7.Закономірності, принципи, методи та засоби виховання.

Виховання-соціально і педагогічно організ.проц.ств.оптим-х умов для формув. л-ни;вплив вихователя на вихован-в з метою формув.у нього бажаних соц..-псих і фіз.. якостей

Принципи виховання-вихідні положення,основа,начало,які становлять фундамент змісту,форм і методів,прийомів вих.-го проц. 1.Народності-передб.єдність заг.людських і нац.. цінностей(нац..спрямованість вих.,оволод.мовою,трад-ми,звичаями,нац..-етнічною культ.,шанобл.ставл.до нац..надбань) 2.Демократизації-подолання авторитарного стилю вих., форм.вільної особист-ті,колективу на засадах волі, визнання осіб,як вищої природної і соц..цінності. 3.Природовідповідності-спрям.на врах.природи л-ни,особл.її анатомо-фізіолог. і псих.розв. з погляду віку і статі. 4. Гуманізації-ств.умов для інтелект. і соц. розв., виявленя поваги до л-ни, визнання прир.права на особ.на свободу, соц. захист, розв. здібностей, вих..почуття гуманізму,милосердя,доброчинності. 5.Неперервності-вих.є багатогранним і багатофакторним проц..6.Індивідуалізації та диференціації 7.Єдності вих..і життєдіяльності-вих.цілісна сист.організ.життєдіяльності дітей і дорослих у сімї,школі,на виробн.. 8.Етнізації-наповнення вих..нац.змістом,спрям.на форм.нац.свідомості,примноження і прод.етнічної культ. 9.Послідовності і систематичності 10.Культуровідповідності-нерозривний зв'язок з культ.надбанням всього людства ісвого народу. Критерії вих..особист.-є не лише знання законів,правил,норм повед.,а особливості конкретних дій відповідно до визнаних норм і правил. 1.Високий рівень(сформ.наук.світогляду,розуміння власного «Я», розумова активність,нац..гідність,совість,висока етична культ.,чуйність,гуманізм,милосердя) 2.Середній(спостережливість,вражливість,щедрість,відвертість,сміливість,ентузіазм,сором’язливість,розсудливість,наполегливість) 3.Низький-(пасивність,лінощі,сварливість,жадібність,непостійність,скупість,нахабство, замкнутість). Методи вих.-спосіб впливу вихов. на свідомість,волю і поведінку вихованця з метою формув. у нього стійких переконань і певних норм повед. Прийоми вих.-є складовою методу і визнач.шляхи реалізації вимог методів вих.. Засоби вих. –здобутки матеріальної і дух. культ.(худ.і наук.літ-ра, радіо,тб,образ.,театр мист.), форми і види виховної роботи(збори,бесіди,гуртки,ігри,спорт.діял.), які викор-ся у проц. Дії того чи іншого методу. Класифікація метод.вихов.-залежно від їх функціональної спрямованості: Методи формув.свід.і переконань:1.Метод переконувань-передб. умисний цілеспрям. вплив на свідомість, волю і почуття вихованців з метою формув. у них стійких переконань, норм повед. :а)пояснення-розкр. сутності норм і правил повед. з метою регул. наступної діял. б)розкриття наслідків дій-у певній ситуації конкретного вихованця, з метою попередж.негат.дій в)бесіда-ств.умов для усвід.особистістю сутності правил,норм повед. г)умовляння-попередж. Навмисних дій вихованця з метою їх гальмування,врах. індивід. особливості. Е)диспут-прийом формув.переконань і свідомої поведінки шляхом суперечки, дискусії у проц.. вебального спілкув. з членами первинного колективу,ін..соц.групи є)звернення до почуттів совісті і честі 2.Прикладу-передб.організ. взірця для наслідування з метою оптимізації проц..соц.успадкув. 3.Вимоги-метод пед..впливу на свідомість вихованця,з метою викликати,стимулюв. або загальмув. окремі види його діял.: а)пряма-пряма вказівка на певну дію(має бути позит., стимулюв. до певних вчинків, однозначна, зрозуміла, має бути виконана) б)непряма- виражена завуальовано і розрах. На дію внутр.-х психол-х стимулів, пов’язаних з переживаннями, почуттями вихованців:1.Позитивна(Прохання; Довіра-стимул.внут.сили, відчуття важливості, корисності своїх дій; Схвалення) 2.Нейтральна(Порада-зверненя до свідомості учнів.рекомендації вихователя для самост.прийняття дітьми рішення щодо доцільності вчинку; Натяк-прихована форма стимулюв.дій; Умовна ; В ігровому оформленні) 3.Негативна(Осуд; Недовіра; Погроза) в)безпосередня –на тих вихованців, від яких педагог вимагає певних дій. г)опосередкована-на ін..учнів,колектив,які можуть трансформувати вимогу для конкретної особистості. Метод організ .діяльності:1.Вправи-(свідоме виконання)планомірне,організ.,повторне викон. певних дій з метою оволод. ними, підвищення їх ефективності та формув. УН. 2.Привчання –(з примусом)планомірне,організ., викон. певних дій з елементами примусу, обов’язковості з метою формув.звичок у поведінці.Метод стимулюв. повед.1.Заохочення-(похвала в усній формі, подяка письмова, похв.лист,турист. путівка, дошка пошани,медаль,подарунок) спосіб пед..впливу на особистість, що вираж.позит.оцінку вихов-лем повед. вихов-ця з метою закріплення позит. якостей і стимулюв. до діял. 2.Покарання-вплив вчителя на вихованця з метою осуду чи гальмув. Його негат. дій і вчинків(зауваження, догана,зниж.оцінки за повед.,обмеж.в правах).

