Питання 2. Єдиний податок

Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, особливості застосування якої закріплено Указом Президента України "Про спрощену си­стему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підпри­ємництва" від 03.07.98.

Не можуть бути платниками єдиного податку:

• суб'єкти підприємницької діяльності, для роботи яких відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" необхідне придбання спеціального патенту;

• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фі­нансово-кредитні та небанківські фінансові організації;

• суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам і засновникам даних суб'єктів, що не є суб'єктами малого під­приємництва, перевищують 25 %;

• суб'єкти, що здійснюють спільну діяльність, визначе­ну в ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств";

• фізичні особи - приватні підприємці, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виро­бами, а також пально-мастильними матеріалами.

Закріплено вичерпний перелік податків і зборів, платни­ком яких не є суб'єкт, який сплачує єдиний податок:

1) ПДВ, крім випадків, коли суб'єкт самостійно приймає рішення бути платником такого податку;

2) податок на прибуток;

3) податок на доходи фізичних осіб;

4) плата (податок) за землю;

5) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

6) збір на обов'язкове соціальне страхування;

7) збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утриман­ня автомобільних доріг загального користування України;

8) комунальний податок;

9) податок на промисел;

10) збір за обов'язкове пенсійне страхування;

11) збір за видачу рішень на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

12) внески до Фонду соціального захисту інвалідів;

13) внески в Державний фонд сприяння зайнятості насе­лення;

14) плата за патенти.

Інші податки і збори (обов'язкові платежі), передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування", сплачуються суб'єктами, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності у загальному порядку.

Відділення Державного казначейства України наступного Дня після надходження коштів перераховують суми єдиного по­датку в таких розмірах:

• до місцевого бюджету - 43 %;

• до Пенсійного фонду України - 42 %;

• на обов'язкове соціальне страхування - 15 % (у т.ч. до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, здійснюваних відповідно до чинного законодавства України, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, обумовлених народженням і похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звіт­ного року такого платника й осіб, які перебувають з ним у тру­дових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточ­ною і не включається до перерахунку загальних податкових зо­бов'язань як самого платника податку, так і осіб, що перебува­ють з ним у трудових відносинах, включаючи членів його роди­ни, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, облі­ку і звітності юридичні особи - суб'єкти малого підприємни­цтва, будь-якої організаційно-правової форми власності повинні відповідати таким критеріям:

а) за рік середньооблікова чисельність працюючих у та­кого суб'єкта не повинна перевищувати 50 осіб;

б) розмір виручки від реалізації продукції (товарів, ро­біт, послуг) за рік не повинен перевищувати 1 млн грн.

Конкретні ставки єдиного податку встановлено тільки для юридичних осіб. Передбачено два варіанта ставок:

1) 6 % - у разі сплати податку на додану вартість відпові­дно до Закону України "Про податок на додану вартість";

2) 10 % - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Сплата єдиного податку юридичними особами здійснюєть­ся щомісяця не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця.

Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фі­зичні особи-підприємці, що відповідають таким вимогам:

а) у трудових відносинах, з якими, включаючи членів їхніх родин, протягом року перебуває не більше ніж 10 осіб;

б) розмір виручки від реалізації продукції (товарів, ро­біт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Ставки єдиного податку для приватного підприємця вста­новлюють місцеві ради залежно від виду діяльності, вони ста­новлять від 20 до 200 грн на місяць. Розмір ставки залежить не від отриманого доходу, як у юридичних осіб, а винятково від виду діяльності.

Якщо підприємець використовує працю найманих пра­цівників, то ставка податку збільшується на 50 % за кожного працівника (включаючи членів його родини).

Якщо підприємець здійснює кілька видів діяльності, що оподатковуються за різними ставками, то йому видається одне посвідчення, а єдиний податок установлюється за більшою став­кою за даними видами діяльності, установленого місцевою ра­дою за місцем державної реєстрації такого суб'єкта, причому незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи тільки за місцем державної реєстрації.

Строки сплати єдиного податку для фізичних і юридич­них осіб збігаються.

Фізична особа-підприємець має право один раз на рік са­мостійно обрати спрощений спосіб оподаткування й одержати посвідчення про сплату єдиного податку.

Для цього вони подають такі документи:

1) заяву платника про перехід на сплату єдиного податку;

2) копію посвідчення про державну реєстрацію як підпри­ємця;

3) документ, що посвідчує особу;

4) копію платіжного документа про сплату єдиного по­датку.

Податковий орган за наявності всіх необхідних докумен­тів повинен узяти підприємця на облік і видати Посвідчення про сплату єдиного податку.

Переваги використання спрощеної системи оподаткуван­ня для платників податків такі:

1) надається право платнику самостійно, на свій розсуд обрати спосіб оподаткування (загальний, спрощений чи спе­ціальний);

2) зменшується кількість податків і зборів, що сплачу­ються;

3) значно полегшується облік (документальний) господарської діяльності платників податків;

4) потрібно додаткових знань у галузі оподаткування на потреби відстежувати всі зміни у законодавстві про по-¹⁰¹1 збори, що вносяться досить часто;

5) полегшується здійснення податкової звітності;

6) надається право фізичним особам не застосовувати при розрахунках зі споживачами РРО;

7) надається право вибору реєстрації як платника ПДВ;

8) сфера застосування єдиного податку набагато ширша, ніж фіксованого.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. Хто сплачує єдиний податок?

2. Які місцеві податки і збори встановлені законодавчо?