Питання 2. Завдання органів державної податкової служби

Завданнями органів Державної податкової служби України є:

• здійснення контролю за додержанням податкового за­конодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасніс­тю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених чинним законодавством України;

• внесення пропозицій у встановленому порядку щодо вдосконалення податкового законодавства;

• прийняття у випадках, передбачених законом, норма­тивно-правових актів і методичних рекомендацій з питань опо­даткування;

• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

• роз'яснення чинного законодавства України з питань оподаткування серед платників податків;

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх роз­криття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. У чому полягає суть управління фінансами з боку дер­жави?

2. Назвіть органи загальної компетенції у сфері фінансо­вої діяльності держави.

3. Які функції характерні для Національного банку Укра­їни як центрального банку держави?

Тема 1.2. Предмет, метод і система фінансового права Питання для самостійної роботи

1. Джерела фінансового права, їх загальна характерис­тика.

2. Види та особливості фінансових правовідносин.

Завдання для самостійного вивчення

1. Назвіть та охарактеризуйте джерела фінансового пра­ва.

2. Наведіть класифікацію фінансових правовідносин.

3. Наведіть приклади юридичних фактів у фінансовому праві.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Джерела фінансового права, їх загальна характеристика

Джерела фінансового права являють собою офіційні спо­соби зовнішнього вираження і закріплення норм фінансового права.

Характеризуючи джерела фінансового права залежно від юридичної сили, слід виділити окремі групи нормативно-правових актів, що утворюють такі рівні:

1) перший рівень - Конституція України, Закони України;

2) другий рівень - підзаконні нормативно-правові акти. Джерела фінансового права повинні виконувати два за­вдання:

• по-перше, вони є невід'ємною частиною фінансової правотворчості, що, у свою чергу, є одним із напрямів фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Внаслі­док реалізації правотворчої функції держави, органів місцевого самоврядування і створюються джерела фінансового права.

• по-друге, джерела фінансового права являють собою форму існування фінансових норм, тобто зовнішньо об'єктивоване вираження загальнообов'язкових правил поведін­ки суб'єктів фінансових правовідносин.

Форма джерела фінансового права містить знання про чинне фінансове законодавство України.

Джерела фінансового права, як і джерела інших галузей права, мають такі властивості:

• формальну визначеність;

• загальнообов'язковість, що забезпечується можливістю державного примусу;

• законність, що полягає у наявності юридичної сили джерела фінансового права. Будь-яке джерело фінансового пра­ва може бути видано в межах компетенції державного органу чи органу місцевого самоврядування; відповідати актам органів вищого рівня і бути належним чином оприлюдненим.

Але разом з тим, зважаючи на специфіку правового регу­лювання, джерелам фінансового права притаманні особливості, які відрізняють їх від джерел інших галузей права.

По-перше, вони регулюють суспільні відносини, які ста­новлять предмет фінансового права. Предмет фінансового права є первинним утворюючим фактором правотворчості у сфері публічних фінансів.

По-друге, джерела фінансового права приймаються тіль­ки тими органами держави чи місцевого самоврядування, правотворчу компетенцію яких прямо передбачено Конституцією України, Бюджетним кодексом України та іншими фінансовими законами.

Більшість питань щодо публічних фінансів не можуть виноситися на референдум, наприклад, бюджет, податки.

По-третє, фінансове права не є кодифікованою галуззю права, хоча бюджетне право як підгалузь фінансового права має власний кодифікований акт - Бюджетний кодекс України. Дже­рела фінансового права характеризуються відсутністю загально­го фінансового закону та множинністю спеціальних фінансових законів.

З огляду на численність джерел фінансового права вини­кає потреба в їх класифікації, що здійснюється на різних під­ставах.

1. За територіальною ознакою їх можна поділити на за­гальнодержавні (нормативні акти Верховної Ради України, Пре­зидента України, Кабінету Міністрів України, центральних ор­ганів виконавчої влади тощо) та місцеві нормативні акти (на­приклад, фінансово-правові акти органів місцевого самовряду­вання).

2. За характером правових норм джерелами фінансового права є нормативні акти (такі, що містять правові норми загаль­ного характеру, прийняті компетентними органами у встановле­ному порядку) та ненормативні акти (такі, що не містять норм загального характеру).

3. За властивостями правового регулювання та характе­ром встановлення джерела фінансового права виділяються:

а) нормативні правові акти, які є основними, а в біль­шості випадків і єдиними джерелами фінансового права. В окремих випадках усі інші джерела розглядаються як похідні від нормативного акта;

б) звичай, санкціонований компетентними органами у встановленому порядку. У фінансовому праві найчастіше йдеться про звичай як джерело права, стосовно якого є відсилка у законі;

в) прецедент, специфіка якого полягає в тому, що право-застосовчий орган фактично виступає як нормотворча структура;

г) міжнародні договори, які набувають важливого зна­чення, особливо при врегулюванні подвійного оподаткування.