Питання №8. Система морального та система громадянського виховання учнів в сучасній школі. Приклади ефективних форм і методів формування моральної культури учнів та розв'язання завдань громадянського виховання в умовах загальноосвітнього навчального закладу

Моральне виховання — це виховна діяльність школи і сім’ї. Метою формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності. Методологічною основою МВ є етика.

Етика — наука про мораль

Зміст морального виховання в національній школі:

1) Формування національної самосвідомості: а) виховання любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України; б) освоєння молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури), патріотизм, в) залучення учнівської молоді до практичних справ розбудови нашої державності; г) формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину, вірності Україні як невід'ємної ознаки національно-свідомого громадянина.

У зміцненні патріотичних почуттів велику роль відіграє героїко-патріотичне^, виховання, покликане формувати бойовий, морально-психологічний дух спонукати до фізичного вдосконалення громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку.

Вихователь розуміти зміст ключових понять (національний патріотизм, націоналізм, громадянськість тощо).

Три етапи (за О. Вишневським), які накладають на національну свідомість помітний відбиток, збагачують її зміст.

Етап етнічного самоусвідомлення, Починається з раннього періоду життя в сім'ї, З маминої колискової, з бабусиної казки, причетності до народної творчості. Формується культ рідного дому, сім'ї, предків, рідного села, міста. Фундаментальне значення має рідна мова, якій до певного часу не повинні заважати інші мови.

Етап національного самоусвідомлення припадає переважно на підлітковий вік і передбачає усвідомлення себе як частини нації, своєї причетності до неї як явища політичного, що має чи виборює певне місце серед інших націй.

Етап громадсько-державного самоусвідомлення. Формується правильне розуміння понять патріотизму і націоналізму, виховується турботливе ставлення до національно-культурних вартостей інших народів, прищеплюється почуття національної, расової, конфесійної толерантності.

Систему моральних цінностей можна поділити на такі групи:

Абсолютно вічні — носять загальнолюдський характер (доброта, правда, любов, Чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість та ін.).

Національні — є значущими для одного народу і не завжди поділяються Іншими народами. (патріотизм, почуття, Національна гідність, історична пам'ять тощо).

Громадянські — Це поняття прав і свобод людини, Обов'язки.

Сімейні — моральні основи життя сім'ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам'ять про предків тощо.

Цінності особистого життя — визначають риси її характеру, поведінку, її господарський успіх, стиль приватного життя тощо (О. Вишневський).^х

Неписані закони кодексу лицарської честі (козацька педагогіка) передбачають: виховання любові до батьків, рідної мови, вірності у коханні, дружби, побратимства, шанобливого ставлення до України; шляхетне ставлення до жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям,; відстоювання повної свободи і незалежності особистості народу, держави; турботу про розвиток народних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі; прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних закладів; уміння завжди і всюди поступати благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти.

Кодекс лицарських звитяг: готовність боротися до загину за волю, віру, честь і славу України; нехтування небезпекою, коли справа торкається життя друзів, побратимів, Матері-України; ненависть до ворогів, прагнення звільнити рідний край від завойовників, героїзм, подвижництво в праці і в бою.

Формуванню національної самосвідомості молоді сприяє чимало важливих сфер, а) історія минулого нашого народу; б) рідна мова; в) народознавство; г) художньо-поетична література; ґ) гуманістичне виховання.

Питання №9. Система трудового та економічного виховання учнів в сучасній школі. Зміст сучасної системи профорієнтаційної роботи в школі. Приклади ефективних форм і методів формування економічної культури учнів та працелюбства як інтегрованої якості особистості

Трудове виховання — процес залучення школярів до різноманітний педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, Завдання: а) психологічна підготовка особистості до. праці; б) практична підготовка до праці; в) підготовка до свідомого вибору професії.

Вимоги до трудової діяльності учнів; а) суспільна спрямованість праця школярів; б) ініціатива і творчість дітей в організації праці; в) колективний характер праці; г) різноманітність видів праці; ґ) стимулювання праці учнів д) дотримання правил техніки безпеки; є) змагальність; ж) плановість і систематичність.

