1.5. Податковий період.

Податкова база для багатьох податків має часовий вимір свого формування. Наприклад, річна податкова база може відрі­знятися від квартальної, при чому бути як більшою, так і мен­шою.

Податковий період - це визначений законом період, протягом якого завершується процес формування податкової бази й остаточно визначається розмір податкового зобов'язання.

Поняття "податковий період" має сенс лише щодо об'єк­тів оподаткування, формування яких залежить від часової скла­дової, та для разових податків не встановлюється. Наприклад, для прибуткового податку з громадян об'єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік.

Від податкового періоду слід відрізняти поняття "звітний період", тобто період підведення підсумків (остаточних чи про­міжних), складання та надання в податковий орган звітності.

Нечіткість визначення податкового періоду може спри­чинити серйозні порушення прав як платників, так і держави.

1.6. Способи (методи) визначення бази податку. Спосіб (метод) визначення розміру бази оподаткування визначається характером застосовуваних для визначення бази податку показників, які можуть бути прямими (безпосередніми) або непрямими (умовними, презумптивними).

Прямий способі ґрунтується на визначенні реально й до­кументально підтверджених показниках платника. При цьому, наприклад, дані про доходи й витрати платника є основою для розрахунку бази податку на прибуток.

Непрямий спосіб ґрунтується на визначенні оподаткову­ваної бази на основі порівняння з діяльністю інших платників. За відсутності обліку доходів і витрат розрахунок оподатковува­ного доходу ведеться за аналогією.

Умовний спосіб ґрунтується на визначенні умовної суми доходу з допомогою вторинних ознак. Дохід особи може визна­чатися виходячи із суми оренди, середньої суми витрат на про­живання тощо.

1.7. Методи обліку бази оподаткування.

Метод обліку податкової бази має вирішальне значення Для правильного визначення моменту виникнення податкового зобов'язання.

Метод обліку, як і податковий період, характеризує по­даткову базу зі сторони часового виміру, а саме - з точки зору правил віднесення елементів податкової бази до конкретного податкового періоду.

Є два основних методи обліку.

1. Касовий метод - враховує момент реального чи фак­тичного отримання коштів і здійснення виплат. Відповідно до цього методу, наприклад, доходом є всі суми, дійсно отримані платником у конкретному періоді, а витратами - реально випла­чені суми.

Даний метод ще називають методом присвоєння, оскіль­ки враховуються лише ті суми (майно), які присвоєні платником у певній юридичній формі, наприклад, отримані в касі готівкою, передані у власність шляхом оформлення певних документів тощо.

2. При застосуванні накопичувального методу вирішаль­ним є момент виникнення майнових прав та обов'язків.

Так, доходом визначаються всі суми, право на отримання яких виникло у платника у даному податковому періоді, неза­лежно від того, чи отримано їх фактично.

1.8. Метод оподаткування.

Метод оподаткування - це порядок зміни ставки подат­ку залежно від зростання розміру податкової бази.

1.8.1. Рівне оподаткування - для кожного платника встановлюється рівна сума податку, тобто фактично ставка не застосовується. Таке оподаткування ще називають подушним.

1.8.2. Пропорційне оподаткування - для кожного плат­ника встановлюється рівна ставка (але не сума) податку. Ставка податку не залежить від величини бази оподаткування і є єдиною. Зі зростанням бази сума податку збільшується пропорційно.

Сума податку буде різною для платників з неоднаковим майновим становищем та доходами.

1.8.3. Прогресивне оподаткування - значення податко­вої ставки збільшується зі зростанням податкової бази.

1.8.4. Регресивний метод - на відміну від прогресивного, зі зростанням розміру податкової бази розміри податкової став­ки зменшуються, а не збільшуються.