85. Метод соціологічного спостереження, його основні види і практичне значення

Серед інших соціологічних методів дослідження виділяють спостереження як

метод збору первинної соціологічної інформації, заснований на візуальному і

слуховому сприйнятті, прямої реєстрації значущих процесів і явищ об’єкта, що

визначається і цілеспрямовано досліджується з певною метою.

На відміну від буденного, у науковому соціологічному спостереженні наперед

планується його організація, розробляється методика фіксації, опрацювання та

тлумачення даних. Головним об’єктом виступає поведінка окремих людей або

суспільних груп та процес їх взаємодії. Для наукового соціологічного спостереження

характерними насамперед є систематичність, планомірність, цілеспрямованість.

Найважливішою його перевагою над іншими соціологічними методами є

синхронність з явищами, що досліджуються.

Соціологічне спостереження(С.) прийнято класифікувати за видами.

За ступенем формалізації спостереження поділяють на стандартизовані

(контрольовані) і нестандартизовані (найчастіше використовуються на початку

дослідження з метою з’ясування проблемної ситуації).

Залежно від розташування спостерігача до об’єкта дослідження розрізняють

невключене і включене С. У першому випадку дослідник знаходиться поза об’єктом,

що вивчається, перебуваючи в безпосередньому контакті з ним, бере участь в його

діяльності. У свою чергу, включене С. може бути прихованим (інкогніто) і відкритим

(колективу відомі мета і завдання дослідження). Включене спостереження вимагає

певного періоду адаптації спостерігача і колективу.

За умовами організації С. поділяють на лабораторне, польове і лабораторно-

польове. Лабораторне С. – вид збору соціологічної інформації, який здійснюється в

штучно створених для групи, що спостерігається, і контрольованих спостерігачем

умовах. Польове С. проводиться у природній обстановці, реальній життєвій ситуації.

Лабораторно-польове С. – також проводиться у природних умовах, але з окремими

обмеженнями.

За регулярністю проведення С. виділяють систематичне, епізодичне, випадкове.

Систематичне С. проводиться чітко за графіком з регулярною фіксацією наперед

обумовлених ознак. При епізодичному С. реєструються факти, однак регламент такої

реєстрації програмою С. чітко не фіксується. Випадковим називається таке С., при

якому об’єкти спостереження наперед не визначаються, а фіксуються з погляду

дослідника лише цікаві факти (безрегламентне).

Увесь процес соціологічного спостереження поділяється на три етапи –

підготовчий ( розробка програми або плану дослідження, складання графіка

дослідження, оформлення щоденника спостереження), польовий (збір соціологічної

інформації, її документальна фіксація), підсумковий (розробка програми обчислення і

аналізу інформації, сам аналіз даних, їх опис у звітах).

Позитивною стороною спостереження є наявність прямого контакту між

дослідником і об’єктом, можливість одержання об’єктивної і оперативної інформації.

До недоліків спостереження належать: деяке втручання дослідника у природний

хід подій і неможливість позбавлення суб’єктивізму, впливу особистісних установок

спостерігача до явищ, що вивчаються.

Отже, соціологічне спостереження – це метод збору первинної соціологічної

інформації, сутність якого полягає у безпосередньому сприйнятті і реєстрації фактів,

явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності. Цей метод може не

потребувати великих фінансових витрат для його використання та є зручним

паралельно до будь-якого дослідження. Хоча метод спостереження вважається одним

з найперших, що застосовувались в історії соціології, він не втрачає своєї

актуальності й нині.