32. Клас найманих працівників (трудящих) та його роль у

СОЦІАЛЬНІЙ СТРУКТУРІ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

«Панівному» класу завжди більш-менш організовано протистоїть

«пригноблений» клас, найманих працівників – міських і сільських трудящих. Не кожен

соціальний клас є керівним і не кожен підпорядкований клас знаходиться в

організованому протистоянні.

Терміни « панівний» і «пригноблений» класи вказують на об’єктивне

соціальне розмежування і протистояння. Але воно не самоцінне і не всезагальне, а

включене у простір визначення соціальної єдності, стабільності, громадської

злагоди, законного представлення і розв’язання соціальних конфліктів, або навпаки.

Саме клас найманих працівників – міських і сільських трудящих був і є

найчисленнішим і, на жаль, пригнобленим класом будь-якого суспільства, а тому всі

інші класи повинні певним чином погоджувати свої дії з ним, досягати певної згоди.

А згода між суспільними класами досить відносна. Ця відносність виникає як у силу їх

об’єктивного розмежування, так і відмінного суб’єктивного визначення ситуації.

Нерідко, навіть, їх соціальна комунікація дуже нагадує діалог глухого з німим. Обидва

визначені класи прагнуть ввести у діалог різну проблематику, дають їй відмінні

інтерпретації, прагнуть вилучити з комунікації неприємну для себе тематику, знаки,

смисли, образи, контексти тощо. Прагнуть вони також до редукції значень або до

різної акцентації одних і тих же значень, звуження чи поширення їх змістовного

поля.

Якби ми визначили класи тільки економічно, а спосіб виробництва і виробничу

працю визнали єдиною рушійною силою історичного поступу, логічним було б

ставити питання про продуктивні та непродуктивні класи ( експлуататори та

експлуатовані) та носіїв і не носіїв історичного прогресу (трудящі народні маси і

паразитарні прошарки). Тоді б у кінцевому результаті, як це мало місце в марксизмі,

історія звелася б до боротьби основних класів: плебеїв і патриціїв, кріпосних і

феодалів, пролетарів і буржуїв. І ця боротьба розумілась би як боротьба на взаємне

знищення, завдяки якому історія робила б черговий новий крок уперед.

Клас найманих працівників – клас трудящих – зацікавлений у позитивній

мотивації до праці. Економічна боротьба за свої права протікає під знаком досягнення

контролю над розподілом, використанням і, нерідко, незаконним присвоєнням

панівним класом соціальних надбань ( передбачається, що економічна система

функціонує ефективно, тобто відбувається ріст суспільних багатств). Форми ж

боротьби класу трудящих є досить різноманітними – від бойкоту страйків до

соціальних революцій. У всі часи саме трудящі були головною рушійною силою

соціальних перетворень – і прогресу.

Сучасне протистояння панівного і трудящого класів дає класичну ситуацію

застою. Обидва класи цілком і повністю занурені в розподіл і споживання: перший – у

зв’язку з насолодами життя, другий – у зв’язку з необхідністю соціального виживання.

Історична ситуація нагадує «соціальний клінч», де обидва соціальні партнери зависли

один на одному і не в змозі далі триматися без взаємної підтримки. Проблема тут

полягає в тому, аби їх розвести, створивши конфліктну опозицію. Загострення

суспільної кризи, звичайно, сприяє цьому. Але вихід із ситуації поки що залишається

невизначеним.