81. Метод аналізу документів

Документи віддзеркалюють процеси та явища, що відбуваються як у суспільстві

загалом, так і в окремих його прошарках, характеризують діяльність окремих індивідів

і великих спільнот. Саме вивчення та аналіз документів є поширеним методом у

практиці проведення конкретних соціологічних досліджень. Документ – це засіб

закріплення встановленим способом за допомогою спеціального носія інформації,

фактів, явищ, процесів об’єктивної реальності та розумової діяльності людини.

З соціологічної точки зору документи звичайно класифікують за п’ятьма

критеріями:

1. За засобом фіксації:

а) письмові (друкована та рукописна продукція);

б) іконографічні (фото-, відео-, кінодокументи, картини);

в) фонетичні (магнітофонні записи);

г) комп’ютерні (диски для ЕОМ, лазерні диски).

2. За авторством:

а) офіційні (закони, укази, декрети);

б) неофіційні (листи, щоденники).

3. За ступенем персоніфікації:

а) особові (автобіографії, анкети, характеристики);

б) безособові (справи, архіви, звіти).

4. За функціональними особливостями:

а) інформативні (протоколи, документообіг, статистичні звіти);

б) регулятивні (накази, постанови, телефонограми).

5. За змістом:

а) історичні (описи подій);

б) правові (оцінка подій);

в) економічні (фіксація фактів).

Методи аналізу документальних джерел поділяють на традиційні та

формалізовані.

Традиційний ( неформалізований) метод аналізу передбачає тлумачення

документів (найчастіше унікальних і невеликої кількісті), з’ясування основних думок

та ідей конкретного тексту через усвідомлення, інтерпретацію, узагальнення змісту та

логічне обґрунтування конкретних висновків, гіпотез. Типовим прикладом

неформалізованого аналізу є вивчення наукових публікацій та звітів щодо певної

проблеми.

Сутність формалізованого методу аналізу документів ( або контент-аналізу)

полягає в алгоритмізованому виокремленні в тексті певних елементів змісту – одиниць

рахунку – згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації виокремлених

елементів, їх підрахунку і кількісного представлення результатів. Тобто у процесі

контент-аналізу здійснюється підрахунок того, як саме представлені одиниці рахунку

(ті чи інші явища або процеси, що цікавлять соціолога) і їх властивості та риси у

певному обсязі досліджуваної інформації. Згідно з тим проводяться їх аналіз,

інтерпретація і відповідні висновки.

Отже, соціологічний метод вивчення і аналізу документів є одним із найбільш

вживаних методів збору соціальної інформації, а документ – найбільш

розповсюджений носій такої інформації.

82. Метод соціологічного опитування та його основні види

При проведенні соціологічних досліджень найбільш часто використовується

такий метод збору інформації як опитування.

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об’єкт під

час безпосереднього або опосередкованого соціально-психологічного спілкування

соціолога та респондента, шляхом реєстрації відповідей респондентів на

сформульовані запитання.

У соціологічних дослідженнях використовують різноманітні види опитувань, які

класифікуються залежно від характеру взаємодії між дослідником і респондентом, а

також від ступеня формалізації ( стандартизації) процедур. Найчастіше

використовують такі методи соціологічних опитувань:

1) анкетування – передбачає жорстко фіксований порядок, зміст і формування

питань, чітку вказівку варіантів і способів відповіді, причому вони реєструються

опитуваним наодинці із самим собою (заочне опитування) або у присутності анкетера

(пряме опитування);

2) соціологічне інтерв’ю – метод збору соціальної інформації, який базується на

словесній взаємодії між інтерв’юером та респондентом з метою одержання даних, які

передбачені програмою дослідження. Інтерв’ю має декілька різновидів:

а) за змістом бесіди розрізняють: документальне – вивчення подій минулого,

уточнення фактів; інтерв’ю думок – виявлення оцінок, поглядів, суджень;

б) за технікою проведення: вільні – це тривала бесіда без жорсткої деталізації

питань інтерв’ю, але за загальною програмою; стандартизоване – передбачає

детальну розробку всієї процедури (план бесіди, послідовність та конструкцію питань,

варіанти можливих відповідей); напівстандартизоване – поєднує в собі особливості

двох попередніх видів;

в) за процедурою проведення: панельне – багаторазове інтерв’ю одних і тих

самих респондентів з одних і тих же самих питань через певні проміжки часу; групове

- запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі;

клінічне – довготривала глибока бесіда, за допомогою якої отримується інформація

про внутрішні спонуки, мотиви, схильність респондентів; фокусоване – короткочасна

бесіда, мета якої полягає в отриманні інформації про конкретну проблему, процес чи

явище;

3) соціометричний метод – різновид опитування, який використовується для

вивчення внутрішньо-колективних зв’язків із з’ясуванням стосунків між членами

колективу, виявлення його неформального лідера.

Це не єдина з класифікацій, що застосовується у науковій літературі В

навчальних посібниках зазначені й інші класифікації. Запропонована здається

найдоцільнішою.

Отже, серед методів збору первинної інформації соціологічне опитування є

доцільним й ефективним тільки тоді, коли визначеним джерелом інформації є окремі

індивіди або створені ними у суспільстві соціальні спільноти, як безпосередні

учасники і представники досліджуваного соціального явища чи процесу.