Конституційні статті 8, 67, 92, 95 - 98, 116, 119, 138, 143 заклали підвалини фінансово-правового регулювання.

Крім того, фінансово-правове регулювання групується на т.зв. конституційних актах, до яких відносяться:

• Декларація про державний суверенітет України від 16.07.90, де було започатковано самостійність створення банків­ської, цінової, фінансової, митної, податкової систем, форму­вання Державного бюджету України, впровадження власної грошової одиниці;

• Закон УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" від 03.08.90, який встановив, що Українська РСР має влас­ну фінансову систему (ст. 8).

Згідно з ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно Зако­нами України встановлюються:

■ Державний бюджет України та бюджетна система України;

■ система оподаткування, податки і збори;

■ засади створення і функціонування фінансового, гро­шового , кредитного та інвестиційного ринків;

■ статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України;

■ порядок утворення і погашення державного внутріш­нього і зовнішнього боргу;

■ порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Серед законів як джерел фінансового права виділяють та­кі кодифіковані нормативно-правові акти, як Бюджетний кодекс України від 21.06.01, Кримінальний кодекс України від 05.07.01, що містить розділ VII "Злочини у сфері господарської діяльнос­ті", до якого включено перелік злочинів, спрямованих проти фі­нансової системи України.

Окремі положення Кодексу про адміністративні правопо­рушення спрямовані на захист фінансово-правових відносин (окремі статті гл. 12).

Розгляд Законів України, що є джерелами фінансового права, доцільно здійснювати на основі їх розподілу на такі окре­мі групи:

1. Загальні фінансові закони, наприклад:

"Про Державний бюджет України" на окремий фінансо­вий рік;

"Про джерела фінансування органів державної влади" від 30.06.99.

2. Закони, що визначають публічні доходи, наприклад: "Про систему оподаткування" від 25.06.91 (в редакції від 18.02.97).

3. Елементи податкового механізму, передбачених цим актом обов'язкових платежів податкового характеру закріплено в окремих податкових актах, наприклад:

"Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові ви­роби" від 15.09.95.

4. Закони, що визначають статус органів фінансового контролю:

"Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.93;

"Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90; "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93; "Про Рахункову палату" від 11.07.96.

5. Закони, що визначають правові засади діяльності ці­льових позабюджетних фондів:

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня" від 13.08.03; .

"Про загальнообов'язкове державне страхування від не­щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 12.01.01;

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня на випадок безробіття" від 02.03.00;

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.01.

6. Інші закони, що містять фінансово-правові норми, на­приклад:

"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укра­їні" від 16.07.99.

Другий рівень у сфері правового регулювання фінансової діяльності держави становлять підзаконні нормативно-правові акти.

Перший блок - Укази та Розпорядження Президента України, наприклад:

"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітно­сті суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99;

"Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяль­ності" від 23.07.98;

"Про Положення про Міністерство фінансів України" від 26.08.99 та ін.

Другий блок - постанови, розпорядження, декрети Кабі­нету Міністрів України.

Серед нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України виділяють декрети, які мають окремі ознаки законів.

Деякі з декретів є чинними й нині, наприклад:

"Про державне мито" від 21.01.93;

"Про систему валютного регулювання і валютного конт­ролю" від 19.02.93;

"Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 та ін.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міні­стрів України в межах своєї компетенції видає постанови і роз­порядження, які є обов'язковими до виконання. Наприклад, По­станови Кабінету Міністрів України:

"Питання Державного казначейства" від 21.12.05;

"Про затвердження Порядку подання фінансової звітнос­ті" від 28.02.00;

"Про затвердження Порядку складання, розгляду, затверд­ження та основних вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ" від 28.02.02 тощо.

Третій блок - рішення, інструкції міністерств, держав­них комітетів, інших центральних органів виконавчої влади.

Наприклад, Накази Міністерства фінансів України:

"Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету" від 28.01.02;

"Про бюджетну класифікацію та її запровадження" від 27.12.01.

Накази Державної податкової адміністрації України:

"Про затвердження Інструкції про порядок вилучення по­садовими особами органів Державної податкової служби Украї­ни оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтер­ських документів".

Четвертий блок - нормативно-правові акти органів міс­цевого самоврядування.

На підставі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відпо­відній території, наприклад, рішення про місцевий бюджет.

Залежно від виду правовідносин, що входять до предмета фінансового права, виділяють:

• бюджетне законодавство;

• податкове законодавство;

• валютне законодавство;

• пенсійне законодавство і т.д.