37. Поняття соціальної організації та її роль у суспільстві .

Соціальна організація є певним способом діяльності людей, за якої вона

набуває форми впорядкованої, врегульованої, скоординованої, спрямованої на

досягнення конкретних цілей взаємодії. Організація як процес налагодження та

узгодження індивідів притаманна всім суспільним утворенням: об’єднанням людей,

закладам, установам тощо.

Отже, соціальна організація як соціальна група орієнтована на досягнення

взаємпов`язаних специфічних цілей і формування добре відлагоджених,

високоформалізованих структур.

Багато соціологів ототожнюють соціальні організації і соціальні інститути,

розглядаючи їх як різновид соціального інституту, або як їх більш складний вид.

Так, державу та її органи можна розглядати і як соціальну організацію, і як

соціальний інститут. Тим не менш, більш сталою і обгрунтованою є думка про суттєву

різність і самодостатність цих двох формувань, адже вони мають значно відміннюючи

їх риси:

1) соціальна організація утворена усвідомлено і цілеспрямовано для досягнення

конкретних цілей своєї діяльності. Вона є певним засобом (інструментом) вирішення

завдань. Переслідувана організацією мета не обов'язково збігається з цілями людей,

що беруть участь у її діяльності. Тому організація створює різні системи

стимулювання, за допомогою яких залучає індивідів до діяльності для досягнення

загальної мети;

2) соціальна організація має чіткий загальнообов'язковий порядок, а система її

статусів і ролей — ієрархічну структуру. Їй властивий високий ступінь формалізації

відносин. Відповідно правила, регламенти, розпорядок охоплюють усю сферу

поведінки її учасників, соціальні ролі яких чітко визначені, а відносини передбачають

владу і підпорядкування (субординацію);

3) для підтримування стабільності відносин, координації дій кожна соціальна

організація повинна мати координуючий орган або систему управління. Функції її

різноманітні, а оптимальний їх набір залежить від цілей організації, зовнішнього

середовища.

Диференціація завдань і координація дій на етапі їх реалізації впливають на

структуру і форму організації. Основний критерій структурування соціальних

організацій — ступінь формалізації існуючих у них відносин. З урахуванням цього

розрізняють формальні й неформальні (самоорганізації) соціальні організації.

Значення формальних соціальних організацій полягає в перш за все в тому, що

ефект їх діяльності при інших рівних умовах набагато вище того, що можуть

досягнути розрізнені, неформальні, неорганізаційні дії такої ж кількості індивідів.

Загалом кожна соціальна організація існує у специфічному фізичному,

технологічному, культурному, політичному і соціальному оточенні, повинна

адаптуватися до нього і співіснувати з ним. Немає організацій самодостатніх,

закритих. Усі вони, щоб існувати, функціонувати, досягати цілей, повинні мати

численні соціальні зв'язки та взаємодії з навколишнім світом.