Екзамен педіатрія

Теоретичні питання :

1. У первинній медико-санітарній допомозі дитячому населеню фельдшер має виконувати такі основні функції: діагностичну, застосування додаткових методів обстеження, лікувальну.. виробничу, профілактичнуЄ, організаційно-методичну, технічну.

Профілактична робота фельдшера, ФАПу охоплює: диспансеризацію ( передбачає 2 аспекти: повне охоплення здорових осіб проф оглядами і активне спостереження за хворими), комплексні профілактичні медогляди , цільові профілактичні медогляди та спостереження за диспансерними хворими.

2. Доношена новонароджена дитина - дитина яка народилася між 37 та 41 тижнями вагітності , 45см довжиною тіла, і масою тіла понад 2500г. Дитина активна, кричть, смокче, характерні активні,безладні рухи, підвищений тонус мязів згиначів, безумовні рефлекси: долонно-ротовий, хапальний, повзаючий. Під дією світла зіниці звужуються, заплющуються очі. Шкіра гладенька, еластична, у перші години вона бліда. Складки шкіри вкриті сіроподібною змазкою. Хрящі пружні, нігті щільні. Обвід голови 33-36см і на 1-2 см перевищує обвід плечиків. У хлопчиків яєчка опущені у калитку, у дівчаток - великі статеві губи прикривають малі.

3. Щоб уникнути потрапляння слизу у верхні дихальні шляхи м'яким гумовим стерильним балончиком або електровідсмоктувачі проводять видалення слизу з носових ходів і ротика. Як тільки припиняється пульсація судин пуповини, на неї на відстані 10-15 см від пупкового кільця накладають затиск, другий зажим поміщають на 2 см назовні від першого. Пуповину між затискачами протирають 95-градусним спиртом і перерізають. Відразу ж після народження проводять профілактику бленореі (ураження очей дитини гонококами), так як не виключена можливість інфікування новонародженого при проходження через родові шляхи матері. В даний час з цією метою використовують 30% розчин сульфацил-натрію (альбуцид). Повіки новонародженого протирають стерильними ватними тампонами (окремо для кожного ока) від зовнішнього кута до внутрішнього. Відтягують нижню повіку кожного ока і наносять на вивернуті повіки по 1 краплі розчину. При народженні дівчинки цей же розчин в кількості двох крапель закопують і в піхву. Новонародженого обмивають теплою водою, видаляючи слиз, кров, меконій, обережно витирають теплою стерильною пелюшкою, кладуть на підігрівається пеленальний столик і приступають до обробки пуповини. Залишок пуповини знову обробляється спиртом, на відстані 0,5 см від пупкового кільця накладається затискач на 1-2 хвилини, потім затискач знімається, і на його місце накладають спеціальну пластмасову скобу і щільно затискають залишок пуповини. Тканина пуповини вище дужки відсікають, видаляють кров. Залишок пуповини обробляють 5% розчином калію перманганату і накладають на нього стерильну марлеву пов'язку.

4. Перехідні стани: транзиторна втрата маси ( починається з 2 дня і не перевищує 3% на 1 добу, в загальному - 6-8%), транзиторна еритема ( зумовлене розширенням капіляріву відповідь на подразнення шкіри, починається з перших годин до максимум 7 дня), транзиторна жовтяниця ( внаслідок посиленого розпаду еритроцитів та недостатній функції печінки, починається з 2-3 доби і може тривати до 10 доби), транситорні статеві кризи, транзиторний дисбактеріоз, транзиторний катар кишок ( розлади випорожнень).

5. Для недоношених дітей характерна диспопропорція окремих частин тіла - відносно великі голова і тулуб, коротка шия і ноги, низтке розміщення пупка. Мозковий череп переважає над лицевим, тімячка відкриті, черепні шви розходяться. Кістки черепа мякі, подщатливі, насунуті одна на одну. Хрящі недорозвинені. ПЖК відсутня, шкіра тонка, зиорщена, глянцеба, ьлискуча, де не де вкрита лануго. Сироподібна смаска вкриває всю поверхню тіла, у дівчаток зяє статева щілина у хлопчиків яєчка неопущені. Дитина сонлива, мляваЄ, слабо кричить, рухи хаотичні, мязовий тонус знижений,можуть бути відсутні ковтальний і смоктальні рефлекси.

6. Організм недоношених дітей характеризується малим вмістом диру в тканинах, відносно великим вмістом рідини, та значним коефіцієнтом співвідношення площі поверхні тіла і його маси. Недоношеним дітям характерна монотермія, обмежені можливості терморегуляції. Характерна функціональна незрілість ЦНС: уповільнення формування рефлексів, недостатність регуляторних функцій, вторинна відсутність авторегуляції мозкового кровообігу. Дихальна система: поверхневий характер дихання, апное, періодичне дихання, підвищена податливість грудної клітки, нестача сурфактанту зумовлює розвиток ателектазів, дихальних розладів. ССС: АТ нижчий, сповільнення кровтоку призводить до гіпостазу та акроціанозу, спостерігається підвищена проникність та ламкість судин. Травна система: смоктальний рефлекс нерозвинений, слизова суха легко уразлива, слабо розвинені мязи шлунка , сила ферментів слабка, місцевий імунітет нерозвинений, тонус кишок знижений. Органи кровотворення: незрілий кістковий мозок що зумовлює анемію. Імунітет понижений.

Виходжування: питання про кнтакт шкіра до шкіри вирішується індивідуально, неонатолог оглядає стан дитина за шкалою Апгар не порушуючи контаку шкіра до шкіри. У разі стабільного стану дитини контакт триває не менше як 2 год., вимурюють температуру за 30 хв до кінця контакту, після першого прикладання до грудей акушерка проводить профілактику офтальмії. При наявності патології огляд проводять на сповивальному столику під променевим обігрівачем через 2 год.

Вигодовування: діти з масою тіла до 1500г повинні отримувати рідини 80мм\кг на 1 день і щбільшення обєму на 10-15мл кожного дня до максимуму 160мл\кг. Потреба у енергії - 70-80ккал\кг\добу і збільшують до 135 до досягнення скоригованої маси а потім зменшують до 120 ккал\кг\добу. Потреба у білку - 1-3г\кг\добу і збільшується до 3,5 а потім зменшується до 2 г\кг\добу. Молоко матері збагачують пенвими добавками, вітамінами, мінералами.

Практикують методи вигодовування: грудне, з чашки, через зонд, парантеральне.

7. Періоди дитячого віку: 1. внутрішньоутробний період: - фаза ембріонального розвитку ( від моменту запліднення до 9 тижнів вагітності) - фаза плацентарного розвитку ( з 3 місяця до народження дитини) 2. Інтранатальний період - від появи переймів до перевязки пуповини. 3. позаутробний період: - період новонародженості - перші 28 днів життя: ранній перші 8 днів, пізній до 28. - період немовляти - від 29 дня до 12 міс. 4. період нейтрального дитинства - від 1 до 6-7 років ( переддошкільний період - від 1 до 3 років, дошкільний від 4 до 6-7 років) 5.молодший шкільний вік ( від6-7 до 11 років) 6. середній шкільний вік ( від 12 до 14р.) 7. старший шкільний вік ( до 18р)

8. Щоб правильно оцінити фізичний розвиток дитини, необхідно провести зважування і вимірювання дітей, порівняти їхні показники і описати фізичний розвиток кожної окремо. Протягом 1 року життя маса тіла дитини збільшується і перші 4-5 місяців вона подвоюється і потроюється під кінець 1 го року життя.

Належну масу визначають за формулою: маса при народженні + ( а . п ) - а - 650г за 1 півріччя 1 550г за 2. п - вік дитини в місяцях. Після 1 року життя за формулою: маса = 10кг + ( 2п).

Оізні частини тіла ростуть неоднаково, найінтенсивніше - нижні кінцівки, обвід голови збільшується у перші місяці життя. На фізичний розвиток впливає багато чинників.

9. На нервово-психічний розвиток дитини впливає навколишнє середовище. Розумовий розвиток і здатність пізнавати світ значною мірою залежить відоточення. У новонароджених переважає таламопалідарний рівень керування рухами і рефлексами, одразу після народження функціоеують безумовні рефлекси, при ураженні ЦНС ці рефлекси можуть бути відсутні або пригнічені. Для новонародженої дитиини характерна мязова гіпертонія, переважає тонус мязів-згиначів, властиві відчуття дотику, нюху, смаку, розрізняє світло і реагує на голос. Між 1 та 2 міс. дитина фіксує погляд на яскравих кольорах. У 3 міс дитина повертає голівку в бік яскравих предметів, формують умовні рефлекси, зникають примітивні безумовні. У 4-5 міс. захоплює предмети кистю. у 6 міс. пізнає матір, вміє сидіти без підтримки, починає вимовляти склади. У 8 міс втсає, у 10-12 з підтримкою а протім самостійно ходить, розуміє значення простих слів. На 2 році - вдосконалюється координація рухів, посилюється зоровий контроль, починається сенсорний розвиток, потім вдосконалюється активна мова, рухова активність, образотворча діяльність, зявляються відчуття. У віці 4-5р. починає форпмуватися характер, зявляються власні судження, діти можуть співати власні псін , малювати. У віці 5-6 років дитина добре орієнтується в просторі, знає цифри, назви професій, тварин, може виконувати фізичні вправи. Діти молодшого шкільного віку активно займаються ігровою діяльністю, наростає стриманість у появі емоцій і контролю поведінки. Підлітковий вік потребує ефективних методів виховання і навчання повязані з біологічним чинникопм - статевим дозріванням.

10. Природне вигодовування - це коли дитина проятгом перших 5 місяців життя одержує тіки молоко матері, а у віці 5 міс - вводить підгодовування. Материнське молоко є найкращою їжею для дітей 1 го року життя, біологічна цінність його полягає у тому що всі інгредієнти перебувають у таких кількостях і співвідношеннях які найповніше задовільняють потреби інтенсивного прості дитини 1 року життя. Переваги грудного молока: співвідношення білків жмрів і вуглеводів - 1:3:6, містить більше білка, мінеральних солей, менше вуглеводів і приблизно стільки жиру скільки коровяче, наявність олігосахарид - вони забезпечують умови для формування нормальної біфідофлори, підвищують адаптацінйі можливості, вітамінізація більша, містить бактерицидні речовини - лізоцим і комплемент, імуноглобуліни А і Д, які відповідають за імунітет, молоко матері у стерильному вигляді. Грудне вигодовування формує психологічний звязок матері і дитини.

Схема підгодовування: фруктове пюре і сік починають давати з 5 місяців, сине пюре з 7 місяців, жовток з 8, овочеве пюре з 6 місяців, каша з 7 місяців, мясо-овочеве пюре починають давати з 9 місяців, сухарі і вершкове масло з 7 місяців.

11. Змішане вигодовування - це вигодовування дітей перших 6 місяців життя грудним і штучними молочними сумішами. Правила змішаного вигодовування: суміш дають лише після годування грудьми, залежно від кількості молока в матері підгодовують після кожного годування або після кількох, якшо підгодовування незначне його краще давати чайною ложечкою, молочна суміш не повинна бути холоднод чи гарячою а температури 37. Якщо дитина перебуває на змішаному вигодовуванні його режим наближений до природнього - до 2міс - 7 раз на добу , після 6 міс - 5 раз на добу.

Абсолютні протипокази до годування груддю: відсутність молока, психічні і онкологічні хвороби, вади серця, кардит, хронічне запалення нирок, ендокринні хвороби, туберкульоз, сепсис, менінгіт, дифтерія, снід, сифіліс. Відносні протипокази: ГРВІ, грип, ангіна, пнеуионія. Перешкодою для годування є тріщини або неправильна форма сосків, мастити.

- жінка-годувальниця повинна нормально харчуватися, проводяити раціонально дозвілля, категорично забороняється укрити і вживати алкоголь.

12. Штучне вигодовування - вид вигодовування коли в перші 6 міс. життя дитина не одержує материнського молока а її годують лише штучними сумішами. Переводити дітей на штучне слід обережно і поступово починаючи з 8 частини раціону. Для приготування беруть молоко кровяче. Для штучного вигодовування призначають різні суміші: неадаптовані і адаптовані. Неадаптовані - це розведене коровяеч молоко рисовим відваром або водою. Ажаптовані суміші - максимально наближені до грудного молока. Є 3 групи сумішей: 1 - базисті ( віком від 0 до 6 місяців), наступні ( віком від 6 до 12міс.), спеціальні ( для дітей з особливими потребами).

Гіпогалактія - знижена секреторна здатність грудних залоз, вона може бути первинною і вторинною.

Причини первинної: гестоз, оперативні втручання після пологів, кровотеча, гормональна стимуляція пологів, інфатилізм. Причини вторинної: психічні травми, перевтома, порушення техніки вогодовування. Профілактика полягає у ранньому прикладанні до грудей, дотримування техніки зціджування молока і режиму дня , режиму годування дитини, важкливою у профілактиці є підготовка майбутньої мами до годування груддю. Лікування в разі первинної гіпогалактії полягає у призначенні гормону пролактину по 5-6 Од 2-3 рази в день. у разі вторинної - токоферол ацетат по 10-15 мг 2 рази на день, РР, апілак, УВЧ, УФО, волоські горіги, тепле коровяче молоко з зеленим чаєм, такою настої базиліку, меліси, душиці, кропиви, анісу, кульбаби, кропу.

13. Правильна організація харчування дітей віком піля 2 го року має важливе значення. Енергетичні затрати зростають у звязку з звібльшенням рухливості дітей. організовуюч харчування дітей віком 1-3 роки потрібно використовувати широкий осортимент продуктів, дітям давти густішу їжу, потрібно стежити за правильним кулінарним обробленням їжі щоб зберегти біологічну і харчову цінність, кількість годувань має становити 5-4 рази на день. У першій половині дня доцільно давати мясі продуктиЄ, у другі - молочні. Дають білий і чорний хліб, незамінні фрукти, ягоди, зелень, органічні кислоти, вітаміни, продукти багаті на білки. З раціону зменшують гострі страви, соуси, солодощі, прянощі. Дітям не можна давтаи натуральну каву, шоколад, какао.

