
- •Національний університет біоресурсів і природокористування України
- •Магістерська робота
- •Завдання
- •Реферат
- •Перелік умовних позначень та скорочень
- •Огляд літератури
- •1.1 Якість і безпечність продукції ̶ основне завдання стандартизації в Україні
- •1.2 Щодо державного моніторингу за епізоотичною ситуацією з хвороб риб
- •1.3 Значення риби в екосистемі України
- •1.4 Небезпеки, пов’язані з хворобами риб
- •1.4.1 Опісторхоз
- •1.4.2 Дифілоботріоз
- •1.4.3 Сальмонельоз
- •1.5 Заключення з огляду літератури
- •2. Результати проведених досліджень
- •2.1 Мета, об’єкт, предмет, матеріали та методи досліджень
- •2.2 Характеристика лабораторії
- •2.3. Система моніторингу за захворюваннями прісноводної риби в умовах Хмельнитської зональної спеціалізованої державної лабораторії з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів
- •2.3.1 Паразитологічні дослідження риби
- •2.3.2 Мікробіологічні та вірусологічні дослідження риби
- •2.3.3 Мікологічні дослідження риби
- •2.3.4 Визначення якості живої та снулої риби
- •2.4 Удосконалення системи моніторингу в зоні обслуговування лабораторії
- •2.5 Економічна доцільність результатів дослідження
- •Висновки
- •Рекомендації
- •Перелік посилань
- •Анотація
1.4 Небезпеки, пов’язані з хворобами риб
1.4.1 Опісторхоз
Останнім часом почастішали випадки виявлення у м'язах річкових коропових риб (лящ, червонопірка, плоскирка, плітка, в'язь, вусач, уклея, подуст, чехоня тощо) метацеркаріїв — гельмінтів з родини Opistorchidae, які належать до збудників гельмінтозоонозів. Зараження людини чи домашніх м'ясоїдних тварин (кіт, собака, свиня), а також хутрових звірів можливе тільки при поїданні незнезараженої риби (сирої, напівсирої, свіжзамороженої, погано термічно обробленої) [26].
Захворювання, викликані опісторхідами, ̶ типові вогнищеві хвороби. Виникають у місцях, де водиться молюск бітінія — у мілководних, заплавних водоймах [27].
Розвиток опісторхід відбувається із зміною хазяїв двох проміжних й одного остаточного. Яйця гельмінта з екскрементами хворих людей чи тварин (остаточних хазяїв) потрапляють у водойму, де їх заковтує перший проміжний хазяїн (молюск) У кишечнику молюска розвиваються декілька поколінь личинок, останні з них (церкарії) покидають їх й укорінюються у тіло риби (другого проміжного хазяїна) Тут вони перетворюються на метацеркаріїв, навколо яких утворюються капсули, що локалізуються у м'язах чи інших органах [28].
Інвазійними метацеркарії стають через 6 тижнів, при поїданні зараженої риби. Під дією шлункового соку і жовчі людини чи тварини, вони виходять із капсул і проникають у печінку, жовчний міхур або підшлункову залозу Через місяць стають статевозрілими і починають продукувати яйця. Цикл розвитку паразита триває 4 ̶ 5 міс.
Збудником захворювань є: Опісторхіс фелінеус — цисти овальні, розміром 0,17 ̶ 0,21 х 0,25 ̶ 0,33 мм. Оболонка цист подвійна. Звільнений метацеркарій досягає 0,44 ̶ 1,36 х 0,15 ̶ 0,30 мм. Ротова присоска ̶ 0,07 ̶ 0,1 мм, черевна ̶ 0,09 ̶ 0,14 мм, розташована у задній частині тіла. Глотка ̶ 0,02 ̶ 0,03 х 0,05 мм. Зачатки сім'яників за поздовжньою віссю або навкіс. Видільний міхур має вигляд темної плями.
Меторхіс біліс ̶ цисти овальні, тонкостінні, розміром 0,19 ̶ 0,22 х 0,15 ̶ 0,16 мм (рис.4). Тіло не масивне, не пігментоване. Ротова присоска 0,04 ̶ 0,05 х 0,04 ̶ 0,05 мм, черевна ̶ 0,04 ̶ 0,05 мм на межі другої й третьої третини тіла. Шипики покривають тіло до рівня заднього краю черевної присоски. Глотка завдовжки 0,02 мм. Стравохід короткий. Діаметр сім'яників 0,01 мм, придаток яєчника 0,01 мм.
