1.9. Ставка податку.

Ставка податку - це розмір податку на одиницю оподат­кування. Специфіка податкової ставки визначається прийнятим методом оподаткування.

Ставка оподаткування покликана визначати розмір по­датку в грошовому виразі. Вона відображає спосіб отримання суми податку на основі конкретної податкової бази.

Отже, ставка податку має враховувати вид і характер оди­ниці оподаткування. Одиниці оподаткування можуть бути або фізичними, або грошовими.

Залежно від способу визначення суми податку (за мето­дом встановлення) вирізняють тверді та процентні ставки.

Тверда ставка - визначає розмір податку на одиницю оподаткування, наприклад, 10 грн на гектар землі.

Процентна ставка - визначає розмір податку у вигляді певної частки (відсотка) від одиниці оподаткування, наприклад, 30 % кожної гривні оподатковуваного прибутку.

З точки зору залежності розміру ставки від розміру подат­кової бази розрізняють:

а) універсальну ставку - єдину для даного податку, що має єдине значення, не залежить від розміру бази даного подат­ку;

б) диференційовану ставку - фактично передбачає наяв­ність кількох її значень, які застосовуються залежно від розміру податкової бази.

Диференційовані ставки залежно від типу диференціації поділяються на прогресивні та регресивні.

Прогресивні - це ставки, розмір яких зростає зі збільшен­ням розміру об'єкта оподаткування.

Регресивні - це ставки, що зменшують своє значення зі зростанням об'єкта оподаткування.

За своїм змістом вирізняють маргінальні, фактичні та ^економічні ставки.

Маргінальні ставки - це диференційовані ставки, на­приклад, ставки прибуткового податку з громадян в Україні 4° %,І5 %, 20 %, 30 %, 40 %).

Фактична ставка визначається як відношення розміру сплаченого податку до розміру податкової бази.

Економічна ставка визначається як відношення сплаче­ного податку до всього отриманого доходу (включаючи суми пільг тощо).

1.10. Податкові пільги.

За механізмом своєї дії податкові пільги різняться між собою. Всі пільги може бути поділено на такі групи:

1.10.1. Вилучення - це зменшення податкового зо­бов'язання шляхом виключення з-під оподаткування окремих предметів (об'єктів) оподаткування.

1.10.2. Скидки - це зменшення податкового зобов'язання через скорочення податкової бази. Щодо податків на прибуток і доходи скидки, на відміну від вилучень, пов'язані не з дохода­ми, а з витратами платника.

1.10.3. Податкові кредити - це зменшення податкового зобов'язання шляхом зменшення податкової ставки чи податко­вого окладу. Є кілька форм надання податкових кредитів: зни­ження ставки податку, зменшення суми податкового окладу (ва­лового податку), відстрочка чи розстрочка сплати податку, по­вернення раніше сплаченого податку (або його частини), зараху­вання раніше сплаченого податку, цільовий (інвестиційний) по­датковий кредит.

З точки зору суб'єктів податкові пільги можуть бути зага­льними та спеціальними, тобто стосуватися або всього кола плат­ників, або лише окремих категорій. З точки зору тривалості в часі податкові пільги можуть бути тимчасовими або постійними.

Таким чином, податкові пільги - це повне або часткове звільнення платника від податкового зобов'язання (тобто скоро­чення його розміру) або розстрочка чи відстрочка його виконан­ня з метою стимулювання певних видів діяльності, надання під­тримки певним категоріям платників та досягнення інших соціаль­них цілей.