Харчування школярів повязане з інтенсивними процесами росту та розвитку, збільшення мязів, перебудова обиіну речовин, НС, ЕС, ССС. Їжа повинна бути різноманітною. Доцільно підвищити енергетичну цінність на 10-15% оскільки беруться до уваги енергетичні витрати.

14. Особливості шкіри: регуляція капілярного кровтоку та потові залози функціонують слабо, захосна, видільна та терморегулювальна функція шкіри недорозвинені через відносну тонкість шкіри. Пжк зявляється переважно у останні 2 міс. особливістю організму немовлят є жирові тіла у товщі щік що плегшує акс смоктання. часто на кнічвику н і крилах носа іноді можна помітити жовтувато-білі висипання, часом шкіа вкрита пушком, вії і брови слаборозвинені.

Захворювання шкіри: Попрілості - запальні процеси шкіри в місцях де вона піддається подразненням сечею калом або тертю. Клініка: 1 ступінь - помірне почервоніння без порушення цілісності., 2 ступінь - яскраве почервоніння з видимими ерозіями., 3 ступінь - волога та червона шкіра внаслідок ерозій, утворення виразок. Лікування: не користуватися клейонкою, памперсами, уражені місця змащують дитячим кремом, олієб кипяченою і остудженою або 2% таніновою маззю, при попрілостях 2 ступеня - відкрите сповивання, Мусцево - УФ, метилурацилова мазь, зеленкою або синькою.

Везикулопустульоз - хвороба стафілококової природи характеризується запаленням екзокринних потових залоз. Клініка: дрібні поверхневі пухирці наповнені спочатку прозорим а потім каламутним вмістом, вони лопають через 2-3 дні, ерозії що утворилися вкриваються кірочками, після відпадання не залишають рубців. Лікування6 гігієнічні ванни, гнояки видаляють спиртом, місцево спртові розчини зеленки.

Псевдофурункульоз Фігнера - зявляються підшкірні вузли багрово-червоного кольору, пізніше у центрі з гнійним вмістом. Типовим є інтоксикація, гарячка, лімфоаденопатія, анемія, запальні зміни крові. Лікування: догляд за шкірою, санація уражених ділянок, компреси, антибактеріальна та інфузійна терапія.

Пухирчатка новонародженирх ( пемфігус) - стафілококова етіологія. Злоякісна форма - нагадує сепсис, багато пухирців, важкий загальний стан, температура, запальні зміни крові, гепатомегалія, глухість тонів серця. Пухирці проколюють обробляють зеленкою, інфузійна терапія. Доброякісна форма - поява еритематозниз плям і пухирів наповнених серозно-геморагічним вмістом, навколо є смужка гіперемії, Загальний стан задовільний.

Ексфоліативний дерматит Ріттера - важка форма стафілококової піодермії. клініка: почервоніння шкіри, тріщини в ділянці пупка і пахових складок, потім зявляються пухирці, обширні ерозії, виникають вогнища гнійної інфекції, температура фебрильна, запальні зміни крові, глухість тонів серцфя, гепатоспленомегалія. Лікування - догляд за шкірою, купають у настоях ромашки, чистотілу, змащуюють перманганатом калійом, антибактеріальна, інфузійна і симптоматична терапія.

15. Внутрішньоутробна інфекція - захворювання виникають у результаті зараження плоду від жінки під час вагітності або пологів. Плід при цьому характеризується відставанням у розумовому та фізичному розвитку.

Torch - комплекс. Т - токсоплазмоз О - other (інші) R - рубелла (краснуха) С - цитомегаловірусна інфекція Н - герпесних інфекція.

Краснуха: відсутність у розвитку, ретиніт, катаракта, іноді глаукома. Вроджені вади серця у вигляді відкритого артеріального протоку, стенозу легеневої артерії. Глухота. Розумова відсталість.

Цитомегаловірусна інфекція. Гепатоспленомегалія, жовтяниця, геморагічний висип, мікроцефалія, двостороннє перивентрикулярні звапніння. Поразка з боку очей: хоріоретиніт, мікроофтальмія.

Токсоплазмоз. Поширені некротичні зміни - некротичний менінгоенцефаліт - мікро-і гідроцефалія. Зміни очей - ретінохоріодіт - атрофія зорового нерва, катаракта, мікрофтальмія, парез окорухових м'язів.

Лістеріозу. Численні висипання, папули з буловідную голівку, просяне зерно з червоним обідком в основі. На спині, сідницях і кінцівках можуть висипання на слизовій глотки, зіва, кон'юктіви. На слизових кишечника, бронхів і т.д. гранулематозний сепсис при розривах цих папул.

Лікування. антибіотикотерапія , десенсілізірующая терапія загальнозміцнююча терапія , імунностимулюючі терапія, дезінтоксикаційна терапія, профілактика ускладнень . Антибіотикотерапія з урахуванням збудника, чутливістю збудника, фармакокінетики, терміну вагітності. Доступ антибіотиків до кишечника, легень плода повинен бути мінімальним.

Профілактика. Лікування екстрагенітальних захворювань матері. Лікування захворювання сечостатевої сфери , дотримання особистої гігієни, гігієни статевого життя , санація вогнищ інфекції , бережне ведення пологів , дотримання санітарно-гігієнічного режиму в пологовому будинку.

16. Первинний омфаліт. Катаральний - супроводжується появою серозних виділень з пупкової рани, легкою гіперемією, запальною інфільтрацією пупкового кільця, кровяними кірочками, під якими може скупчуватися гнійно-серозні виділення, загальний стан і температура в нормі. У разі флегмонозного і гангренозного омфаліту запальний пооцес озоплює шкіру і ПЖК навколопупкової діялнки, можливе гнійне розплавлення або некроз і з розвитком перитоніту, загальний стан порушений, вони стають мляві, температура іноді фебрильна, можливі метастази.

Лікування: при катаральному - оброблення пупкової ранки розвином пероксиду водню, йоду або метиленового синього, УФ. Флегмонозний омфаліт потребує хірургічного лікування, антибіотикотерапія, імунотерапія, деінтоксикація і корекція метаболічних порушень.

17. Сепсис новонароджених - це клінічний синдром системного захворювання що супроводжується бактеріємією.

Етіологія: різноманітна - віруси, трипонеми, лістерії, кандиди, грам+ та грам- віруси.

Клініка: Ранній сепсис: блискавичний перебіг, численні вогнища уражень, висока летальність, важкий стан, гіпер- або гіпотермія, зригування, блювання, набряковий синдром, дистрес-синдром, велика втрата маси тіла, геморагічна виспка, блідо-сірий колір шкіри, мармуровість шкіри, жовтяниця, гепатоспленомегалія, піодермія, неврологічні симптоми, анемія, запальні зміни крові.

Пізній сепсис: інкуб період - 3 -30 днів. Передвісники - велика пупкова ранка, пізнє відпадання пупкового канатику. Початковий період - погіршення стану, блідість, піодермія, пемфігус, зригування, рідинні випорожнення, гіпотермія, жовтяниця, омфаліт. Розгорнута картина - неспокій, млявість, адинамія, непритомність, зринування блювання, втрат маси тіла, дистрофія, хрипи, розвиток пнеумонії, знижений тургор шкіри, піодермія, порушення гемодинаміки, живіт здутий, набряк передньої черевної стінки, венозна сітка на иній, гепатоспленомегалія, у крові різко запальні зміни, у сечі - білок., лейкоцити,циліндри.

Можуть формуватися піємічні вонища з відповідною клінікою, швидкий розвиток ат гіпотензії, олігурія, порушення свідомості, синдром поліорганної недостатності.

Лікування: антибіотикотерапія, інфузійна терапія, підтримка дихання, імуногтерапія, санація гнійних вогнищ, посиндромна і ситуаційна терапія.

18. Гемолітична хвороба новонароджених - це хвороба на основі якого є несумісність крові матері і плода на резус-фактором, групою крові.

Етіологія: несумісність крові матері і плода.

Патогенез: утворюються резус-антитіла які належать до імуноглобулінів класу Д звязуються з резус-рецепторами плода на поверхні еритроцитів і спричинюють їх руйнування і стає джерелом для утворення непрямого білірубіну.

Клініка: Набрякова форма: дитина народжується з вираженими набряками всіх тканин, у серозних рідинах накопичується рідина, можлива воскова блідість шкіри, петехії, гепатоспленомегалія,анемія, гемоглобін до 40, ретокулоцитоз, гіпоальбумінемія, діти помирають.

Анемічна форма: блідсть шкіри і слизових оболонок, млявість, помірна гепатоспленомегалія, анемія, ретикулоцитоз, нормобалстоз.

Жовтянична форма: жовтавість наіколоплодових вод, канатика, жовтяниця появляється у перші години, уктеричність слизових, склер, гепатоспленомегалія, стан погіршується, адинамія, зригування, білірубін у пуповині - 51,3, енцефалопатія, опістотонус, кінцівки не згинаються, поява ядерної жовтяниці, гіперестезія, мозковий крик, зникнення смоктального рефлексу, напруження великого тімячка, сіпання мімічгих мязів, судоми, апное.

Лікування: консервативне лікування: фототерапія, ентеросорбція, стимуляція глюкуронілтрансферазної системи печінки, пригнічення гемолізу - імуноглобулін вв, переливання крові, плазмафорез, гемосорбція.

19. асфіксія новонароджених - нозологічна форма яку характеризують лабораторні ознаки шкідливої дії гіпрксії на організм плода або під час пологів а такою клініка кардіореспіраторної та неврологічної депресії новонародженого з можливим наступним розвитком енцефалопатії і поліорганної дисфункції.

Етіологія: порушення кровтоку в пупковому канатику або плацентарного газообміну ( відшарування плаценти, передлежання, переношування, передчасне старіння, прееклампсія) і хвороби матері що характеризуються зменшенням вмісту кисню в крові - серецево-судинні, бронхолегеневі, анемія.

Патогенез: головною ланкою є розвиток гіпоксії і значного ацидозу що призводять до тканинної ішемії. Якщо гіпоксія виникла інтранатально зявляється дихання типу гаспінг ( нерегулярні дихальні рухи непостійної амплітуди) після чого виникає його зупинка, далі внаслідок дії подразника рухи можуть відновитися але якщо гіпоксія не зменшеться то знову виникає дихання типу гаспінг, частота і амплітуда зменшується і плід робить останній вдих наступає вторинне апное і розвивається стан клінічної смерті. Якщо гіпоксія виникла внутрішньоутробно плід може загинути до свого народження або у будь-яку стадію асфіксії.

Церебральне ураження відбувається тоді коли порушується мозковий кровобіг, відбувається перехід на анаеробний механізм, накопичується у клітинах молочна кислота що викликає ацидоз і клітини втрачають здатність функціонувати, перважно ушкоджується кора. У патогенезі ураження ЦНС роли належить ушкодженю зумовленого синдромомреперфузії, активацією вільнорадикальних процесів, вторинним набряком мозку, судомами, внутрішлуночковими крововиливами.

Клінічні наслідки: ЦНС( набряк мозку, судоми, ДЦП), ДС ( гіпертензія, ушкодження сурфактантної системи, аспірація меконію, легенева кровотеча), ССС ( недостатність тристулкового клапана, некроз міокарда, синусова брадикардія, шок), СС ( протеїнурія, гематурія, олігурія, ГНН), ТС ( ентероколіт, дисфункція, кровтоеча), кров ( тромбоцитопенія, ДВЗ-синдром, поліцитемія).

Лікування: реанімаційні заходи.

20. Пологова пухлина - набряк мяких тканин внаслідок застою лімфи та крові, локалізація залежить від положення плода, має межі консистенція тіснувата не флюктує, колір не змінений місцево можуть бути петехії, розсмоктується через 1-2 дні.

Кефалгематома - крововилив між окістям та зовн поверхнею кісток черепа, вона не переходить за межі шва, різко відмежована від норм кісткиущільненням і трохи піднятимваликом, протягою 1 тиж. може збільшуватися, розмоктується до 6 тижня, часом звапню ться і костеніє. У разі великої кефалгематоми слід проводить пункцію з відсмоктуванням з суоврим дитриманням правил антисептики.

Перелом ключиці - загальний стан не порушений, рухи рукою обмежені, набряк мяких тканин, чути крепітацію відламків.

Парез лицевого нерва - знладженість носогубного трикутника, опущений куток рота, напівзаплющене око з ураженого боку, стан відновлюється через 2-3 міс. Інєкції вітамінів В, дибазол, легкий масаж.

Внутрішньочерепна травма пологова - причинами є механічні чинники, асфіксія. Ранніми лзнаками є рухова збудженість, мозковий крик, потім наступає сонливість, млявість, гіпотермія, судоми, ністагм, косоокість, анізокорія, симптом сонця що сідає. З боку інших органів: задишка, западіння грудини, вологі хрипи, глухість серцевих тонів, блювання здуття живота, анемія, зниження АТ. Може розвинутися коматозний стан і смерть. Вогнищеві симптоми залжеать від локалізації.

Лікування: надають невідкладну допомогу у пологовій залі, потім у відділення інтенсивної терапії. Проводиться протисудомна, антигеморагічна, дегідратаційна, інфузійна терапії.Відновна терапія.

21. Гіповітаміноз - хворобливий стан, що виникає вналсідок недостатнього забеспечення організму вітамінами, причини можуть бути екзогенні ( недостатнє надходження вітамінів), та ендогенні ( порушується всмоктування вітамінів та засвоєння ії тканинами).

Клініка гіповітамінозів:

Дефіцит вітаміну А: сухість шкіри, гіперкератоз, попрілості, розлади зору, сухість волосся, ламкість нігтів, знижена стйкість до інфекції, порушення росту, схуднення.

Дефіцит туаміну: сухість або набряклість шкіри, поганий апетит, схуднення, розлади сну, Арт. гіпотензія, біль у животі, блювання, пронос.

Дефіцит рибофлавіну: підвищена збудливість, змінюється загальмованістю, стоматит, заїди, сухий яскраво-червоний язик, зниження імунітету.

Дефіцит Піридоксину: поганий апетит, блювання, біль у животі, глосит, стоматит, себорйний дерматит, судоми.

Дефіцит ціалокобаламіну: анемія, ураження слизової рота, дистрофія, втома.

Дефіцит РР: бура пігментація шкури на відкритих ділянках, ороговіння, лущення, диспепсія, глосит, апатія.

