29. Сутність теорії соціальної мобільності і маргіналізму

У суспільстві безперервно відбуваються певні соціальні рухи, зміни. Ці соціальні переміщення призводять до змін у соціальній структурі суспільства, а також змінюють соціальну стратифікацію суспільства. Такі соціальні переміщення в соціології називають соціальною мобільністю.

Соціальна мобільність (лат. мobile – рух, рухливість) – це переміщення індивіда або соціальної групи з однієї соціальної верстви або страти до іншої, тобто зміна місця у соціальній структурі.

Автором теорії соціальної мобільності є відомий вчений-соціолог П. Сорокін, який запровадив відповідний термін у науковий обіг і багато зробив для розробки цієї теорії. П. Сорокін вважав, що соціальна структура суспільства має два основні класи координат – горизонтальний ( переміщення в межах одного соціального рівня, скажімо, із села в місто, з одного району в інший без зміни професії, посади, зарплати тощо) і вертикальний – переміщення з підвищенням або пониженням соціального статусу (наприклад, підвищення або пониження в посаді, зарплатні, зміна професії, освіти, рівня кваліфікації тощо). Виходячи з цього, соціологи розрізняють два типи соціальної мобільності: 1. Горизонтальну - передбачає перехід з однієї соціальної верстви до іншої без зміни соціального статусу; 2. Вертикальну — передбачає перехід з однієї верстви до іншої зі зміною соціального статусу. В свою чергу вертикальна мобільність залежно від напряму переміщення має

такі види: а) висхідна - це соціальне сходження індивіда з нижчої соціальної верстви у вищу або створення індивідами нової групи і проникнення всієї групи у вищі верстви; б) низхідна - це соціальна деградація індивіда, соціальної групи чи спільноти з

вищої соціальної позиції на нижчу. Останнім часом соціологи виділяють ще й міжпоколінну мобільність, суть якої полягає у зміні соціального положення дітей по відношенню до їхніх батьків, а також мобільність в межах одного покоління, яка пов’язана з особистими успіхами індивіда або з його падінням соціальними «сходинками». В процесі соціального переміщення людина попадає в нову соціальну групу,

що часто означає і нове соціально-культурне середовище, адаптуватися до якого вона ще довго, а інколи і зовсім не може, знаходячись у маргінальному стані. Маргіналізм ( лат. margo – край, межа) – процес втрати особистістю приналежності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження та опанування іншої. Це скоріш механічні, а не природні переміщення

індивидів і груп всередині існуючої соціальної структури. Отже, соціальна мобільність – це переміщення із однієї соціальної страти в

іншу за соціальними координатами у двох напрямках: вертикальному та

горизонтальному. Часто при попаданні у нове соціальне середовище людина не може

адаптуватися до нього і стає маргіналом. Опанування цими процесами дає змогу

людям залишати нижчі соціальні рівні і переходити у вищі ієрархії, досягати ефекту

зберігаючого клапана, який зменшує соціальну напругу.