42. Лісопильне виробництво.

Від розпилювання лісоматеріалу одержують дошки, тирсу. Основна продукція оцінюється за плановою собівартістю, а побічна за цінами можливого використання чи реалізації. Розрахунок собівартості проводиться в кінці місяця або року. ДТ. 903 КТ 233, ДТ 233 КТ 66, 65. ДТ 233 КТ 205,ДТ 27 КТ 233.

Рах 233 «Лісопильне виробництво» по ДТ записують кількість та вартість кубометрів власного матеріалу направленого на розпилювання що вимірюється в погонних метрах, відображають витрати пов’язані з роботою лісопильного.

По КТ записують отримані кубічні метри пиломатеріалів в оцінці за плановою собів. артісю

Витрати пов’язані з розпилюванням – вартість власного матеріалу : загальна кількість погонних метрів розпилення як свого так і давальницького.

43. Методи функцій витрат. Технологічний аналіз, аналіз бух рахунків

Методи визначення витрат: 1. метод технологічного аналізу - системний аналіз функцій діяльності для визначення технологічного взаємозв'язку між затратами ресурсів та результатом діяльності. 2.Метод аналізу рахунків – метод визначення функцій через розподіл їх на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку.3. Метод візуального пристосування - графічний підхід до визначення функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат.4.метод вищої-нищої оцінки - метод визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати - це різниця між загальними витратами при найвищому та при найнижчому рівні діяльності та постійних витрат.5. Метод найменших квадратів - статисти чині і метод, який дозволяє розрахувати елементи функції витрат (а і Ь) таким чином, що квадрат відстані від усіх точок сукупності, яка вивчається, до лінії регресії є найменшим.6. Спрощений статистичний аналіз - метод визначення функції витрат, що передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення фактора витрат, і розрахунок постійних витрат на основі середніх значень витрат та їх фактора.

44. Маржинальний дохід. Методика розрахунку. Для чого обчислюють і використовують.

Маржинальний дохід – це дохід, який отримує фірма при продажі однієї додаткової одиниці продукції.

Існує два способи визначення маржинального доходу:

1) МД = Виручка від реалізації - Змінні витрати;

2) МД = Постійні витрати + Прибуток організації.

Переваги: сприяє спрощенню нормування обліку витрат та контролю витрат, підкреслює вплив витрат постіних на величину прибутку, орієнтує облік на кінцевий результат, дозволяє визначити суми покриття в розрізі різних груп виробів, центрів відповідальності покупців.

.

45. Опишіть особливость обліку витрат і калькулювання собівартості продукції основного стада ВРХ молочного напряму: зміст статей витрат відображення витрат та виходу продукції в обліку, види продукції та їх оцінка

По скотарству для ведення аналітичного обліку враховується напрямок скотарства і по ВРХ молочного напрямку об'єктами обліку є основне стадо ВРХ і тварин на вирощуванні та відгодівлі. По основному стаду ВРХ молочного напрямку об'єктами калькуляції виступає основна продукція - це 1 ц молока і 1 голова приплоду. Побічна продукція (гній) оцінюється протягом року за нормативно-розрахунковою оцінкою і на кінець року фактична собівартість не визначається. Для того, щоб визначити фактичну собівартість молока і приплоду, потрібно розділити фактичні витрати між цими видами продукції.

Розподіл витрат здійснюється в такій послідовності:

1. Спочатку визначається фактична собівартість 1 кормо-дня. Це необхідно для визначення 1 голови приплоду, так як вона прирівнюється до вартості 60 кормо-днів утримання 1 корови. Для визначення фактичної собівартості 1 кормо-дня необхідно фактичні витрати поділити на кількість кормо-днів.

2. Маючи фактичну собівартість 1 кормо-дня визначають собівартість 1 голови приплоду. Вона дорівнює фактичній собівартості1 кормо-дня помноженого на 60.

3. Визначаємо фактичну собівартість всього приплоду. Для цього собівартість 1 голови приплоду перемножується на кількість голів одержаного приплоду за рік від основного стада молочного напрямку.

4. Визначаємо фактичні витрати, що припадають на молоко. Для цього від суми фактичних витрат віднімаємо нормативно-розрахункову вартість побічної продукції і це дорівнює фактичним витратам помножене на молоко.

5. Маючи фактичні витрати на молоко і кількість молока, далі визначаємо фактичну собівартість 1 ц молока шляхом ділення фактичних витрат, що припадають на молоко на валовий вихід молока.

По другому аналітичному рахунку „Тварини на вирощуванні та відгодівлі” об'єктом обчислення собівартості є 1 ц приросту живої маси. Приріст живої маси відображається в 2-му розділі Виробничого звіту і розраховується протягом року за такою формулою: приріст живої маси = жива маса на кінець року + живу масу вибувшого поголів'я - живу масу поголів'я на початок року - живу масу поголів'я, що надійшло протягом року.