Дефіцит С: анорексія, петехії, кровоточать ясна, знижується опірність до інфекційних.

Дефіцит К: коровточі різного характеру.

Дефіцит Е: гемолітична анемія, склерема, склередема.

Лікування гіповітамінозів: збалансоване харчування, полівітамінні препарати.

Рахіт - хвороба спричинена гіповітамінозом вітаміну Д, характеризується розладом фосфо-кальцієвого обміну, ураження кісток і внутрішній органів.

Етіологія: недостатнє надходження віматіну Д3 і дефіцит УФпроменів.

Клініка: Початковий період - дмитина неспокійна, поагно спить, пітніє, підвищується чутливість шкіри, діти стають лякливими, на шкірі зявляється пітниця, облисіння, тімячка розмягшуютьсяза ходом стілоподібного шва, луски потиличної кістки, тімяних кісток - краніотабез.

Період розпалу хвороби - деформація кісток, остемаляція, і розростання кісткової тканини, збільшуються лобові і тімяні горби, голова стає квадратною, зуби прорізуються пізно, спостерігається схильність до карієсу у місцях зєднань кісток утворюються браслетики, посилюється кривизна ключиць, формується поперечне заглиблення, формується кіфоз або сколіоз, зявляються рахітичні браслетики, викривлення довгих кісток, плоскорахітичний таз, виникає розхитаність суглобів, жабячий живіт.

Період реконвалесценції: симптоми рахіту зникають, спостерігаються залишкові явища - деформація кісток, гепатоспленомегалія.

22. Особливості кістково-суглобової системи: кістки мають більше води і менше мінеральних речовин, вони ямгші, еластичніші, менш ламкі, шви черепа повінстю закриваються у віці після 2 років, перші зуби прорізуються з 6-8 місцяв.

Антенатальна профілактика рахіту. Неспецифічна - пербувати на свіжому повітрі, вживати оптимальну кількість білка, овочі, фрукти, вітаміни. Специфічна - призначають Д3 з 28-32 тижня вагітності по 500 МО щодня, по показа х - у доці 1001-2000МО.

Постнатальна профілактика: Неспецифічна - правильне харчування з перших днів, жінкам призначають полівітаміни і відеїн 3 по 1000 Мо на добу. , правильний догляд за дитиною, припарати вітаміну Д3 призначають у дозі 400-500 Мо.

Лікування: неспецифічне - грудне вигодовування, адаптовані суміші, підгодовування, дотримання режиму дня, лікувальні ванни, масаж, ЛФК.

Специфічне - Препарати вітаміну Д3 по 2000-5000 Мо на добу протягом 45 днів, після досягнення ефекту переходять на профілактичну дозу, призначають такою інші вітаміни, немовлятам такою призначають препарати кальцію, оротової кислоти, магнієвмісні. Проказані сольові та хвойні ванни.

23. Гіпокальціємічний синдром ( спазмофілія) - внаслідок різкого зниження рівня кальцію в сироватці крові і характеризується підвищеною нервово-мязовою збудливість та схильністю до судомів.

Етіологія: неправильне вигодовування, призначення вітаміну Д у великій дозі, підвищена температут тіла, блювання, кишкові розлади, плач, хвороби, початок весни.

Клініка: Латентна форма: симптом Хвостека ( при постукування по щоці відбувається скорочення мімічних мязів), Труссо ( при стисканні плечового нерва рука набуває положення руки акушера), Маслова ( при легкому уколі шкіри - зупинка дихання).

Явна спазмофілія: ларингоспазм, тетанінчими скроченнями мязів стопи і кисті, еклампсією.

Лікування: при ларингоспазму надати невідкладну допомогу, вивести на свіже повітря, при судомах - протисудомні, седуксен, натрій оксибутират,.призначають препарати кальцію по 5-10 % розчин кальцію хлориду по 1 чайній ложці 3 рази на день.

24. Ротова порожнина мала, язик відносно великий, піднебіння сплющене, слизова ніжна сухувата. Стравохід лійкоподбіної форми, залози недорозвинені, слизова ніжна, еластична тканина і мязовий шар недостатньо розвинені. Шлунок розміщений горизонтально, до 1 року шлункові складки відсутні. Кишки відносно довші, слизоват ніжна має багато ворсинок, їх порожнина стерильна.

Проста диспепсія - виникає внаслідок перегодовування і виникає неспроможність ретельно пережовувати їжу що призводить до проносу, блювання та неперетравлення їжі.

Клініка: 1-2 разове блюванні, незначний пронос, відсутінсть інтоксикації, апетит задовільний.

Лікування: налагодження адеуватного харчування для дітей певного віку, харчування має бути збалансованим та потрібної енергетичної цінності, тривала наявність симптомів потребує пероральної дугідратації, переходять тимчасово на каші, рисову, високоадаптовані суміші. Для покращення апетиту призначають розчин хлоридної кислоти або триметабол.

25. До гострих розладів травлення відносять просту диспепсію та кишковий токсикоз з пексикозом.

Кишковий токсикоз з ексикозом виникає у разі інфекційних захворювань травного каналу, збідниками є мікрооргаеізми , або їх токсини. Розрізянють 4 види діареї: осмотична, секреторна, інвазивна, суха.

Клініка: Основними симптомами є гаряка, погіршення апетиту, збудливість, або загальмованість. Токсини виділяються через слизову оболонку шлунка або товстої кишки і тому провокують блювання та пронос. симптоми характеризуються ступенем тяжкості розладів водного і електолітного балансу. Посилення обміну речовин, іонний дисбаланс, порушення функції нирок призводять до метаболічного ацидозу.

Лікування: нормалізація водно-електролітного обміну та кислово-основного стану. Показана пероральна регідратація: водно-сольові розчини. При гіпокаліємії - усувають дефіцит калію. Дієторапія передбачає вживання низьколактозних сумішей. Голодування не рекомендується. Антибіотикотерапія показана: нітрофурани та фуразолідон. Для зменшення діареї - імодіум, ентеросорбенти.

26. Гіпотрофія - патологічний стан, який характеризується дефіцитом маси тіла, катаболізмом структурних елементів оргазнізму і у важких випадках зниженою толерантінстю до поживних речовин.

Причини: недостатня енергетична цінність продуктів харчування, недоотримання білків з їжею, зниження апетиту, вадад розвитоку, мальабсорбція, спадкові аномалії обміну речовин, пухлина, інфекція, вади серця.

Клініка: стоншується ПЖК. 1 ступінь - стоншується животі, 2 ступінь - зникає на животі і стоншується на кінцівках, 3 ступінь - зникає на кінцівках стоншується або зникає на шоках. Шкіра бліда, суха, лущиться, еластичність знижена,живіт здутий, метеоризм, спостерігається зригування і проноси, діти мляві,байдужі, гіпотрофію супроводжує дефіцитна анемія. У разі важкої гіпотрофії знижується АТ, тони серця глухі, брадикардія, загальмованість, жировий гепатоз, лице старика, гіпотермія, дитина тихо плаче, може настати апное, ймовірність кишкових інфекцій - гіпоацидний стан. Випорожнення розріджені, містять білі частинки, стеаторея. Спостерігається гіпоальбунемія, гіпохолестеринемія, підвищення нуклеїнових кислот, знижується концентрація гемоглобіну.

Лікування: Дієтотерапія, розрахунок білків,жирів і вуглеводів розраховують на належну масу тіла, при 2 ступеня білки і жири призначають виходячи с даної маси тіла, а вуглеводи з нормальної належної. При 3 ступеня - дають 2-3 або 1-3 належної їжі, 8-10 раз на добу. Спеціальні суміші - нутрілак ПРЕ.

27. Діатез - це аномалія конституції, зумовленя як спадковими властивостями організму так і несприятливим впливом на нього різних чинників наіколишнього середовища.

Ексудативно-катаральний діатез - схильність до рецидиву ктаральних процесів у шкірі і слизових оболонках, зумовлені змінами навколишнього середовища, основну рошль відіграє алергійна схильність організму.

етіологія: гестози, нераціональне харчування, гіпоксія плода, ушкодження ЦНС, нераціональне вигодовування.

Клініка: Початковими проявами можна вважати пітницю, попрвлості, себорейні лусочки на волосистій частині голови і злущення епітелію на язиці, у природниз складках - еритема і попрілості. Шкіра червоніє, нагрубає, лущиться, утворює пухирці, супроводжується свербежем, розладом загального стану дитини, утворюються сверблячі вузлики - пруриго, на внутрішній поверхні кінцівок. Іноді виявляють конюктивіт, фарингіт, бронхіт, нестійкі випорожнення, часто розвиток урогенітальної інфекції. Часто набуває затяжної форми. З віком у більшості дітей прояви зникають а можуть лишити наслідки: хвороби верхній дихальних шляхів, астма, пнеумонія.

28. Нервово-артритичний діатез - характеризується нестійкою рівновагою між організмом та навколишнім середовищем, розладом обміну речовин, підвищеною збудливістю ЦНС.

Клініка: підвищена нервова збудливість, діти вразливі, тривожні, зявляються нічні страхи, гіперкінез, активні судоми, незначне збільшення маси тіла, пітливість, підіищується температура тіла, напади ацетонемічного блюванняф, дитина слбане, шкіра жовтіє, зявляються розлади ССС, у сечі виявляють ацетон. у старшому віці схильність до розвитку сечо і жовчокамяної хвороби. Інколи виникають напади бронхіальної астми, мігрені, екземи.

Лікування: нормальні умови режиму харчування, обмежують алергізовані продукти, мають переважати молочні та вегетеріанські продукти. ФІтотерапія: валеріана, пасит, валоседан. при зниженому апетиту - шлунковий сік. Вітаміни групи В, при блювання - лужне пиво, неогемодез, реополіглюкін, глюкоза, кокарбоксилазу.

Лімфатико-пластичний діатез - характеризується дифузною гіперплазією лімфоаденоїдної тканини, збільшення загрудинних вуздів, гіпоплазією деяких органів і залоз, дисфункцією ендокринної системи.

Клініка: збільшення регіонарних лімфовузлів, у носовій частині глотки - аденоїдні розростання. Задня стінка глотки грубозерниста, піднебіння мигдалики збільшенні, часто збільшенні селезінка і загурдинна залоза. діти мляві, апатичні, пастозність білдість шкіри, зниження тугрору тканини і тонусу мязів, часто виникають запальні процеси, на шкірі можуть бути висипання що нагадують коросту чи екзему.

Лікування: дієта з обмеженням коровячого молока і вуглеводів, достатня вітамінізація, правильний режим дня, лікувальна фізкультура, загартовування. показані адаптогени ( дибазол, матецил, кальцію пантотеат).

29. Ротова порожнина мала, язик відносно великий, піднебіння сплющене, слизова ніжна сухувата. Ротова порожнина пристосована до акту смоктання.

Стоматит - запалення слизововї оболонки ротової порожнини.

Етіологія: дріжджоподібний грибок, у ослаблених дітей, під дією вірусу герпесу.

Клініка: слизова червоніє, набрякає, при дотику кровточить, посилене слиновиділення, інколи збільшуються шийні лімфатичні вузли. діти скаржуться на біль при жуванні. Афтозний стоматит - починається гостро, підвищується температура тіла, погіршується загальний стан, слиновиділення, блювання, погіршується апетит, зявляються афти оточені обідком червоної запаленої слизової. Виразковий стоматит - запалення проникає в глибші шари шкіри, підвищується температура тіла, спостерігається загальне нездужання, біль та набряк лімфовузлів, ясна червоніють, набрякають, стають болючими, потім краї зубів нагноюються. Алергійний стоматит - свербіж біль і сухість ротової порожнини, слизова набрякла, гіперемійована, інколи зявляються пухирці і ерозії, спинка язика гладенька, блискуча вкрита нальотом.

Лікування: правильне харчування дитини, легкі страви, вітамінізація, полоскати рот після їди курячим білком, ромашкою, шавлією, дубовою корою. при катрах - слизову змащують цукровим сиропом медом.

30. Аскаридоз - гельмінтоз який спричинюється аскаридами і в ранній стадії характеризується розвитком алергійних проявів, диспептичними розладами. Збудником є аскарида людська. Механізм - фекальнооральний, шлях 0 оральний, водний, аліментарний.

Клініка: Інк. період - 1-2 дні. перша стадія - слабкість,субфебралітет, біль у животі, нудотою, рзлади випорожнень, зміни з боку орагнів дихання, гепатоспленомегалія, рідко міокардіодистрофія. Пізня стадія - зміна апетиту, нудота, блювання, нападоподібний біль у животі, проночи або закрепи, біль голови, запаморочення, втома.

Лікування: Антигельмінтний препарат - ворміл, + антигістамінні, ентеросорбенти, після 5 днів лікування призначають + пробіотики.

31. Ентеробіоз - спричинюється гостриками і характеризується періанальним свербежем тв кишковими розладами.

Клініка: Інк. період - 3-6 тижнів. проявляється свербежес і відхіднику, кишкові розлади - біль і бурчання у животі, метеоризм, здуття, блювання, тенезми, біль голови,безсоння, втома.

Лікування: Антигельмінтний препарат - ворміл, + антигістамінні, ентеросорбенти, після 5 днів лікування призначають + пробіотики.

32. Трихоцефальоз - спричинюється волосоголовцем, характеризується хронічним перебігом з ураженням травного тракту, анемією і астенією.

Клініка: інк. період - до 1-5 міс., у розпалі хвороби скарги на погіршення апетиту, нудоту, блювання, рідкі випороднення, здуття живота, біль голови, розлади сну, гемоколіт, апендицит, розвиток перитоніт, анемії, диспротеїнемії.

Лікування: Антигельмінтний препарат - ворміл, + антигістамінні, ентеросорбенти, після 5 днів лікування призначають + пробіотики.

33. пілороспазм - спазм воротаря шлунка, зумолвений сильнішим розвитком мязів та іннервації воротаря шлунка, характеризується блюванням, що виникає з перших днів життя,блювання часте але нвеликоїкількості, періодичний неспокій дитини, закреп,сплющення кривої маси тіла.Лікування полягає у суоврому дитриманні дієти, призначені спеціальних молочних сумішей зі згущувачами які мають антирефлюксну дію, призначення дітям тіаміну всередину або вм, застосовують мотиліум або цизаприд.

