захворювань – імунітет, що забезпечується фагоцитозом і виробленням антитіл; 2) знищення всіх мутантних клітин власного організму; 3) захист від крововтрати при пораненнях судин підтримується системою згортання крові.