18.Суспільство як соціокультурна система, причини виникнення, створення і його

характеристика .

Складність, багатогранність і в той же час цілісність такого явища, як суспільство, обумовлює необхідність розглядати його як соціальну систему, використовувати системний підхід до його вивчення. Суспільство складається з безлічі індивідів, їхніх соціальних зв’язків, взаємодій і відносин. Суспільство не можна зводити до простої суми індивідів, їхніх зв’язків і відносин. На рівні суспільства ці зв’язки набувають нової якості.

Суспільство – це сукупність людей, об’єднаних історично сформованими формами їхньої взаємодії з метою задоволення своїх потреб. Поняття «суспільство» може бути застосовано до будь-якої історичної епохи, до кожного за чисельністю об’єднання (групи) людей. Ознаки суспільства сформулював американський соціолог Е.Шилз:

1) об’єднання має територію, яку вважає своєю власною;

2) у нього є власна назва й своя історія;

3) воно має власну систему управління;

4) його поєднує загальна система цінностей (звичаїв, традицій, норм, законів,

правил, вдач), яку називають культурою;

5) воно поповнюється переважно за рахунок дітей тих людей, які вже є його

визнаними представниками;

6) шлюби укладаються між представниками цього об’єднання;

7) об’єднання не є частиною якої-небудь більшої системи (суспільства).

Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему, або як зараз прийнято – соціокультурну систему. Соціальна чи соціокультурна система - цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Наукові концепції щодо причин та процесу виникнення суспільства:

• природна концепція (праця створила людину, перетворивши стадо на культурне

угрупування виробників);

• божественна концепція ( Бог створив людину, заповів їй матеріальний світ і

моральний закон);

• космічна концепція (людство створене інопланетянами, які маніпулюють ним у

власних цілях);

• інструментальна концепція ( головним чинником, що зумовив формування

суспільства, є розум та кмітливість людини, завдяки яким вона винайшла

спеціальні знаряддя для задоволення власних потреб);

• кратична (грец. kratos — сила, влада) концепція (згідно з її постулатами сила та

розум розподілені між людьми нерівномірно, і суспільство покликане більш-

менш їх врівноважити).

Як найбільше об’єднання суспільство органічно поєднує у собі декілька сфер суспільної діяльності, які ще називають соцієтальні підсистеми. Існує два основних концептуальних підходи щодо їх визначення і обгрунтування: традиційний і марксистський. Традиціоналісти виділяють такі соціетальні підсистеми:

1) техносфера (енергетична підсистема, система виробництва, розподілу);

2) соціосфера (різні соціальні інститути);

3) біосфера;

4) сфера влади (формальні й неформальні інститути політики);

5) інформсфера (системи інформації та соціальної комунікації).

Усі перелічені підсистеми рівнозначні та рівноправні. А саме завдяки своїй структурі суспільство якісно відрізняється від хаотичного скупчення людей. Згідно із марксистською концепцією – соціальна структура суспільства складається з чотирьох соціетальних підсистем: політичної, соціальної, духовної та економічної.

1) техносфера (енергетична підсистема, система виробництва, розподілу);

2) соціосфера (різні соціальні інститути);

3) біосфера;

4) сфера влади (формальні й неформальні інститути політики);

5) інформсфера (системи інформації та соціальної комунікації).

Усі перелічені підсистеми рівнозначні та рівноправні. А саме завдяки своїй

структурі суспільство якісно відрізняється від хаотичного скупчення людей. Згідно із

марксистською концепцією – соціальна структура суспільства складається з чотирьох

соцієтальних підсистем: політичної, соціальної, духовної та економічної.

Політична сфера (підсистема) – це сукупність соціальних зв’язків і взаємин

людей у сфері політики. Основні завдання цієї сфери: забезпечення соціального

порядку, урегулювання конфліктів, запобігання політичним переворотам тощо. Ця

підсистема виконує роль управлінської надбудови суспільства.

Соціальна сфера (підсистема) – це сукупність соціальних зв’язків і взаємин між

різними соціальними групами, й суспільством у галузях освіти, медицини,

комунально-побутового обслуговування, дозвілля, розваг тощо.

Духовна підсистема – це сукупність соціальних зв’язків і взаємин у сфері

культури, науки, релігії.

Економічна підсистема – це сукупність соціальних зв’язків і взаємин людей в

економічній сфері. Сюди входять заводи, банки, магазини, потоки грошей та

інвестицій, обороти капіталів тощо. Саме тому вважається, що економічна підсистема

є головною, за визначенням К.Маркса і Ф.Енгельса – базисом, бо складається з

продуктивних сил (трудівників, перш за все) і виробничих відносин (тобто тих, хто

розподіляє всі вироблені матеріальні цінності). Саме тут зароджується соціальна

несправедливість, нерівність і суспільство ділиться на протилежні класи.