Пілоростеноз -вада розвитку воротяря шлунка, що призводить до його непрозідності. Блювотні маси викидаються фонтаном, кількість їх перевищує кількість разового годування, настає зневоднення, виснаження. Починається на 3-4 тижні життя. Повторне блювання призводить до втрати маси тіла, шкіра бліда суха, зморшкувата. Під час огляду спостерігають перистальтику шлунка що нагадує пісковий годинник.

Лікування оперативне: поддовжнє розсікання серозно-мязововго шару воротаря.

34. Гострий гастрит -гостре запалення слизової оболонки шлунка що поєднується з одночасним ураженням кишок, воно проходить за типом гострого гастроентериту.

Етіологія: неправильне харчування, отруєння хімічними речовинами, лікарські засоби, інфекційні чинники.

Клініка: Початок гострий, через кілька годин відчувається важкість у надчеревній ямці, нудота, біль, блювання, приносить полегшення і містить неперетравлену їжу, зявляються головний біль, слбакість, млявість, язик сухий, з білуватосірим нальотом, апетит знижений, випорожнення нестійкі, температура субфебрильна, тахікардія, може спостерігатися кропивниця.

Лікування: Шлунок промивають натрієм гідрокарбонатом, перевареною водою або натрієм хлоридом з додаванням ентеросорбентів, роблять очисну клізму, дегідратацію, водно-сольову терапію: регідрон, оралін, глюкосан. Дієта у перші дні щадна потім їжу за винятком гострих, жирних, жарених копченостей. Призначають гіперсенсибілізуючі засоби, антибіотикотерапія, пробіотики.

35. Особливості органів дихання: вузькі носові ходи, нижній носовий хід відсутній, слизова тонка та ніжна,підслизова оболонка дуже бідна на кавернозну тканину, додаткові пазухи носа не розвинені, глотка коротка і вузька, слухова труба широка, пряма і кротока що полегшує проникненню інфекції, барєрна функція глотки не розвинена, гортань лійкоподібної форми, коротка , хрящі податливі, слизова тонка та ніжна, трахея маж лійкоподібну форму і досить вузький просвіт, бронхи короткі і вузькі.Легені дітей розвиваються проятгом усього періоду дитинства, дихальна поверхня дещо більша ніж у дорослих, плевра тонка, діафрагма розміщена вище, дихальні мязи розвинені слабо.

Фізіологічні особливості дихання: певерхневий характер дихання, більша частота дихзання, аритмія дихання у перші 2 тиж. життя.

Стенозувальний ларинготрахеїт - звуження гортані зумолвене набряком слизової оболонки, гіперсекрнецією залоз, спазмом мязів гортані. причиною є ГРВІ, грип, кір, вітряна віспа.

Клініка: утруднене дихання, інстпіраторна задишка, шумне дихання, охриплість голосу, гавкаючий сухий кашель. Стадії: 1 - компенсації: охриплість голосу, утруднене дихання під час спокою, навязливий кашель. 2 - субкомпенсований стеноз: інспіраторна задишка, роздування крил носа, голос хриплий, гавкаючий кашель. 3 - декомпенсований стеноз: тяжкий загальний стан, збудливість дитини, інспіраторна задишка виражена, шумне жихання, ціаноз, шкіра бліда вкрита холодним потом. 4 - асфіксія: стан важкий, блідо-сіра шкіра, ціанотична, часте поверхневе дихання, дитина непритомніє, зіниці розширені, сповільнений пульс, брадикардія, згодом дихання зупиняється і зупиняється серце.

Невідкладна допомога: 1 стадія - заспокоїти дитину, давати тепле питво, створити доступ свіжого повітря, відволікальна терапія, інгаляції х відхаркувальними лікарськими травами, антигістамінні.

2 стадія - + інгаляції протинабрякової суміші ( ефедрин 5% 1,0 + адреналін 0,1% 1,0 + атропін 0,1% 0,3 0 димедрол 1% 1,0 + гідрокортизон 25мг., натрію хлорид); заспокійливі лікарські засоби ( літична суміш: аміназин + новокаїн+ натрію оксибутират), антигістамінні, 2,4% розчин еуфіліну 88, гідрокортизон.

3 стадія - + дезінтоксикаційна терапія, при ацидозі - 4% розчин натрію гідрокарбонату, інтубація трахеї, трахеостомія.

36. Ангіна - гостра контагіозна інфекційна хвороба з запаленням піднебінних мигдаликів та збільшенням регіонарних вузлів. Причиною є В-гемолітичний стрептокок групи А, стафілококова інфекція.

Клініка: Катаральна ангіна - поверхневе ураження мигдаликів, слабкість, біль голови, біль у суглобах,біль у глотці, температура підвищена, у крові запальні зміни. Вона переходить і фолікулярну: температура підвищується, загальний стан погуршується, можливі корчі, слаькість, міалгія, біль голови, регіонарні лімфовузли збільшується, почервоніла і набрякла слизова, наявна значна кількість дрібних виступаючих білих а бо жовтуватих крапок, це нагноєні фолікули.

Лікування: ліжковий режим, місцево - полоскання розчином фурациліну, ромашки. Спреї з антибіотиками, асептиками, сільфаламідні, екстракти лікарських розлин. Теплові процедури: солюкс, компрес зігрівальний. Антибіотикик, гіперсенсибілізувальні засоби вітаміни В С, симптоматична терапія.

37. Хронічний тонзиліт - інфекціно-алергійна хворобаз місцевими проявами: запалення мигдаликів з формуванням проліферації. причиною є Вгемолітичний стрептокок групи А, стафілокок, аденовіруси.

Клініка: компенсована форма - лише місцеві ознаки. Субкомпенсована форма - рзвивається поступово, збільшення мигдаликів, довготривалі загострення субфебрилітет. Декомпенсована форма - місцеві прояви поєднуються з загальними, слбакість, біль у серці, суглобах, голові, зміни крові і сечі, можуть виникнути ускладнення.

Лікування: Консервативне - промивання мигділиків антисептиками, аерозолі, інгаляції, УВЧ, ультразвукова та лазерна терапія, вітаміни, антибіотикик, антигістамінні, загальнозмізнювальні засоби. Оперативне.

38. Готсрий бронхіт - гостре запальне ураження слизововї оболонки бронхів найчастіше є проявовм або ускладненям ГРВІ. етіологія може бути віруси, бактерії, паразити, неіфекційної природи.

Він може супроводжуватися з розвитком обструктивного синдрому - гострий обструктивний бронхіт. проявляється вищами обструкції: набряком або гіперплазією слизововї, гіперсекрецією слизу, розвитком бронхтоспазму.

Однією з клінічних форм є Бронхіоліт - Клініка проявляється білдість і ціанозом шкіри, нежитю, кашель, висока температура, інтоксикація,задишка, часті апное, ослаблене дихання з подовженим видихом, дрібнопухирчасті хрипи, тахікардія, збільшення печніки, підвищена прозорість легеневиї тканини, розміяні тіні., у крові запальні зміни.

Лікування: ліжковий режим, дієта - молочно-рослинна, вітамінізована, часте тепле питво. етіолотропна терапія: противірусні: інтерферони, арбідол, амізон, протигрипозний гамаглобулін, антибіотикик. симптоматична тоерапія: антипіретики, відхаркувальні засоби, вітамінотерапія, антигістамінні, фізіотерапія. Реабьілітація: дихальна гімнатсика, масаж, фітотерапія.

39. Особливості легень: легені розвиваються проятгом усього періоду дитинства, збільшується їхній обєм, відбувається диференціювання легеневої тканини, капіляри та лімфатичні протоки широкі, еластична тканина слабко розвиненаю. У правій та лівій легені по 10 сегментів.сегмекенти розділені сполучною тканиною, дихальна поверхня більша, плевра тонка, її порожнина розтягується.

Гостра пнеумонія - це інфекційна хвороба паренхіми легень, яке характеризується інфільтративними змінами легеневої тканини і дихальною недостатністю.

Етіологія: бактеріальна, вірусна, мікоплазмова, грибкова інфекція, пнеумокок, гемофільна паличка, стафілолкок, мікоплазма, віруси.

Клініка: підвищення температури тіла, кашель, ознаки інтоксикації та дихальної недостатності, посилення голосового тремтіння, вкорочення перкуторного звуку над ділянкою ураження, аускультативні зміни. ренген: інфільтративні тіні у вогнищі, у крові запальні зміни.

Лікування: комплексне, госпіталізація. Етіотропна терапія: антибіотикик відповідно до збудника. Патогенетична терапія: протизапальні - диклофенак, ібупрофен, вольтарен. Муколітичні препарати: амброксол, ацетилцистеїн, бромгексин. Симптоматична терапія: фізіотерапія, антипіретики.

40. Незнаю

41. Хронічна пнеумонія - неспецифічна хвороба легень, що характеризується рецидивами інфекційного запалення у бронхах та грунтується на незворотніх морфологічних змінах.

Етіологія: уражає дітей 1 року життя, затяжний перебіг гострої пнеумонії - найачтсіша причина. Присутня вірсуна, змішана, бактеріальна інфекція. Розвивається пнеумосклероз і деформація бронхів.

Клініка: Скарги на постійний вологий кашель з мокротинням, втома, пітливість. Легка фома: субфебрильна температура тіла, тривалий спочатку сухий потім вологий кашель, вкорочення перкуторного звуку, сухі, дрібновогнищеві хрипи, виділення незначноїкількості слизово-гнійного мокртиння.. Посилення та деформація легеневого малюнка, стовщення стінок бронхів, шкіра може бути бліда з сірувато-ціанотичним відтінком, ознаки інтоксикації, задишка при ФН, деформація грудної клітки.

Лікування: ліжковий режим, антибіотикотерапія. Дренаж, вібраційний масаж, ЛФК. Інгаляції протизапальними , відхаркувальними та бронхіолітичними засобами, антигістаміння засоби. Фізіотерапія ( УВЧ, Ультразвукову терапію). Вітамінотерапія, стимулювальна терапія ( алое, імуноглобулін, пентоксил, метацид), хірургічне ( покази - бронхоектази).

42. Бронхіальна астма - самостійна хронічна хвороба, патогенетичним механізмом є хронічний запальний процес і повязана з гіперреактивністю бронхів. Напад яудхи внаслідок - бронхоспазму, набряку слизвової, гіперсекрецією.

Етіологія: генетичні схильності, алергени, сприятливі чинники.

Клініка: проявом БА є напад ядухи. Напад складається з таких періодів: Період передвісників - дратівливість, збіджена, порушений сон, біль голови, втома, зміни настрою, чхання, серозні виділення з носа, свербіж і печія у глотці, покашлювання, свербіж шкіри і очей. може тривати до кількох годин і днів. Напад ядухи - свистячі хрипи, які чути на відстані,ь вимушене положення, мова утруднена, лице бліде з ціанотичним віддтінком, у акті дихання беруть уачсть крила носа, міжреберні проміжки, мязи плечового пояса і спини. сухий кашель, коробковий звук,дихання з подовженим видихом, сухі свистячі хрипи, пульс слбакого наповнення, прискорений. Сухий кашель поступово стає продуктивним, появляється густе скловидне мокротиння, вологі хрипи. Явища післянападного бронхіту. Напади можуть бути неперіодичними, причиною можуть бути зовнішні чинникик.

Лікування: Три групи препаратів: 1 - протизапальні. 2 - бронхіолітики. 3 - муколітичні і відхаркувальні. Інгаляційні стероїди: бекотид, пульмікорт, асманекс.

43. Особливості органів кровобігу: з першим вдихом збільшується тиск крові у лівому передсерді, і клапан овального вікна закривається, тиск крові у лгеневій аргтерії поступово стає нижчим ніж у аорті. Серце має форму кулі, його розміри відносно більші, його волокна мають більше ядер, потім форма стає овальною.Праве передсердя нагадує куб, правий шлуночок має форму неправильної піраміди, ліве передсердя - прилягає до нисхідної частини стравоходу, лівий шлуночок має довгасто-овальну форму.

Природжені вади серця - це анатомічні дефекти серця, клапанів чи судин які виникли внутріутробно, вони можуть бути ізольовано або в поєднані з іншими вадами серця. Причинами є неприятливі чинники зовнішнього середовища. Фази клінічного перебігу:

- первинна адаптація - швидко розвивається серцева недостатність, яка стає причигою смерті або формуються захисні механізми і переходить у 2 фазу.

- відносна компенсація - включаються сві компенсатоні механізми, гіпертрофія міокарда, стан дитини поліпшується.

- термінальна фаза - дистрофічні зміни у уміокарді призводять до зниження скоротливої здатності з розвитком серцевої недостатності.

Дефект міжшлуночкової перегородки - є 2: 1 - у мязовій частині перегородки, 2 - у мембранізованій частині перегородки. Гемодинамічні порушення: скидання крові через дефкт зліва напрво та підвищене кровонаповнення малого кола кровообігу, перенавантажуються обидва шлуночки. клініка: гіпертензія, задишка, схильність до бронхіту, грубий систолічний шум, межі серця розширюються, верхівкоивй поштовх розлитий. посилення легеневого малюнка, гіпертрофія обох шлуночків.Оперативну корекцію не проводять.

Дефект міжпередсердної перегородки - поділяють на центральний дефект, дефект венозного синуса, комбіновані дефекти, повна відсутність міжпередсердної оболонки. Гемодинамічні порушення: залежить від величини дефекту, формування легеневої гіпертензії та перенавантаження правих віддлів серця. Клініка: відставання у фізичному розвитку, виражена блідість шікри, малиновий колір губ, межі серцфя нормальні або розширені у правих відділах, систолічний шум, акцент 2 тону над легеневої артерією, медіастолічний шум. Лікування оперативне.

Відкрита артеріальна протока - судина між аортою та Ла не закрита. Гем. порушення - збуднення великого кола кровообігу. Клініка: відстає у фізичному розвитку, шкіра бліда, застійні явища у легенях, систоліастолічний шум машинного характеру, акцент 2 тону над ЛА, тиск знижений, пульч частий, легенева гіпертензія. Лікування: консервативне - індометацин. Оперативне до 1 року.

