28. Пед. Система а.С.Макаренка (1888-1939). Аналіз його праць. Рекомендації а.С.Макаренка щодо виховання колективу. Чи можна використовувати ідеї а.С.Макаренка в суч.Умовах.

Антон Семенович Макаренко – педагог-новатор, який збагатив педагогіку цінними пед.ідеями, методами, прийомами. Найціннішою є розробка питань про виховання дітей і молоді в колективі. Серцевиною пед.діяльності М. є його досвід щодо органічного поєднання навчання з продуктивною працею. Його називають “яничаром”, носієм авторитарної, тоталітарної педагогіки. В умовах терору репресій проти української інтелігенції М. робив усе, аби захистити знедолених дітей, повернути їх до повноцінного життя. З 1928р. він керує дитячою комуною поблизу Харкова. Це був зразковий навчально-виховний заклад інтернатного типу. Навчання в комуні поєднувалося із продуктивною працею. Проводилася велика культурно-освітня робота серед комунарів (театр, клуб, кіно, оркестр, читальня, спорт.-фіз.секції).

Педагог не уявляв трудового виховання поза залученням вихованців до активної продуктивної праці поза умовами виробництва. М. вважав, що праця є не тільки економічною, а й моральною категорією.

Основоположним принципом пед.системи М. є принцип виховання в колективі. Колектив розглядався ним як універсальний метод комуністичного виховання, що є загальним і єдиним, а водночас дає можливість кожній окремій особистості розвивати свої здібності, зберігати свою індивідуальність. М.розробив і апробував методику колективістського виховання, технологію її втілення. Таким чином, у процесі різноманітності діяльності колективу кожен його член розвиває в собі потребу бути уважним до інтересів інших людей, потребу високої моральності, тобто бажання збагачувати духовне життя. За твердженням М., первинний колектив об'єднує 10—12 осіб, а колектив учнів школи не повинен перевищувати тисячі. Оригінально розв'язував педагог проблеми взаємодії вихованців і вихователів. М. обстоює діалектичну педагогіку, педагогіку активного виховання, наполягає на тому що "людину треба не ліпити, а кувати". М. вважав, що організаторам народної освіти, керівникам шкіл треба взяти за правило створення різновікових учительських колективів, що сприяє збагаченню кожного вчителя життєвим досвідом, пед.культурою, проф. майстерністю. При доборі колективу варто піклуватися, на думку А.С. Макаренка, і про те, щоб у ньому були люди різної вдачі, різних темпераментів та характерів. Колектив учителів повинен бути естетично виразним, носієм естетичної культури.

А.Макаренко високо оцінював роль вчителя в суспільстві, називаючи його "інженером дитячих душ". Він вказує шляхи формування педагогічної майстерності, а саме:розвиток вміння вчителя „читати за обличчям” вихованців, за їхніми жестами, внутрішнім станом;формування вміння керувати своєю мімікою, поведінкою, жестами; формування мовної техніки, постановка голосу; розвиток емоційно-вольових якостей і комунікативних умінь;акторська підготовка, вміння грати в дитячому колективі тощо. Про ці напрямки пед. творчості вчителя вчений писав у "Педагогічній поемі", у "Прапорах на баштах" та у численних своїх статтях, зокрема, у "Деяких висновках з мого педагогічного досвіду" і у "Проблемах шкільного радянського виховання". Не маючи власних дітей,М.написав "Книгу для батьків" та «Лекції про виховання дітей»..М. помітив, що найтяжче здійснювати виховання в тих сім'ях, де є лише одна дитина.Щоб виховання єдиної дитини було повноцінним, слід проектувати взаємини в сім’ї так, щоб малюк не помічав зайвої уваги до себе і не звикав, що все найкраще має неодмінно призначатися тільки йому.