46. Спільні та відмінні особливості понять «людина», індивід», «особистість»

В соціології поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість» є невіддільними одне від одного. Вони виражають різний ступінь індивідуалізації, і щоб порівняти їх, варто розкрити їх зміст.

Поняття «людина» вживається для характеристики загальних якостей і здібностей, які притаманні усім людям. Цей термін підкреслює наявність у світі такої особливої спільноти, як людський рід (homo sapiens), тобто людство, яке відрізняється від всіх інших животворних систем способом життєдіяльності. Але людство як таке само по собі не існує. Живуть і діють конкретні люди. Існування окремих представників людства виражається у понятті «індивід».

«Індивід» – це одиничний представник людського роду, конкретний носій всіх соціальних і психологічних рис людства: розуму, волі, потреб, інтересів і т.д. Тобто, поняття «індивід» використовується в значенні «конкретна людина». Щоб відрізнити індивіда, не варто брати до уваги ні особливості біологічних факторів (вікових особливостей, статі, темпераменту), ні відмінності соціальних умов життєдіяльності. Поняттям «індивід» звичайно визначається людина як окремий представник тієї або іншої соціальної спільності (робітник, фермер, бізнесмен).

Поняття «індивідуальність» визначає те особливе, специфічне, що відрізняє людину від всіх інших, включаючи природні і соціальні, тілесні і психічні, успадковані та здобуті, вироблені в процесі онтогенезу властивості. Поняття «особистість» також є багатогранним. З одного боку, воно визначає конкретного індивіда як суб’єкта діяльності у єдності його індивідуальних властивостей та соціальних ролей, з іншого боку, особистість розуміється як

соціальна властивість індивіда, як сукупність поєднаних у ньому соціально важливих властивостей, якостей та рис, що виникли в процесі взаємодії з іншими людьми. Тобто, особистість – це стійка цілісна система соціально значущих властивостей, якостей та рис, що характеризують індивіда як продукт суспільного розвитку у міру залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність і спілкування.

Залежно від світогляду вчених, поняття «особистість» рокривається у трьох основних аспектах:

а) утворення, що має єдність окремих ідей, відчуттів, поглядів, цілей, мотивів тощо;

б) утворення, що зумовлює реакцію на безліч зовнішніх подразників і впливів, гарантуючи істоті адаптацію і виживання;

в) як щось унікальне, неповторне, найвище в природі та соціальному бутті. Крім того, вчені виділяють два характерні типи особистості: нормативний і модальний, що суттєво різняться між собою.

Перший є зразком соціального типу у суспільстві і цілком відповідає його стандартам, а модальна особистість є такою, що відхилюється від загального суспільного зразка (нормативу) і представляє собою одну з індивідуальних варіацій особистості. «Індивідуалізм» як соціологічне поняття слід виокремити, оскільки воно вказує на рису світогляду, що побудована на самопротиставленні окремого індивіда колективу і суспільству. Таким чином, основними критеріями розмежування зазначених понять є потреби, ціннісні орієнтації, в якійсь мірі біологічні якості, рівень психічного і розумового розвитку та рід діяльності.