Тетрада Фалло - ціанотична вада для якої характерні 4 анатомічні ознаки: звуження ЛА, ДМШП, декстрапозиція аорти, гіпертрофія правого шлуночка. Гемодинамічні порушення: збуднений кровообіг у малому колі, кров з правого шлуночка попадає в аорту. Клініка: цінаоз, відставання у фізичному розвитку, напади задишки і ціанозу, нігті годинникові скельці і пальці барабані палички, 2 тн над ЛА, грубий систолічний шум. Лікування: якщо ознаки менш виражені то рекомендують спостереження за нею, або хірургічне лікування.

44.Ревматизм — захворювання запального характеру, пов'язане із стрептококовою інфекцією. Проявляється перш за все ураженням серця (із виникненням вад), суглобів, рідше — нервової системи та інших внутрішніх органів. Хвороба протікає із загостреннями, яким за 1-2 тижні передує ангіна або фарингіт.

Етіологія: Виникнення ревматизму пов'язують з бета-гемолітичним стрептококом групи А. Важливе значення у етіології ревматизму надається також генетичній схильності.

У патогенезі ревматизму суттєве значення надається алергії та аутоалергічним механізмам. Сучасною теорією патогенезу ревматизму є токсико-імунологічна. У патогенезі ревматизму є важливими 3 аспекти:

особливості збудника захворювання,

особливості взаємодії стрептококу групи А і організму людини та

особливості людського організму, в якому розвивається недуга.

У хворих затяжними та безперервно рецидивуючими формами ревмокардиту ураження серця має алергічну інфекційно-токсичну або вірусну природу. Вважається, що сенсибілізуючі агенти (стрептококи, віруси, неспецифічні алергени і т.д.) на перших етапах захворювання викликають алергічне запалення серця з утворенням аутоантигенів до його тканин та подальший розвиток аутоімунного процесу.

Профілактика ревматизму та його загострень полягає перш за все в укріпленні захисних сил організму (фізкультура, спорт, загартування тощо). Необхідне покращення житлових умов хворих, зменшення скупчення, що попереджує розповсюдження стрептококової інфекції. Слід проводити ретельне адекватне лікування ангін та інших загострень інфекції у носоглоточній ділянці з тривалим застосуванням антибактеріальних засобів. Застосовується річна медикаментозна профілактика загострень ревматизму. При цьому хворому вводять 1 раз на місяць в/м 1 500 000 ОД біциліну-5.

45. Ревматичний ендоміокардит - ураження серця за типом вальвуліту, яке прояовляється організчим шумом у серці. Етіологія: в-гемолітичний стрептокок групи А. Симптоми: систолічний шум на верхівці, протодіастолічний шум по лівому краю грудини, рошширений комплекс qrs, синусова аритмія, міграція водія ритму, подрвження атріовентрикулярної провіднсоті, екастраситолія, перенавантаження лівого шльуночка, горизонтальне положення та аортальна конфігурація серця.

Лікування: Етапи: 1 етап: стаціонар: ліжковий режи проятгом 3-4 тижнів, дієта 10, антибіотики ( бензилпеніцилін вм до 2млн Од на добу впродовж 10 днів), у разі непереносимочті пеніциліну призначають макроліди, глюкокортикостероїди ( преднізолон по 1 мг\кг на добу, постіпово зі зменшенням дози). НПЗП ( вольтарен, ундометацин, моваліс, німесулід.) Симптоматична терапія: діуретики, інгібітори АПФ ( каптоприл), Вадреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів, серцеві глікозиди.

2 етап- місцевий санаторій.

3 етап - диспансерне спостереження.

46. Ревматичний поліартрит - мігрувальний з перважним ураженням великих і середніх суглобів. Частіше це олігоартрит ріше моноартрит.

47. Ревматична хорея - ураження нС, яке характеризується пентадою синдромів: хореїчні гіперкінези, мязова гіпотонія, розлади статики і координації, судинна дистонія, психоемоційна розлади. Існують ізольована хорея -аутоімунні нейропсихічні розлади асоційовані з стрептококом. Дікування стандартне, призначають снодійні препарати - новопасит, седуксен, вітаміни В.

48. Вегетативні дисфункції - це патологічний стан, який розвивається внаслідок порушення вегетативної регуляції внутрішній органів та систем, повязаний з відхиленням у надсегментарних і сегментарних структурах центральної та вегетативної НС. Три синдроми: психовегетативний, вегетосудинно-трофіний, та синдром прогресивної вегетативної недостатності.

Етіологія: спадково-конституційна схильність, пологи патологічні, гіпоксія, інфекції, травматичні ураження ЦНС, алергія, ендокринні хвороби, фізичні навантаження, гіподинамія, соціально-побутові умови.

Клініка: Розрізняють дисренуляцію за васкулярним типом та кардіоритмічним типом. З підвищеним Ат характерні - скарги на біль голови, кардіалгія, втома, роздратованість, зміни настрою, підвищення АТ лабільне. Артеріальна гіпотензія - біль голови, погіршення апетиту, диспептичні розлади, абдомінальний синдром, ортостатичний колапс.

Кардіоритмічний тип - зусовлений порушенням нейрогуморальної регуляції, кардіалгія, атріовентрикулярна боказа 2 ступені, поодинокі екстраситоли, розширення комплексу QRS.

Лікування: організація правильного розпорядку дня. Немендикаментозна корекція: дієта збалансована, лікувальний масаж, фізіотерапія, психотерапія. Медикаментозна корекція : у разі неефективності немедикаментозної. Седативна терапія: валеріана, бром, саносон, персен. Психостимулятори - елеутерокок, лимонник при ваготонії.

49. Особливості кровотвірної системи: у новонародженого кровтворення відбувається у кістковому мозку. у процесі росту і розвитку відбуваються кількісні і якісні зміни крові. характерно: анізоцитоз, пойкілоцитоз, поліхроматофілія, збільшення кількості ретикулоцитів, наявність нормобластів. Для периферійної крові характерно: збільшення еритроцитів та гемоглобіну, у перші дн життя зсув формули вліво. До 5 років кровотворення стабілізується.

Анемія - стан який характеризується зниженням рівян гемоглобіну у крові, часто при одночасному зменшенні еритроцитів. Це клініко-гематологічний комплекс який характеризується - блідістю шкіри, слизових, порушенням кровопостачання внутрішній органів, і порушенням еритроцитарного балансу, невідповідність між утворенням та руйнуванням еритроцитівю

Залізодефіцитна анемія - зниження рівня гемоглобіну внаслідок дефіциту заліза у організму. Етіологія: аліментарний дефіцит, недостатній початковий рівень у організмі, підвищена потреба у залізі, збільшені витрати, порушення всмоктування і транспотру заліза. Клініка: блявість дитини, втома, погіршення апетиту, спотворення їжі, блідість шкіри і слизових, шкіра суха, волосся ламке, задишка при ФН, тахікардія, систолічний шум, анулярний стоматит, утруднене ковтання, розлади випорожнень, гепатоспленомегалія. Лікування: дієта збагачена залізом і вітамінами, залізовмісні препарати: гемофер, сульфат заліза, фероплек.

Апластична анемія - найважча форма. Етіологія: не зясована. Клініка: поступовий розвиток, погіршується апетит, млявість, втома, блідість шкіри і слизових оболонок, кровотечі , петехії, ангіна, стоматит, фебрильна температура, часіт інфекції, у крові - анемічні зміни, запальні зміни. Лікування: трансплантація кісткового мозку. Антилімфоцитарний глобулін, циклоспорин А, метилпреднізолон, гемотрансфузії.

Гемолітична анемія - при підвищенні патологічного розпаду еритроцитів. Етіологія: патологія мемрани еритроцитів яка має підвищену проникність до йонів натрію. клініка: жовтяниця,блідість шкіри, спленомегалія, баштоподібний череп, готичне піднебіння, широке перенісся,. Стан хворого погіршується особливо під час кризу. Лікування: переливання ер. маси, спленектомія.

Набута аутоімунна гемолітична анемія - утворення антитіл проти власних еритроцитів. Блідість, жовтяниця, спленомегалія, у крові - зменшення еритроцитів, ретикулоцитоз, підвищення непрямого білірубіну. Лікування: глюкокортикостероїди, гемотрансфузія.

50. Лейкоз - загальна назва пухлин що утворюються з кровотворних клітин і уражують кістковий мозок. Етіологія: вірусна теорія походження, гентичні чинники, радіація, карцерогени.

Клініка: Розвиток поступовий, млвість, втома, погіршення апетиту, оссалгнії, артралгії.Синдроми: анемічний, геморагічний, проліферативний, загальноінтоксикаційний. Соптерігається нейролейкоз - біль голови, блювання, менінгеальні симптоми. У крові - зменшення еритроцитів, тромбоцитів, гемоглобіну. Лейкоренія, наявність бластів.

Лікування: Застосовують вінкристін, рубоміцин, Л- аспарангіназа, блоки цитозару, андріоміцин, преднізолон. Симптоматична терапія: ліквідація геморагічного синдрому, орекція кислото -основного стану та електролітичного балансу. антибіотики та протигрибкові препарати. Профілактичне опромінення ЦНС з підтримувальною терапією метотрексаном.

51. Геморагічний васкуліт - імунокомплексна хвороба з розвитком мікротромбоваскуліту та порушенням судинної проникності.

Етіологія: алергія, інфекція,вакцинація, переохолодження, ФН.

Клініка: починається гостро - з підвищення емператури тіла, погіршення загального стану, інтоксикацією, геморагічні висипання, поліморфні, локалізуються на кінцівказ, розгинальних поверхнях, внутрішій поверхні стегон і сідниць, симетричне розтвшування, потім елементи висипання бліднуть залишаючи коричневу пігментацію. Сугглобовий синдром - різка болючість великих симетричних суглобів.Абдомінальний синдром - переймоподібний більу животі, часті рідинні випорожнення з домішками крові, нудота, блювання, живіт здутий. ураження нирок - альбумінурія, гематурія, набряки рідко. Кров - зсув вліво, гіперкоагуляція або гіпокоагуляція.

Лікування: суворий ліжковий режим, дезагреганти - курантил, трентал, геаприн, преднізолон, НПЗП.

52. Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура - хвороба, внаслідок якої зменшується кількість тромбоцитів, виникають кровотечі і геморагічні прояви петехіально-плямистого типу. Етіологія: не зясована.

Клініка: несиметричні геморагічні висипання на шкірі - петехії та екхімози, спонтанні кровотечі з носа, рота, матки, нирок, слизових. часто розвивається постгеморагічна анемія. У крові - зменшення тромбоцитів, подовжена тривалість кровотечі, порушення ретракції кровяного згустка.

Лікування: ліжковий режим, повноцінне харчування. Рутин, аскорбьінку, дицинон, етамзилат. При кровотечі - преднізолон, спленектомія, переливання тромбоцитарної маси.

53. Гемофілія - спадкова хвороба на яку хворіють особи чоловічої статі, характеризується сповільненням зсідання крові та підвищеною кровоточивістю зумолвеною недостаністю 8, 9 факторів згортання крові.

Клініка: проявляється під час незначаних травм, високою тривалістю кровотечі, характерними є крововиливи у суглоби, вони болючі, підвищується температура тіла, можуть розвинутися контрактури, деформації. кровтечі дна рота, ниркові, у мязи, у ПЖК. Подовження кровтечі з пальця, після видалення зуба, хірургічних втручань.

Лікування: заборона травм і інєкцій, антигемофільний глобулін ( кріопреціпітат, кріоглобулін).. Місцево - гемостатичну губку, тромбін, препарати заліза.

54. Особливості сечових органів: нирки у дітей за обємом і масою відносно більші, округлої форми, , канальці мають відносно меншу довжину і щирину, стінки мисок слаборозвинені, сечовий міхур розміщений вище, слизова його ніжна і пухка, кількість сечовипускань - 54-6 на добу проятгом 6 міс.

Пієлонефрит - неспецифічне бактеріально-запальне ураженнння чашечко-мискової системи, інтерстиціальної тканини, канальців та ниркових судин.

Етіологія: кишкова паличка, клебсієла, синьогнійна паличка, стрептококи, стафілококи, ентерококи, віруси, грибкова флора, мікоплазми. Сприятлививми чинниками - генетчина схильність, нефропатія, недоношеність, гестози, піодермія, асфіксія.Шляхи - висхідний, гематогенний або лімфогенний.

Класифікація: Є первинний і вторинний. За формо: гострий і хронічний. В залежності від активності процесу: активна стадія, стадія часткової ремісії, стадія повної клініко-лабораторної ремісії.

Клініка: У активній стадії загальний стан порушується,ьслабкість, млявість,трозлади сну, погіршення апетиту, біль голови, температура до 39, озноб, біль у ділянці поперику, деколи у живоіт, блювання, періодичний неспокій, диспепсичні явища. Дмзуричний синдром - часті і болісні сечопуски. Позиттивний синдром Пастернацького. Сечовий синдром - сеча тмяна з осадом і пластівцями, лейкоцитурія, циліндри, бактерії, протеїнурія, еритроцити свіжі. У крові запальні зміни. БАС: С-реактивний протеїн, сечовина, креатинін, білкові фракції, імуноглобуліни, збільшений титр антитіл.

Лікування: дієта 5 за Певзнером, антибіотики ( пеніциліни цефалоспорини), аміноглікозиди ( амікацин), уросептики ( бісептол, бактрим, невіграмон, палін, фурагін, офлоксацин), протизапальні ( ортофен, вольтарен), застосовують унітіол, вітамін Е, галаскорбін, трентал для покращення кровообігу, імунокорекція ( левамізол, тимоген, тималін), сечогінні, фітотерапія, фізіотерапія.

55. Гострий гломерулонефрит - набуте двобічне запалення нирок з ураженням ниркових клубочків.

Етіологія: В-гемолітинчий стрептокок групи А, бактерії, віруси, паразитарні, грибкові, ятрогенні.

