26. Розвиток освіти України в першій половині XX століття. Розвиток освіти в Україні в період визвольних змагань 1917-1921 роки. Педагогічна спадщина г. Ващенка.

Поч. XX століття особливих змін у стан освіти не приніс. Царський уряд всіляко відстоював принцип становості. Всі навчальні заклади були відкриті для дітей заможних батьків. На поч.1917 року навчанням було охоплено близько 30 % дітей. Абсолютна більшість вчителів не мала вищої освіти. На території України діяло 27 вищих начальних закладів. Зосереджувалися у великих містах – Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі. В 1925 році жінкам було дозволено вступати в університети і вищі технічні навч. заклади. 1908 року в Києві був заснований один з найбільших вищих пед.закладів країни – Фребелівський жіночий пед.інститут. Деякого розвитку набуває позашкільна освіта: недільні школи, народні бібліотеки, народні будинки. За часів Центральної Ради (1917-18 роки) створювалася єдина, обов`язкова безплатна загальноосвітня світська школа з 7-им терміном навчання. У 1919р. було видано ряд декретів про народну освіту і школу.Система народної освіти в Україні була прийнята така: дошкільні заклади (для дітей 4-8 р.), єдина трудова школа для дітей (від 8-15), професійна школи і технікуми для підлітків і молоді (від15-18р.), вищі навчальні заклади для молоді(від 18-22р.).В розвитку школи велику роль відігравала пед.преса («Соціалістична трудова школа», «Пролетарська освіта», «Освіта»). В 20р. не існувало єдиних начальних планів і програм. Комісаріатом освіти видавалися різні варіанти навчальних планів для шкіл усіх типів.

У 1917—1919 рр. влада в Україні неодноразово змінювалася, і кожний уряд вирішував питання розвитку української освіти по-своєму. Остаточно радянська влада в Україні встановилася з грудня 1919 р. Укр. більшовики свою діяльність спрямували на ліквідацію старої системи освіти, відокремлення школи від церкви. Нову українську систему освіти вони намагалися будувати за російським зразком. У травні 1919 р. було видано «Положення про єдину трудову школу УРСР». Воно передбачало запровадження безплатного і спільного навчання дітей обох статей з восьми років; загальноосвітній і політехнічний характер освіти, заборону релігійного виховання; запровадження продуктивної праці дітей. Скасовувалися перевідні та випускні іспити, домашні завдання, п'ятибальна система оцінювання знань.

Григ. Григ. Ващенко створив низку праць з історії науки в колишньому СРСР. До таких праць належать "Психологія в СРСР" (1953 р.), "Основні лінії розвитку рад.педагогіки і школи" та ін., які засвідчили безкомпромісне ставлення професора Г.Г. Ващенка до питань укр.науки, політики уряду щодо педагогіки і психології. Г.Г. Ващенко в історії української педагогіки посідає особливе місце як автор досліджень, які в такому обсязі й з таких позицій ще не розроблялися. Це передусім "Виховний ідеал", "Система навчання", "Виховання любові до Батьківщини", "Організаційні форми навчання", "Виховна роль мистецтва", "Засади естетичного виховання", "Тіло виховання як виховання волі і характеру" та ін. Зарубіжні дослідники життя і творчості професора Г.Г. Ващенка вважають його творцем повного курсу укр.національної педагогіки, яка відповідає духові рідного народу, випереджаючи час, свідчить про невичерпні етнопедагогічні можливості українців.

27. К.Д.Ушинський (1824-1870) – основоположник вітчизняної наукової пед.думки та школи. Пед.система К.Д.Ушинського. Покажіть, яку роль відводив К.Д.Ушинський рідній мові у розвитку дитини, формуванні в неї духовної культури.

Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1871)-видатний рос.педагог укр.походження, один з засновників пед.науки в Росії. Велика заслуга У. полягає в тому, що науку про навчання та виховання— педагогіку — він розглядав у тісному взаємозв'язку з такими науками, як філософія, історія, психологія, анатомія і фізіологія людини та ін., а також з пед.практикою. У. залишив чималу пед.спадщину: «Людина як предмет виховання», «Про користь пед.літ.», «Про народність у громадському вихованні», «Про елементи школи», «Проект учительської семінарії», «Праця в її псих. і виховному значенні», «Дитячий світ» та інші праці. Писав рос.мовою, упорядковував посібники для рос. нар. школи, проте ніколи не цурався свого народу, своєї батьківщини — України.

Як педагог і психолог У. великого значення надавав розвитку активності дітей у процесі навчання та виховання, вказував на методи і способи псих. їх розвитку, правильний режим життя, виховання волі та інтересів, набування трудових навичок, умінь і звичок, подолання труднощів тощо.

Ушинський зазначав, що педагогіка як наука є вищим мистецтвом, оскільки вона задовольняє найбільшу з потреб людини і людства в цілому — їх прагнення до вдосконалення.

Однією з найважливіших соц. і пед.проблем У. вважав ідею народності виховання, яку він трактував досить широко. Народність вважав основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу. Ідея народності виховання в У. свідчить про його боротьбу за розвиток рос. нац.педагогіки і школи, а також про критичне використання позитивного досвіду зарубіжної педагогіки. Розвиток освіти і виховання на основі народності повинен сприяти підготовці патріотів Росії, які б сумлінно виконували свої громадські обов'язки і поважали інші народи.

Основними методами і способами морального виховання дітей і молоді У.вважав переконання, запобігання неправильній поведінці, пед.такт учителя та заохочення і покарання, але не тілесні, особистий приклад учителя, а також батьків і старших, правильний режим навчання тощо. Але найкращим засобом морального виховання, на його думку, є фізична праця, за допомогою якої формуються кращі моральні якості дітей і молоді, але з умовою правильного поєднування її з працею розумовою.