Система трудового виховання учнів включає такі елементи:

а) навчальна праця важливий обов'язок учнів перед суспільством; б) реалізація принципу політехнізму у викладанні основ науки в) трудове навчання; г) учнівські кооперативи; ґ) позакласна робота з трудового виховання школярів; д) літні трудові об'єднання учнів; є) праця в сім'ї.

Важлива складова системи трудового виховання — трудове навчання, ще здійснюється від першого класу до закінчення школи, його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу (учні одержують загально-трудову, загально виробничу, загально технічну й спеціальну підготовку).

Загальнотрудова підготовка передбачає оволодіння уміннями і навичками з планування, організації самоконтролю своєї праці.

Загальновиробнича підготовка дає відомості про науково-технічний прогрес

Загальнотехнічна підготовка будується з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний учнями профіль трудової підготовки.

Спеціальна підготовка передбачає формування початкових вмінь і навичок праці з обраної спеціальності.

Професійна орієнтація — система організації та проведення навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні й психофізіологічні умови правильного вибору професій, формувань в них уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, а також: свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.

Профорієнтаційна робота в школі має враховувати тенденції розвитку нашого суспільства: тенденція переважаючого зростання зайнятості у невиробничій сфері; перехід від менш до більш престижних, цікавих і добре оплачуваних професій.

Завданням проф. роботи є підготовка їх до свідомого вибору професії. Умови: знання учнем якомога більше професій, їх особливості; вміння порівняти свої можливості з вимогами професії до її носія; врахування потреб суспільства в тій чи іншій професії.

Змістом проф. роботи є: а) розкриття перспектив галузі, в якій учень має намір обрати професію; б) місце обраної ним професії серед інших професій даної галузі; в) перспективи вдосконалення своєї професії і професійного зростання; г) умови роботи з обраної професії; ґ) обсяг ЗУН, яких вимагає обрана професія.

Етапи проф. роботи: проф. інформація, діагностика, консультація, проф. відбір, проф. адаптація.

Проф. інформація є псих.-пед. системою формування в особистості активної профорієнтаційної позиції.

Проф. діагностика — це система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей.

Проф. консультація — це надання особистості допомоги щодо найбільш оптимальних напрямків і засобів професійного самовизначень.

Проф. вибір — це система роботи, спрямована на надання допомоги учневі у визначенні і доборі конкретної професії.

Методика профорієнтаційної роботи: а) у процесі вивчення предметів трудового циклу та інших навчальних дисциплін; б) під час позакласної виховної роботи і в сім'ї.

Помилки при виборі професії: а) поділ професій на "престижні" і "непрестижні"; б) ототожнення навчального предмета з професією; в) перенесення ставлення до людини-представника тої чи іншої професії на саму професію; г) вибір професії під чиїмось впливом; ґ) застарілі уявлення про характер праці в сфері матеріального виробництва.

Економічне виховання — це організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної свідомості учнів.

Складником економічної свідомості є економічне мислення — здатність осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки.

Економічна культура передбачає формування у школярів певних моральних і ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності, суспільної активності, підприємливості.

Завдання економічного виховання: а) ознайомлення учнів із законами ринкової економіки, перебудовою структури виробництва, підвищенням його ефективності, вдосконаленням виробничих відносин, системою управління і методами управління; б) формування здатності до економічного мислення, творчого пошуку підвищення продуктивності праці, вміння швидко оволодівати новими формами і методами праці; в) виховання почуття і рис господаря, що працює з віддачею, бережливо ставиться до результатів праці; г) виховання здорових матеріальних потреб, уміння розпоряджатися зарплатою.

Зміст економічного виховання має розкривати такі ідеї: а) економіка розвивається на базі сучасної науки і техніки. Вона має бути рентабельною І ефективною; б) учасник має бути діловим раціоналізатором, працювати творчо; в) працівник виробництва сумлінно ставиться до праці, дотримується трудової, технологічної, планової дисципліни; г) на виробництві дотримуються наукової організації праці, яка визначає розстановку сил, задає певний режим і ритм роботи, забезпечує і технологічну послідовність операцій і якість кінцевого результату; ґ) продукт Праці, який не відповідає естетичним смакам споживача, не користується попитом, завдає шкоди виробництву і економіці; д) кожен працівник прагне вносити зміни в свою виробничу діяльність, планує підвищення своєї кваліфікації.

У ході економічного виховання важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби. Потреба — це необхідність у чомусь. Потреби поділяються на матеріальні і духовні. У вихованні учнівської молоді важливо, щоб матеріальні потреби не придушували її духовність. Духовність — це специфічна людська риса. Вона виявляється у багатстві духовного світу особи, її ерудиції, розвинутих інтелектуальних і емоційних запитах, моральності. Втрата духовності рівнозначна втраті моральності.

Розрізняють потреби реальні й ілюзорні.

Економічне виховання класний керівник здійснює такими шляхами: залучення дітей до праці з самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету; виробничі екскурсії, зустрічі та ін..