Клініка: проявляється симптомати ниркового та позаниркового походження. Порушується загальний стан, слабкість, ввтома, погіршується апетит, зменшується діурез, шкіра бліда, нудота, блювання, сеча кольору мясних помиїв, дизуричні явища, можуть спостерігатися судоми, еклампсія, погіршення зору. Нефротичний синдром - набряки на обличчі, пастозність гомілок, бліда шкіра і слизові, підвищений АТ, розширення меж відносної тупості серця, систолічний шум на верхівці, біль у ділянці серця, задишку, ціаноз губ, зміни на ЕКГ, зміни очного дна. Можливий набряк мозку, диспептичні розлади. Сеча - протеїнурія, аритроцити, циліндри, ніктурія, ізостенурія, підвищення відносної питомомї ваги. БАК - підвищення залишкового азоту, сечовини, гіперкаліємія. Нефротичний синдром - поширені набряки і арт. гіпертензія. набряки зранку, добовий діурез зменшується. у сечі = білок, еритроцити, циліндурія. БАк - гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія. Ізольований сечовий синдром - олігурія, протеїнурія, макрогематурія, лнйкоцитурія, циліндурія.

Може перебігати за типом астми, ниркової еклампсії.

Лікування: дієта 7 за Певзнером, антибактеріальна терапія ( ампіцилін, оксацилін, ампіокс, еритроміцин), антигістамінні ( супрастин, тавегіл, перитол), для покращення ниркового кровообігу ( еуфілін, трентал, курантил), при набряках - сечогінні препарати, при високому АТ - резерпін, папазол, допегіт. Патогенетична терапія ( імунодепресанти, імуномодулятори - глюкокортикоїди і цитостатичні. НПЗП , гепарин, імуномодулятори ( декарис, тималін), фітотерапія.

56. Особливості ендокринних залоз: Гіпофіз - овальної фоорми, розміщена на дні турецького сідла, відмежований тонкою мозкової оболонкою, маса у новонародженого 100-150г. Епіфіз - утворюється з ектодерми плода, відносна маса і розміри більша, він розвивається до перших 4 років потім заміщується сполучною тканиною. Щитоподібна залоза - підковоподібної форми.

Цукровий діабет - група метаболічних хвороб, що характеризується шіперглікемією, яка є наслідком дефектів секресії інсуліну.

Класифікація: 1 типу ( диструкція В-клітин) 2 типу ( переважна резистентність інсуліну та відносна інсулінова недостатність з секреторним дефектом), гестаційний, інші типи.

Етіологія діабету 1 типу: у дитини прчину не вдається встановити, сприяє сімейний характер, віруси, травми, щеплення.

Клініка: поліурія, полідипсія, поліфагія, втрата маси тіла, нічне нетримання сечі, сухість слизових рота, свербіж шкіри і слизових, біль у животі, нудота, блдювання, діабетичний румянець, запар ацетону з рота, стоматит, інфекції, фурункульоз, порушення зору.

Діагностика: гіпергілікемія, глюкозурія, рівень с-реактивного білка знижений, підвищений рівень фруктозаміну, наявність антитіл до антигенів В-клітин.

Лікування: 1. дієтотерапія : дієта 9.

2. Дозоване фізичне навантаження

3. Інсулінотерапія. Дози: діяти перших років життя - 0,5 01 Од; у кшолярів - 2-4 Од; у підлітків - 4 -6 ОД.

57. Гіпотиреоз - клінічний синдром, спричинений тривалим, стійким дефіцитом гормонів щитоподібної залози в організмі або зниженням їх біологічного дефекту.

Етіологія: вада розвитку, хвороби матері, приймання ліків, хірургічні втручання, запальні і аутоімунні процеси.

Клініка: у неонатальний період: велика маса тіла, тривала жовтяниця, сухість і блідсть шкіри, набряки, напівзакритий рот, грубий голос, ознаки недорозвитку, пізнє відпадання пупка, слабкий смоктальний рефлекс, уповільнення рухів, пізнє відходження меконію.

У дітей після 3 міс: - затримка психомотрного розвитку, пізнє закриття тімячка, етеоризм, закрепи, сухість і білдість шкіри, ламке і сухе волосся, холодні кисті ступні, широке запале перенісся, пізнє прорізування зубв, гіпотензія, гіпертрофія мязів, затримка росту.

У підлітків: - зниження інтелекту, затримка росту, затримка або випередження статевого розвитку, сухість і білдість шкіри, ламке і сухе волосся, набряки, брадикардія.

У крові - анемія, збільшення ШОЕ, підвищений рівень холестерину. Екг - синусова брадикардія, зниження вольтажу зубців, уповільнення провідності, подовження частоти.

Лікування: замісна терапія ( Лтироксин, трийодтиронін), контроль ТТГ і Т4, симптоматичне лікування анемії, енцефалопатії, поліневропатії.

58. Ви то маєте знати, мені лєнь таблицю малювати.

59. Грип - гостра вірусна респіраторнахвороба, спричинюється різними типами вірусів, характеризується гострим початком, нетривалою гарячкою , симптомати токсикозу і уриження дихального тракту.

Етіологія: джерело хворий, шлях крапельний. Збудник - РНК вмісний вірус типів А В С.

Клініка: інкуб. період - 12-48 год., початок гострий,ь розвивається інфекційний токсикоз: підвищення температури до 40, анорексія, неспокій або адинамія, рзлади сну, галюцинації, марення, потужний біль голови, блювання, міалгія, кровотечі, геморагчні висипання, розвиток набряку мозку, судоми, ДВЗ-синдром. Ураження дих. шляхів: закладання носа, сухий болючий кашель, біль за грудиною, інєкція судин склер, пітливість, брадикардія, артеріальна тгапотензія, яскрава гіперемія мигдаликів. При дуже важкій формі може бути сопорозний або коматозний стан.

Лікування: ліжковий режим до нормалізації температури тіла, дієта молочно-рослинна, багато пиття, жарознижувальні ( парацетамол, бруфен, ), рематедин, анаферон, людський імуноглобулін А - ,,Чигаїн,,

60. Аденовірусна хвороба - гостра інфекційна хвороба, характеризується симптомати руаження слизововї дихального тракту, носової частини глотки, очей, лімфоїдної тканини. Етіологія: аденовіруси містять ДНК, стійкі в НС.

Клініка: перебігають за формами: ринофарингіт, фарингоконюктивальна гарячка, конюктивіт, кератоконюктивіт, такою аденовірусси можуть спричинити тонзиліт, мезаденіт,гастроентерит, цистит, пнеумонію. З перших днів - слизові виділення з носа, застійна гіперемія слизововї рота, набряки язичка, фарингіт, інтоксикація, збільшення лімфовузлів, гепатоспленомегалія, інколи - пронос.

Лікування: жарознижувальні, спазмолітичні, антигістамінні, відхаркувальні.

61. Туберкульоз - хронічний бактеріальний антропоноз із хвилеподібним перебігом, що характеризується ураженням легень, інтоксикацією та алергізацією організму.

Етіологія: збудником є мікобактерія туберкульозу - грам+, анаероби, стійкі до кислот лігув і спиртів.

Специфічна профілактика: Вакцинація - 3-5 день життя, 7 років, 14 років. Кожного року проводять пробу Манту.

62. Рання туберкульозна інтоксикація — це перша клінічна форма, яка виникає після зараження у раніше неінфі- кованому організмі. Туберкульозна інтоксикація характеризується функціональними розладами — млявість, сонливість, подразливість, втрата апетиту, субфебрильна температура, блідість, підвищене потовиділення. При об'єктивному обстеженні можна виявити параспецифічні реакції у вигляді токсико-алергічного кератокон'юнктивіту, вузлуватої еритеми, мікрополіаденії, збільшення печінки і селезінки. Локальних змін в легенях немає. В крові можуть бути незначні прояви анемії, поміркований лейкоцитоз (до 8-10 х 109/л), зсув нейтрофілів вліво, лімфопенія, лейкоцитоз і помірно збільшена ШОЕ до 20- 25 мм/год. На рентгенограмі органів грудної клітки і томограмі на біфуркації трахеї структурних патологічних змін не виявляється.

Діагностика ранньої туберкульозної інтоксикації грунтується наі синдромі інтоксикації у дитини або підлітка, що знаходився у вогнищі туберкульозної інфекції, віражу туберкулінової проби з 2 ТО, відсутності структурних змін в легенях і інших органах, наявних параспецифіч- них реакціях після виключення інфекції іншої етіології (глистна інвазія, хронічний тонзиліт, ревматизм та інші).

Туберкульозну інтоксикацію вперше в 1918 році описав О.А. Кисіль. Спочатку її вважали хронічним туберкульозним запаленням в лімфатичних вузлах. Згодом було встановлено, що можлива поява синдрому інтоксикації в період віражу туберкулінової проби, тобто на самих ранніх етапах первинного туберкульозного інфікування. Хронічна туберкульозна інтоксикація — це залишкові явища перенесеної ранньої туберкульозної інтоксикації, що проявляється деякими функціональними порушеннями. Хронічна туберкульозна інтоксикація може виникнути після 1,5-2 років з моменту виявлення віражу. Діагноз хронічної туберкульозної інтоксикації ґрунтується на даних анамнезу про раніше перенесену ранню туберкульозну інтоксикацію, позитивній туберкульозній пробі Манту з 1 ТО, скаргах на періодичне недомагання, слабість, поганий апетит, схуднення, блідість шкірних покривів, відставання.в фізичному розвитку, мікрополіаденію. У крові — анемія, прискорення ШОЕ, лімфопенія. Під час рентгенологічного дослідження (оглядова рентгенограма, томограма на рівні біфуркації трахеї) можливі дрібні, поодинокі, великої інтенсивності петрифікати в коренях, плевральні нашарування.

63. Первинний туберкульозний комплекс - розвиток запальних змін у легенях, ураженням внутрішньогрудинних лімфатичних вузлів, і лімфагітом. Спостерігаютьь у дітей і дорослих віком від 18-25 років.. Клініка залежить від фази процесу, особливотей перебігу та реактивності організму.

Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів - виникає внаслідок первинного зараження МБТ у дітей, внаслідок ендогенної реактивації туберкульозних змін у внутрішньогрудних лімфовузлах. Інфільтративна форма - збільшені вузли, розвиток інфільтративних змін у прилеглій тканині, переважають прояви інтоксикації. Пухлиноподібна форма - казеозне ураження лімфовузлів, бувають ускладнення. Мала форма - збільшення вузлів і помірна інтоксикація.

Туберкулінодіагностика: виконується внутрішньошкірною пробою Манту: 0,1 мл туберкуліну вводять у середину внутрішньої поверхні передпліччя вш, оцінюють через 72 год. ЇЇ проводять кодного року починаючи з 12 міс.

64. Дифтерія - гостра інфекційна хвороба, спричинюється токсигенними киоринебактеріями дифтерії, характеризується запальними змінами слизових з утворенням фібринозних плівок та специфічним ураженням переважно ССС та НС.

Етіологія: дифтерійна паличка, грам+, стійка і навколишньому середовищі.

Дифтерія зіва. Клініка: перебігає у 3 формах: катарльна, острівцева і плівчаста. Процес обмежений ділянкою піднебінних мигдаликів. Хвороба починається з підвищення температури тіла, болем у глотці. Катаральна форма - нальоти відсутні, себфебрильна температура, інтоксикація відсутня. Острівцева форма - нябряк мигдаликів і піднебінних дужок, гіперемія з ціангтичним відтінком, збільшуються лімфовузли, на випуклій поверхні мигділиків є фібринозний випіт, острівці білого кольору з неправильними обрисами. Плівчаста форма - нальоти мають вигляд напівпрозорої плівки, потім перетворюютьо на фібринозну плівку з чіткими краями, при спрові зняття кровточить.

Поширена дифтерія: наліт поширюється на дужки, язичок, мяке піднебіння, слизову глотки. Температура 38, інтоксикація, помірний біль при ковтанні, наліт біло-сурого кольору важко знімається, збільшені підщелепні лімфовузли.

Токсична форма - бурхливий початок, температура 40, інтоксикація, набряк слизововї що поширюється, ціанотичний відтінок набряку, нальотитовсті білувато-сірі, солодкувато-гнильний запах з рота, голос гугнявий, обличчя бліде, губи сухі потріскані, можливий набряк ПЖК.

Ускладнення: серцева недостатність, ураження міокарда, периферійний параліч, лейкоцитурія, протеїнурія, циліндурія.

Лікування: госпіталізація, введення антитоксичної протидефтерійної сироватки, вводять за методом Безредки, при важких формах - проятгом 3-4 днів. Антибіотики, дезінтоксикаціні засоби, гемосорбцію, плазмафорез, глюкокортикоїди протягом 5-7 днів.

65. Дифтерія гортані характеризується пступовим початком, субфебрилітетом, на тлі слабо виражених симптомів інтоксикації і майже відсутніми катарльними явищами. у перебігу крпу виділяють 3 стадії: 1 - при крупозному кашлі спостерігаєтьсярізкий грубий, гавкаючий кашель, який стає сиплим, виникає афонія.

2 - шумне дихання зутягненням податливих місць та участю допоміжних мяхів у акті дихання, наростаєкисневе голодування, дитина неспокійна,ціаноз, інспіраторна задишка.

3 - дихальні мязи втомлюються, тонус дих. центру знижується, дитина спокійна, сонливість, адинамія, дихання прискорене поверхневе, кінцівки холодні, пульсприскорений.

Дифретійний круп може бути локалізований або поширеним.

66. Рідкісні форми дифтерії. При дифтерії очей (крупозна та дифтеритична орми) часто уражується одне око. Хворіють переважно діти молодшого віу. Крупозна форма характеризується набряком повік, гнійними виділеннями, Іноді з домішками крові; на кон'юнктиві повік видно тонкі сірувато-білі, гладенькінальоти, які важко знімаються. Кон'юнктива очного яблука також набрякає.Загальний стан трохи змінюється. Дифтеритична форма супроводжуєтьсяпорушенням загального стану, гарячковою реакцією. Набряк повік має щільну консистенцію. на повіках - брудно-мірі нальоти, міцно звязані з прилеглою тканиною.

Дифтерія зовнішніх статевих органів спостерігається переважно у івчаток, найчастіше одночасно з дифтерією іншої локалізації Характеризується явищами інтоксикації, локальним набряком та фібринозними нальотамт на слизвоих оболонках зовнішній стаевих органів. Іноді з'являється токсичний набряк у ділянці лобка, пахвинних складок та стегон. У таких хворих явища загальної інтоксикації є інтенсивними.

Дифтерія шкіри розвивається звичайно вторинно при локалізації на місцях різноманітних пошкоджень шкіри. Характеризується симптомами загальної інтоксикації, набряком та почервонінням шкіри, появою типових плівчастих нальотів.

