19.Сутність типологізації суспільств.

У сучасній соціології співіснує багато підходів до типології суспільства.

Основними є два, які частково заперечують і одночасно доповнюють один одного - формаційний і стадійний. Принциповою відмінністю між ними є ставлення до історії розвитку людської цивілізації. Формаційна типологізація суспільств базується на матеріалістичному або маркситському вченні, за яким основною підставою для виникнення формації служать два критерії: спосіб виробництва і форма власності. На думку К.Маркса і Ф.Енгельса люди можуть об’єднуватися у суспільства за мовою, територією, культурою, релігією, традиціями, метою, рівнем життя тощо, але тільки тоді, коли вони об'єднані ще за двома вказаними критеріями, вони складають одну суспільно-

економічну формацію. Суспільно-економічні формації - це конкретно-історичні типи суспільства, послідовні « сходинки» історичного розвитку людства, що обумовлені певним способом виробництва і формою власності. Саме ці чинники є головними і обумовлюють всю різноманітність суспільних відносин і зв'язків у п'яти типах формацій ( первісній, рабовласницькій, феодальній, капіталістичній і комуністичній). За марксистською концепцією - основними елементами, що притаманні тій чи іншій формації, є базис і надбудова. Базис – це сукупність виробничих відносин, яка є основою економічного ладу суспільства. Від нього залежить характер і зміст надбудови - ідеологічних, політичних, духовних і соціально-правових відносин і через які відбувається їх розвиток і перехід від однієї до наступної формації. Автором стадійного підходу до типологізації суспільств вважають американського соціолога Данієля Белла (нар. 1919), що розділив всесвітню історію людства на три стадії: доіндустріальну ( або аграрну), індустріальну та постіндустріальну (або інформаційну). Коли одна стадія приходить на зміну іншій, в основному змінюються технологія виробництва, рівень освіти і культури, здійснюється перерозподіл власності і влади, змінюється стратифікаційна структура суспільства тощо. Тобто основу зміни стадій складає не суто економічний базис, а в більшій мірі - сукупність культурно-технологічних ціннісних орієнтирів та ідеалів людини, її соціальний, політичний, майновий або стратифікаційний стан. Так, на відміну від доіндустріального та індустріального суспільств, у постіндустріальному принципово змінюється становище людини як особистості: утверджуються цінності свободи і незалежності, принцип рівних можливостей людей, незалежно від їх соціального походження.

Стадійний підхід передбачає також глобальний та сталий розвиток людських цивілізацій. Так, на попередніх стадіях історичного розвитку пріоритетні вимоги ставляться до розвитку економіки і техніки. Але на постіндустріальній стадії систему найперших цінностей складають знання , інформація і новітні технології. Таким чином, формаційний підхід до типологізації суспільств ґрунтується на розумінні суспільства як соціально-економічної цілісності, де вирішальна роль відводиться економічному фактору. На відміну від нього, стадійна типологія суспільств зосереджує увагу не лише на економічній стороні, а й на більш широкому розмаїтті форм та відносин у суспільстві - матеріально-економічній, політичній, освітньо-науковій, технологічній тощо. Крім того, принциповою

відмінністю є і погляд на шлях переходу суспільства на більш високу «сходинку» історичного розвитку. Якщо зміні формацій передує революція, то стадійний розвиток досягається переважно наполегливим і послідовним шляхом реформ. Спільною рисою зазначених підходів є віра у виключно прогресивний розвиток суспільства.