8. Вклад Огюста Конта (1798-1857) у створення сучасної соціологічної науки

Родоначальником соціології як науки вважають французького мислителя Огюста Конта. Саме він у своїй фундаментальній науковій роботі «Курс позитивної філософії» (1930 р.) вивів термін «соціологія», який в наукових колах спочатку був

зустрінутий скептично. За О.Контом, соціологія ( як він її спочатку називає «соціальна фізика») – єдина наука, що покликана відкивати соціальні закони

розвитку і функціонування суспільства. Він стверджує, що розвиток суспільства підлягає тим самим законам, що і природа, тому соціологія є частиною природознавства. Свої відкриття вона робить за допомогою чотирьох методів:

спостереження, експерименту, порівняння та історичного методу. Тільки застосовуватися вони повинні об'єктивно й незалежно від оцінних суджень дослідника. Такий підхід називають позитивізьким. Саму соціологію О.Конт підрозділяв на дві основні частини – соціальнустатику та соціальну динаміку. Перша покликана вивчати умови існування й закони функціонування соціальних систем; друга – закони їхнього розвитку і зміни. Соціальна статика, за Контом, - це, по суті, анатомія суспільства, теорія

громадянського порядку, найкращої організації суспільства., досягнення соціальної гармонії. Цікаво, що суспільство він порівнює із живим організмом, що має різні органи, які виконують свої специфічні функції. Але точно так само, як не можна розглядати функціонування будь-якого окремого органу у відриві від цілісного організму, так і в суспільстві як соціальній системі не можна правильно зрозуміти

окремі його структурні елементи поза його цілісністю.

Соціальна динаміка – це позитивна теорія суспільного розвитку, що розкриває закони й етапи зміни суспільства. Наслідками вивчення соціальної динаміки є дослідження в галузі соціального прогресу, що являє собою розвиток по висхідній лінії. Конт сформулював також основний закон суспільного прогресу, або закон трьох стадій.

Перша стадія – теологічна – до початку ХІ ст. Панування релігійного світогляду. Друга – метафізична – охоплює XIV-XVIII ст. Розглядав її як перехідну, для якої характерне руйнування релігійних вірувань. Пояснення всього за допомогою абстрактних сутностей, причин та інших філософських абстракцій, так звана «анархія розуму».

На третій, вищій – позитивній (науковій) – стадії, що почалася у ХІХ ст., відхід від теологічних та метафізичних підходів у бік наукових досліджень законів довкілля та життя людей. «Позитивний синтез» наукового знання покликаний покінчити з «анархією розуму». Отже, Огюст Конт на основі досягнень суспільства того періоду вперше: а) обґрунтував необхідність наукового позитивістського підходу до вивчення суспільства й можливість пізнання законів його розвитку; б) визначив ієрархію наук за принципом складності об’єктів, які вони досліджують, і відповідно до історії їх виникнення, розвитку і взаємозалежності; в) визначив соціологію, як особливу (позитивну) науку, що спирається на вивчення і аналіз конкретних соціальних фактів, соціологічні спостереження і експерименти.