67. Кашлюк - гостра інфекційна хвороба з повітряно-крапельним механізмом передавання. Провідний синдром - спазматичний кашель який закінчується відходженням вязкого склоподібного мокротиння.

Етіологія: збудником є паличка Борде-жангу, грам- , нестійка у навколишньому середовищі.

Клініка: Інк. період - від 3 до 14 днів. катаральний період - до 14 днів характеризується появою сухого кашлю, перед сном або уночі, кашельне піддається лікуванню, температура субфебрильна, симптоми інтоксикації відсутні. Період спазматичного кашлю - триває від 2 тиж. і до 8, кашель нападоподібний спазматичний, виникає раптово або після провісників (аури). Аура - відчуття тривоги, неспоркій, тиснення за грудиною, першіння в горлі. Напад спазматичного кашлю складається з видихальних кашльових поштовхів і глибоким свистячим вдихом - раприз. закінчується відходженням вязкого склоподібного мокротиння або блюванням. Зовнішній вигляд хворого: обличчя одутле, червоніє, ціанотичне, шийні вени набрякають, з очей течуть сльози, на шкірі обличчя можуть бути крапкові геморагії, може бути надрив або виразка на вуздечці язика, напад кашлю може супроводжуватися відхолженням сечі, калу, газу. РНапади переважно вночі, температура тіла нормальна, загальний стан хворого без змін. Період зворотнього розвитку - кашель втрачає типовий характер, напади рідшають, самопочуття покращується, нормалізується сон і апетит.

Ускладнення: емфізема, ателктази, пнеумоніф, порушення ритму дихання, кровотечі, порушення мозкового кровообігу, енцефалопатії, випадіння прямої кишки.

Лікування: антоибіотики 10 днів перших, заспокійливі ( валеріана), спазмолітики ( мікстури з беладонною), протикашльові ( бронхолітин, тусуперкс, лібексин), нейролептики ( седуксен, аміназин), глюкокортикоїди, оксигенотерапія, препарати для покращення мозкового кровообігу.

Профілактика: АКДП у віці 3,4,5 і 18 міс., потім продовжують АДП у 6, 14, 18 років.

68. Кір - гостра вірусна антропонозан хвороба що характеризується вираженою інтоксткацієб, катральним і катарально-гійним ринітом, ларингітом, конюктивітом, енантемою і папульозно-плямистож висипкою.

Етіологія збудником є рубеола вірус., місить РНК, не стійкий у НС, джерелом є хвора людина, повітряно-крапельний шлях.

Клініка: Інкуб. період -від 7 до 11 днів. продромальний період - починається гостро з симптомати інтоксткації і серозного запалення слизових оболонок, температура підвищується до40, хворі скаржаться на нездужання, діти дратівливі, плаксиві, скарги на біль голови, апетит погіршується, порушується сон, виникає риніт, частий сухий кашель, охриплість голосу, сльозотеча, інєкція судин склер, світлобоязнь. Зовіншній вигляд - одутлість обличчя, припухлі повіки ніс і угби, плями Копліка. Цей період триває до 5 днів, потім починається період висипання - температура підвищується,т елементи вивсипу мають плямисто-папульозний характер, висипання рясні, можливі поодинокі петехії, характеррно етапність висипань, вони можуть свербіти, вицвітають і гаснуть, іноді лущуться, незначне зі=більшення лімфовузлів, зменшуються прояви інтоксикації, нормалізується температура тіла, зменшуєються катральні явища. часто спостерігають ураження травного ракту: погіршення апетиту, нудота, блювання, пронс, язик волоний обкладений, підвищене слиновиділення, живіт мякий.

Лікування: ліжковий режим, дієта, часте вживання рідини, дотримання правил гігієни, полоскання рота перевареною водою. Антибактеріальні засоби, дезінтоксикаційну терапію, глюкокортикостероїди.

69. Краснуха - гостра інфекційна антропонозан хвороба, механізм передачу краплинний. Характеризується помірною інтоксикацією, гарякою, дрібноплямистою виспкою, збільшенням лімфовузлів.

Етіологія: збудник належить до родини тогавірідає, віріон, містить ДНК, нестійкий у нс.

Клініка: Інк. період - 18діб. Початок хвороби гострий. продромальний період - відсутній. Хвороба починається з появи дрібної блідо-рожевої плямисто-папульозної висипки, спочатку вона зявляється на обличчі а потім поширюється на весь тулуб. одночасно з висипкою появляється енентема на слизовій оболонці мякого піднебіння у вигляді блідо-рожевих плямок або точкових крововиливів.катаральні симптоми виражені слабо, характерним перед висипкою єзбільшення лімфовузлів. у крові - лейкопенія, лімфоцитоз, збільшення кількості плащматичних клітин, моноцитоз, збільшене ШОЕ.

Лікування: специфічного лікування нема, проводиться симптоматична терапія, при ускладненнях- антибіотики. комплекс вітамінів, антигістамінні.приураженні ЦНС - глюкокортикостероїди, інтерферон, дегідратаційні засоби.

Профілактика: Вакциною проти кору, карсну і паротиту - у 12міс. у 6 років.

70. Скарлатина - гостра контагіозна інфекція, спричинена гемолітичним стрептококм групи А, характеризується гарячкою, інтоксикацією, тонзилітом і дрібноточковою висипкою з пластичним лущенням.

Етіологія: В-гемолітичний стерптокок групи А. Джерело тільки людина, шлях краплинний.

Клініка: Скарлатина зазвичай починається з болю в горлі, головного болю, сонливості, занепаду сил і лихоманки 38 ° С і вище. Період симптомів триває 3-7 днів. Після чого перетікає в яскраво виражене захворювання. Висип на тілі дитини залишається до 3-7 днів. Через 1-2 тижні на ніжних ділянках шкіри починається лущення, яке може поширюватися на всю поверхню шкіри. Язик декілька днів по початку захворювання характеризується сухістю, потім набуває яскраво-малинового забарвлення з гладкими сосочками. Хвороба може проходити в легкій, середній і важкій формі. Існує небезпека ураження на другому тижні захворювання серця і нирок. Тривалість скарлатини — до 3 тижнів.

Лікування: режим ліжковий. Антибіотикотерапія пеніцилінами. дезінтоксикаційна терапія, гіпосенсибілізувальна.

71. Вітряна всіпа - гостра антропонозна висококонтагіозна вірусна інфекція, ознакою якої є макуло-папуло-везикульозна висипка. Збудником є Варіцела зостер вірус.

Клініка: Інк. період - до 21 днів. Початок гострий.Тривалість продромального періоду - до 2 днів. Спостеігаються симптрми: нездужання, дратівливості, погіршення апетиту, плаксивість, інтоксикація і ваготонія. Появляється висипка і субфебрильна температура. елементи висипки: розеола - папула - везикула -кірочка. Везикули інозі з геморагічним вмістом. Спостерігається підсипання. Висип супроводжується свербежем. Характерне виспання на волосяній частині голови. Одночасно з висиапнням появляється висипка на слизовій частині рота і гортані - енантема, червона пляма яка перетворюється на везикулу а потім на афту. У важких випадках: уражуються печінка, шлунок, селезінка, кишки, легені, нирки.

Ускладнення: запальні завхорювання, сепсис, стенозувальний ларингіт, полірадикулоневрит, параліч лицевого нерва, поперечний параліч.

Лікування: Особиста гігієна, виспку змащують зеленкою, синькою, при афтах - розчином пероксиду водню і риванолу. При гнійних ускладненнях - антибіотики.

72. Епідемічний паротит (свинка) являє собою гостру інфекцію, викликану РНК-вірус роду Paramyxovirus, переважно уражає слинні залози і нервові клітини.

Етіологія: Збудник свинки передається по аерозольного механізму повітряно-крапельним шляхом. У рідкісних випадках (зважаючи нестійкий вірусу) можлива передача через предмети побуту особистого користування, забруднений слиною хворої людини.

Клініка: Інкубаційний період - 18-20 днів. У дітей в поодиноких випадках можуть відзначатися продромальний ознаки: головний біль, легкий озноб, міалгії і артралгії, дискомфорт в області привушних залоз, сухість у роті. Найчастіше захворювання починається гостро з швидко розвивається лихоманки, ознобу. Лихоманка зазвичай зберігається до тижня. Відзначається симптоматика інтоксикації: головний біль, загальна слабкість, безсоння. Специфічним симптомом свинки є запалення привушних слинних залоз, нерідко захоплюються і підщелепні і під'язикові залози. Запалення слинних залоз проявляється припухлістю в зоні їх проекції, на дотик залози тістоподібні, хворобливі (переважно в центральній частині). Виражений набряк залози може значно деформувати овал обличчя, Надаючи йому грушоподібної форми і піднімаючи мочку вуха. Шкіра над запаленої залозою залишається нормального кольору, натягнута, насилу утворює складки, лисніє. У привушної області відзначають відчуття розпирання, біль (особливо в нічний час), можуть бути шум і біль у вухах може знижуватися слух.Іноді виражена болючість залоз заважає жування, у важких випадках може розвинутися тризм жувальної мускулатури. Відзначається знижений слиновиділення.

Біль в області залоз зберігається до 3-4 днів, іноді іррадіює у вухо або в шию, пізніше поступово проходить, набряклість регресує. Збільшення лімфатичних вузлів для епідемічним паротиту не характерно.

Ускладнення: менінгіт, орхіт,епідидиіт, оофорит, панкреатит.

Лікування: У період лихоманки рекомендований постільний режим незалежно від самопочуття, бажано перші дні вживати рідку і напіврідку їжу, частіше пити воду або чай. Необхідно ретельно Слідкуйте за гігієною рота, полоскати кип'ячене водою або слабким розчином соди, ретельно чистить зуби. На область запалених залоз накладають сухі Зігріваючі компреси, можна застосовувати Фізіотерапевтичні методики (УВЧ, УФО, діатермію). Дезінтоксикаційна терапія проводиться за показаннями, при тяжкій інтоксикації можливе призначення малих доз глюкокортикоїдів (стероїдна терапія призначається тільки при стаціонарного лікування). На ранніх термінах захворювання лікувальний ефект може дати введення інтерферону людини або його синтетичних аналогів.

73-74. Менінгококова інфекція - антропонозна гостра хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, що зумовлюється менінгококом Neisseria meningitidis і характеризується клінічним поліморфізмом у вигляді назофарингіту, гнійного менінгіту і сепсису.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина і здорові носії. В епідеміологічному відношенні небезпечніші особи з менінгококовим назофарингітом. Вони виділяють менінгококи протягом 3-4 тиж. Хворі з іншими клінічними формами інфекції заразні лише в тих випадках, коли на слизовій носоглотки є менінгококи. Механізм передачі інфекції повітряно-крапельний. Виділенню збудника сприяють кашель, чхання, нежить. Максимум захворювань припадає на лютий-квітень. Хворіють люди різного віку, найчастіше діти до 10 років. Можуть спостерігатись як спорадичні випадки, так і епідемічні спалахи, що частіше виникають у дитячих колективах, гуртожитках, казармах.

Клініка. Інкубаційний період коливається від 2 до 10 днів, у середньому він складає 3-4 дні. Розрізняють локалізовані та генералізовані форми менінгококової інфекції. До локалізованих відносять здорове бактеріоносійство та менінгококовий назофарингіт, до генералізованих - менінгококцемію (сепсис), менінгіт, менінгоенцефаліт. З клінічних форм найчастіше зустрічається менінгококовий назофарингіт. Початок гострий. Хворі скаржаться на біль голови, закладення носа, нежить. Задня стінка носоглотки гіперемована, набрякла, лімфоїдні фолікули гіперплазовані. Температура тіла може залишатися нормальною, але здебільшого підвищується до 38 °С і вище. Гарячка триває лише 1-3 дні. Менінгококцемія розпочинається раптово. Гарячка досягає 38-39 °С. Одночасно виникають інші ознаки інтоксикації: загальна слабкість, біль голови і м'язів спини та кінцівок, спрага, блідість. Через 4-6 год з'являється висипка, яка має такі особливості: вона геморагічна; неправильної форми і різних розмірів, частіше у вигляді зірочок; висипань багато, переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі; забарвлення елементів висипки різноманітне, що зв'язано з підсипаннями. Для менінгококцемії характерні також інші геморагічні прояви: крововиливи в склери, кон'юнктиви, слизову оболонку зіва; маткові, носові, шлункові кровотечі. Гарячка інтермітуючого типу. Спостерігаються виражена інтоксикація, помірний ціаноз, тахікардія, гіпотонія. Шкірні покриви сухі, язик покритий нальотом. Можуть з'явитися корчі, розлади свідомості, вогнищеві ураження нервової системи.

Діагностика. :базується на клінічних та епідеміологічних даних. Бурхливий розвиток гнійного менінгіту серед повного здоров'я або після легкого назофарингіту, особливо в поєднанні з геморагічною висипкою, є свідченням менінгококової інфекції. В аналізі крові при менінгококовій інфекції виявляють нейтрофільний гіперлейкоцитоз із зсувом формули вліво, збільшену ШОЕ. Останнім часом у практику впроваджені імунологічні методи експрес-діагностики, що дозволяють знайти антиген менінгокока в спинномозковій рідині за допомогою реакції коаглютинації, ензим-мічених антитіл (РЕМА), методу зустрічного імуноелектрофорезу, імунофлюоресценції. Серологічне підтвердження можна одержати в РНГА з менінгококовими еритроцитарними діагностикумами серогруп А, В і С. Кров досліджують у динаміці з інтервалом 5-7 днів.