Меторхіс інтермедіус (Metorchis intermedius) — личинка, розміром 0,3 ̶ 0,4x0,11 мм. Тіло жовтувато-коричневе на фоні м'язів. Ротова присоска 0,05, черевна ̶ 0,06 мм, глотка ̶ 0,03 мм. Стравохід короткий ̶ 0,02 мм. Екскреторний міхур ̶ 0,08x0,05 мм. Зачатки сім'яників, діаметром ̶ 0,01 мм, зачаток яєчника ̶ 0,01 мм.
Клонорхіс сінензіс (Clonorchis sinensis) ̶ цисти розміром 0,12 ̶ 0,15 х 0,85 ̶ 1,4 мм. Звільнена метацеркарія (0,4x0,12 мм) звужена до заднього кінця, рухається як п'явка, збільшуючи свою передню частину вдвічі порівняно із задньою. Ротова присоска ̶ 0,05 мм, черевна ̶ 0,06 мм. Передглотка коротка ̶ 0,02 ̶ 0,018 мм. Стравохід розгалужений на рівні середини відстані між глоткою і переднім краєм черевної присоски. Є шкірні й головні залози. Перші розташовані вертикально у передній частині тіла, інші групуються у трикутному просторі, утворені кишковими петлями і черевною присоскою.
Зачатки сім'яників розміщені навкіс із боку екскреторного чорного міхура. Простір матки, як шнурок, що йде від яєчника до середнього переднього краю черевної присоски.
Псевдомфістомум трункатум (Pseudomphistomum truncatum) ̶̶ цисти, розміром 0,4 ̶̶ 0,54 х 0,39 ̶ 0,45 мм. Тіло личинки 1,28 ̶ 1,54 х 0,34 ̶ 0,4 мм.
Черевна присоска більша за ротову. Сім'яники розташовані навкіс .
При виявленні в м'язах риби метацеркаріїв опісторхід її відносять до умовно придатної і допускають до використання в їжу після відповідної обробки і знезараження шляхом засолювання, заморожування, копчення, виготовлення консервів тощо.
Рибу слід добре просолювати і витримувати в сольових розчинах не менше ніж 14 ̶ 15 днів, заморожувати при температурі не нижче 18 ̶ 20°С протягом 7 днів. При температурі 8 ̶ 12°С личинки опісторхісів гинуть у великій рибі через 17 ̶ 20 діб, у дрібній ̶ через 4 ̶ 5 діб [29].
При використанні свіжої риби її добре проварюють або прожарюють впродовж 20 ̶ 25 хв. Велику рибу ріжуть на невеликі шматки (до 100 г) або жарять у розпластаному вигляді. При правильній термічній і відповідній технологічній обробці всі види паразитів, що містяться у рибі, гинуть і стають нешкідливими для людей [30]. Із сильно ураженої риби слід готувати рибне борошно або реалізувати її у вареному вигляді для корму тварин (котів, собак тощо). Знищувати (спалювати, закопувати ) таку рибу недоцільно. Не можна згодовувати сиру рибу та її відходи домашнім тваринам і звірям або скидати у водойми [29].
Для визначення патогенності метацеркаріїв для теплокровних тварин ставлять біологічну пробу на кошенятах або хом'ячках, яким згодовують свіжі шматочки риби. Через 25 ̶ 30 днів досліджують їх фекалії. У випадках зараження в останніх вмявляють яйця паразитів, а при розтині у жовчних ходах і жовчному міхурі ̶ статевозрілі форми гельмінтів.
У людини паразити спричинюють захворювання печінки, підшлункової залози. Травмуються жовчні протоки, утруднюється відтік жовчі, виникають застійні явища, а також озноб, болі в правому міжребір'ї, іноді ̶ в м'язах і суглобах, підвищується температура тіла, збільшується живіт (асцит), печінка. Спостерігається запаморочення, нудота та блювання, на шкірі ̶ сип, у сечі ̶ цукор.
У риб, заражених метацеркаріями, видимих ознак захворювання не має, але при інтенсивному ураженні м'язової тканини у місцях їх накопичення утворюється велика кількість інкапсульованих ділянок із розрощеної сполучної тканини, що змінює еластичність м'язів, призводить до порушення їх функцій.
Поява опісторхісів пов'язана з ареалом мешкання дефінітивних і проміжних (молюски) хазяїв. Джерелом інвазування водойм яйцями гельмінтів є люди і тварини [31].