Лікування.: Хворі на менінгококову інфекцію підлягають негайній госпіталізації. Найефективніші бензилпеніцилін і його напівсинтетичні аналоги. Після встановлення діагнозу або навіть при підозрі на менінгококовий менінгіт негайно призначають бензилпеніцилін з розрахунку 200 000-500 000 ОД на 1 кг маси тіла на добу; добову дозу вводять з інтервалом 4 год, а дітям до 2 міс - кожні 3 год внутрішньом'язово. Необхідність призначати великі дози пеніциліну, ампіциліну, оксациліну обумовлена тим, що вони мають низьку проникність щодо гематоенцефалічного бар'єру. Якщо організм не переносить пеніцилін, можна призначити левоміцетину сукцинат натрію внутрішньом'язово, тетрациклін. З метою боротьби з токсикозом вводять достатню кількість рідини, вітамінів, використовують оксигенотерапію. Одночасно проводять дегідратацію . Для усунення ацидозу призначають 4 % розчин натрію гідрокарбонату внутрішньовенно. При важких формах менінгококової інфекції вводять кортикостероїди (преднізолон, ДОКСА), протисудомні засоби (седуксен, натрію оксибутират). Менінгококцемія і загроза розвитку ДВЗ-синдрому потребують призначення гепарину, інгібіторів протеаз (трасилол, контрикал, гордокс), свіжозамороженої плазми.

75. Шигельоз - гостра інфекційна хвовроба, спричинюється видами шигел, характеризується проявами інтоксикації та місцевим ураженням слизвоовї оболонки товстої кишки, переважно її дистального відділу.

Етіологія: шигели, грам- , нерухомі, не утворюють спор, анаероби, стійкі.

Клініка: Інк. період триває від 1 до 7 діб, можна виокремими два синдроми: загальної інтоксикації та ураження слизвової оболонки товстої кишки. Хвороба починається гостро з підвищення температури до 39, яка утримується близько 5 діб, спостерігається одноразове або повторне блювання, дитина млява, неспокійна, поагно спить, біль голови у животі. Випорожнення часті, рідинні з длмішками слизу, зелені часто з прожилками крові. Спочатку випорожненням мають каловий характер а потім стають калмаутними і прожилки крові, ректальний плювок. Зявляються тягнучі болі по ходу сигмоподібної кишки, тенезми. Блідість шкіри, зниження тургору шкіри, болюча і спазмована сигмоподібна кишка. Еквіваленатми тенезмік є почервоніння обоиччя так рик під час дефекації.

Лікування: дієта щална, иантибіотики ( фуразорлідон, ніфуроксазид, канаміцин, гентаміцин), еубіотики ( біфідумбактерин, біфікол, лактобактерин), пероральна регідратація, симптомтаична терапія, спазмолітики.

76. Коліінфекція (коліентеріт) - являє собою гостре інфекційне захворювання травного тракту, яким хворіють в основному діти грудного та молодшого віку (до 2 років). Збудниками інфекції є колібактерії. Джерелом інфекції може бути хвора в гострий період захворювання або баціллоносітель в періоді одужання. Зараження відбувається через рот. Колібактерії в тонкому кишечнику починають розмножуватися у разі, якщо для них є відповідні умови. Розмноженню колібактерій сприяє анатомо-фізіологічна незрілість травного тракту немовляти. Коліінфекціі схильні діти, що перенесли рахіт, ослаблені запаленням легенів і іншими хворобами. Прихований період хвороби складає 3-6 днів. Захворювання починається гостро, з підвищення температури. У дитини з'являється рідкий стілець і виникають ознаки загального отруєння організму (інтоксикації). Чим важче протікає хвороба, тим частіше буває блювота, пронос досягає 5-20 випорожнень на добу. Стілець в більшості випадків жовто-оранжевого забарвлення, містить невелику кількість слизу, іноді пінистий. Апетит у дитини поганий. У початковому періоді хвороби дитина неспокійна, пізніше стає апатичним, млявим. Через рясної втрати рідини слизові та шкіра сухі. Вельми швидко може розвинутися небезпечний для життя стан - серцево-судинна недостатність з помутнінням свідомості і судомами. Догляд. Враховуючи можливість швидкого погіршення стану дитини при будь-якому захворюванні, що супроводжується гострим по ¬ носом і блювотою, слід негайно викликати лікаря. Якщо у дитини блювота і немає апетиту, не можна годувати його насильно. Краще залишити його в спокої, укласти в ліжко і часто давати пити невеликими порціями 5%-ний розчин глюкози. Хворої дитини необхідно ізолювати. Доглядає за хворим повинен дотримувати абсолютну чистоту. Якщо лікар пред'являє до дієти якісь особливі вимоги, їх слід ретельно виконувати.

77. Сальмонельоз - гостра інфекційна хвороба що спричинюється сальмонелами, характеризується проявами від бесмимптомного бактеріолносійства до септичних форм.

Етіологія: сальмонела, грам- палички, рухомі, капсул і спор не утворюють, стійкі у навколишньому середовищі.

Клініка: Інк. період - від кількох годин до 7 діб. переібгає у формі: гастриту, ентериту, гастрентериту, гастроентероколіту. гастри і гастроентерит діагностують у дітей старших 3 років, пербігає за типом харчової тксико інфекції. Інк період до 24 год., прочаток бурхливий, темература висока, біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, пронос. Може спостерігатися нейротоксикоз, або шок.

Гастроентероколіт і ентероколіт - початок гострий,поступовий розвиток і посилення симптомів до 4 дня, спостерігаються розлади випорожнень і симптоми інтоксикації. Випорожнення надмірні, пінисті, смердючі, містять велику кількість слизу, зелені, крові.

Тифоподібна форма - характерні тривала гарячка, біль голови, блювання, адинамія, анорексія, безсоння, запаморочення, можлива поодинока розеольозна висипка, гепатоспленомегалія.

Септична форма - поява гнійних вогнищ у органах, виявлення сальмонел у мозковій рідині, мокротинні, есчі.

Лікування: госпіталізація, анттибактеріальні препарати ( фуразолідон, ніфуроксазид) антибіотики,промивають шлунок 2% розчином натрію гідрокарбонату, дезінтоксикаційна та регідратаційна терапія - пероральна а інфузійна. Бактерійні препарати - біфідумбактерин, лактобактерин, лінекс, біфіформ.

78. Гепатит А - гостра циклічна інфекція з фекально-пероральним механізмом передачі збудника, характеризується порушенням функції печінки і жовтяницею.

Етіологія: вірус гепатиру А РНК вмісний вірус, стійкий до середовища, чутливий до УФ променів.

Клініка: Інк період. - 21-28 днів. Початок тгострий, температура піднімається до 39, турбують біль голови, слабкість, погіршення апетиту,бліь у надчеревній ділянці та вправому підреберї, нудота та блювання. Астеновегетативний синдром супроводжується слабкістю, втомою, сонливість, запамороченням. Потім змінюється колір сечі, вона стає темно-коричневою, ахолія калу, гепатомегалія, печінка болюча при пальпації. При жовтяничній формі поліпшується стан хворого, нормалізується температура тіла, зменшуються симптоми інтоксикації і появляється жовтяниця. При безжовтяничній формі - стан хворого погіршується , спостерігається диспепсичний синдром. Період реконвалисценції триває до 18 міс., настає після зникнення жофтяниці.

Лікування: щадний режим і раціональне харчування, у період розпалу - ліжковий режим.Дієта з високою енергетичною цінністю, рідина - 3л на добу, дезінтоксикаційна терапія, метаболічна терапія, вітаміни ( В, С, А, Е), гепатопротектори, за показами - спазмолітики та жовчогінні.

79. Гепатит В - анторопонозна вірсуна інфекція з гемоконтактним махінзмом існування,перебігає з ураженням печінки і рзними проявами - відносійства до прогресивних форм, з розвитком гострої печінкової недостатності, цироз печінки і печінково=клітинного раку.

Етіологія: збудник- вірсу гепатиту В, стійкий у зовнішньому середовищі. Шлях хараження - статевий і вертикальний, гемокнтактний.

Клініка: У перебігу хвороби виділяють: інк.період - до 180 днів. Продромальний період до 4 тиж., має прояви інтоксикації та диспепсичних явищ. Слабкість, втома, сонливість, запаморочення, інколи виникає біль у суглобах, уртикарні висипання на шкірі.Наприкінці переджовтяничного періоду - гепатоспленомегалія, темніє сеча, ахолія калу, у сечі - уробіліроген, жовчні пігменти, у крові - підвищення АлАТ.

Жовтяничний період - 6тиж., спочатку жовтяниця на склерах, слизових, пізніше шікра, інтенсивність відповідає ступенб важкості. Зявляються симптоми інтоксикації - слабкість, дратівливість, біль голови, сон, погіршення апетиту, блювання, біль у правому підреберї і надчеревній ділянці, спостерігається свербіж шкіри, АТ гіпотензія, приглушеність серцевих тонів, юрадикардія. Язик вкритий білим нальотом, гепатомегалія, спленомегалія, печніка болюча при пальпації, поверхня гладенька, зменшення розмірів печінки вказує на гостру печінкову недостатність. Згасання жовтяниці - поліпшення стану хворого, відновлення функції печінки.

Реконвалесценція - симптоми зникають, тривлао зберігається астеновегетативний синдром, дискомфорт у правому підреберї.

Лікування: дієта, обмеженні рухового режиму, дезінтоксикаційна терапія, ентеросорбенти, глюкозу, розвин Рінгера вв, метаболітична терапія ( Аскорбінка, вітаміни В, Е, А, рибоксин). У період реконвалесценції - гепатопротектори. при важкому стані - дезінтоксикаційна терапія, глюкокортикостероїди, інгібітори протеаз ( контрикал), спазмолітики, діуретики, антибіотики. При гострій печніковій недостатності - інтенсивна терапія, призначають патогенетичні засоби - цитохром С, леводопу, гапестерил. Плазмафарез, гемосрбція. Рідко застосовують хіміопрепарати( зидовудін, рибавірин) і А-інтерферони ( реаферон, інтрон А, роферон).

80. ВІЛ - інфекція - ретровірусне антропонозне захворювання перважно кровяного нетрансмісивного та гемоконтактного механізму інфікування що характеризується хронінчим перебігом у прогресивним урааженням ЦНС, ІС, та інших систем з розвитком СНІДу, який супроводжується опортуністичними інфекціями, пухлинрими хворобами та імунологічними процесами.

Етіологія: Збудник захворювання належить до класу ретровірусів.

Клініка: У частини ВІЛ-інфікованих дітей з перинатальним шляхом зараження клінічні прояви виникають рано, захворювання швидко прогресує на першому році життя. Смерть від СНІДу чи пов'язаних з ним станів може наступити ще до лабораторного уточнення ВІЛ-статусу дитини. Збільшення периферичних лімфатичних вузлів – є одним з ранніх симптомів ВІЛ-інфекції у дітей. Збільшення розмірів печінки і селезінки – ранній симптом ВІЛ-інфекції, що найчастіше спостерігається. Порушення збільшення маси тіла та зниження темпів росту при ВІЛ-інфекції пов'язано: з частими інфекційними захворюваннями; з підвищеними енергетичними витратами організму; з порушенням всмоктування живильних речовин у кишках (синдром мальабсорбції); з різними соціальними причинами.

Спгостерігається синдром виснаженя, ураження шікри (поряд з частими інфекційними ураженнями шкіри (грибковими, бактеріальними, вірусними) при ВІЛ-інфекції у дітей спостерігають себорейний чи атопічний дерматит, коросту, контагіозний молюск, васкуліт, плямисто-папульозний висип). Ураження органів дихання при ВІЛ-інфекції у дітей може бути обумовлено бактеріальними збудниками, а також опортуністичними інфекціями. Ураження серцево-судинної системи, зокрема серцева недостатність, найчастіше спостерігається у ВІЛ-інфікованих дітей з клінічними проявами СНІДу і (або) важким ступенем імуносупресії.

Ураження травного тракту у ВІЛ-інфікованих дітей зустрічається дуже часто, що може бути обумовлено інфекціями, синдромом мальабсорбції, токсичним впливом лікарських препаратів. Клінічні прояви:зниження апетиту; нудота і блювання; хронічна діарея (тривалістю більше 1 місяця); збільшення живота, обумовлене здуттям кишок і збільшенням розмірів печінки і селезінки; випадання прямої кишки.

Нефропатія Порушення функції нирок у ВІЛ-інфікованих дітей може бути обумовлено інфекційними захворюваннями, порушеннями водно-електролітного балансу, токсичним впливом лікарських препаратів, гострим тубулярним некрозом та інтерстиціальним нефритом. Клінічними ознаками нефропатії є: протеїнурія; нефротичний синдром; ниркова недостатність.

Ураження ЦНС зустрічається більш ніж у половини дітей у стадії СНІДу. Причинами є: безпосередній вплив ВІЛ на клітини нервової системи, що розвивається; опортуністичні інфекції і пухлини; токсичний вплив медикаментів.

Лікування: головним є антиретровірусна терапія - використовується комплекс препаратів які блокують фенкцію ревертази - нуклеозидні та ненуклеозидні інгібітори звовробньої транскриптази ( азидотимідин, ламівудин, зальцитабін, диданозин, абакавір, невірапін, лофаридом.

81. Гостра дихальна недостатність - порушення зовіншнього дихання, внаслідок чого розвивається гіпоксія і гіперкапнія. Спостерігається задишка, тахіпнок, ьрадипное, апное, гіпоксія.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі: видалити сторонні тіла з дих. шляхів якшо вони є,звільнити від тісного одягу, відновити прохідність дихальних шляхів ( очистити ротову порожнину, відсмоктати слиз, при западанні язика висунувши нижню щелепу витягти язик), забеспечити надходження свіжого повітря або кисню.

Госпітальний етап: оксигенотерапія, 2,4% розчин еуфіліну, строфантин або корглікон 0,1мл 0,06%, 1% фуросемід. ШВЛ, оксигенація.

82. Стенозувальний ларинготрахеїт - є причиною оюструкції дихаьних шляів.

Невідкладна допомога: 1 стадія - заспокоїти дитину, давати тепле питво, створити доступ свіжого повітря, відволікальна терапія, інгаляції х відхаркувальними лікарськими травами, антигістамінні.

2 стадія - + інгаляції протинабрякової суміші ( ефедрин 5% 1,0 + адреналін 0,1% 1,0 + атропін 0,1% 0,3 0 димедрол 1% 1,0 + гідрокортизон 25мг., натрію хлорид); заспокійливі лікарські засоби ( літична суміш: аміназин + новокаїн+ натрію оксибутират), антигістамінні, 2,4% розчин еуфіліну 88, гідрокортизон.

3 стадія - + дезінтоксикаційна терапія, при ацидозі - 4% розчин натрію гідрокарбонату, інтубація трахеї, трахеостомія.