Питання які не зроблені 20, 55,

1.Об’єкти: мальки, цьоголітки, ремонтний молодняк, товарна риба. Рибопосадковий матеріал представлений мальками, цьоголітками , річниками.

До витрат пов’язаних з вирощуванням риби відносять:

• Оренда ставків

• охорона ставків

• придбання рибо посадкового матеріалу

• придбання комбікормів, добрив, засобів захисту риб.

На рахунку 232 обліковуються всі витрати. Передача риби з 1-го бодоніща в інше проводиться записом – Дт 232 Кт 232

Оприбуткування товарної риби відбувається за справедливою вартістю за мінусом очікуваних витрат у місці її продажу. До витрат у місці продажу включається лише та частина витрат на збут, яка безпосередньо пов’язана із продажем риб. Серед цих витрат:

• комісійна винагорода продавцю, брокерам

• непрямі податки, що сплачуються при реалізації цих активів .

Транспортування та інші витрати не відносяться до витрат місця продажу.

Собівартість 1 тис шт. мальків = витрати на утримання плідників, що знаходяться протягом року/ к-сть мальків

Собівартість 1 ц цьоголіток = загальна вартість мальків та витрат на вирощування цьоголіток/к-сть ц продукції

При цьому середня маса цьоголіток приймається за 30 грам. Вартість цьоголіток, що залишається у ставках на зимівлю розглядалися як витрати незавершеного виробництва.

2. За наслідками сепарування одержують вершки та знежирене молоко , вершки – за плановою собівартістю , знежирене молоко – за цінами реалізації або виконання. В кінці року обчислюється фактична собівартість 1ц (кг вершків), для цього потрібно: витрати сепарування + вартість молока на сепарування – знежирене молоко, решта - ділиться на ц одержання вершків.

3. Бюджетування – це процес планування майбутніх операцій підприємства та оформляється у вигляді бюджетів.

Бюджет – це план доходів і витрат в межах певного періоду в процесі діяльності підприємства.

Розрахунок відхилень здійснюється за допомогою бюджетного контролю – це зіставлення бюджетних і фактичних показників аналізу відхилення та внесення корективів у діяльність.

Реакція менеджерів на відхилення залежить від їх розміру, а також причини виникнення.

Залежно від причин виникнення поділяється:

1)в наслідок діяльності

2)планування

В тому випадку якщо виникають значні відхилення менеджер може реагувати в 2-х напрямках:

• проводиться перегляд у зв’язку з неможливості його досягнення

• вносять корективи в діяльність підприємства з метою досягнення бюджету.

Ознаки значимості:

1.розмір відхилення

2. повторюваність відхилень

3. контрольованість

4. Основна продукція оцінюється за плановою собівартістю, а побічна за цінами можливого використання чи реалізації. Розрахунок собівартості проводиться в кінці місяця Дт 903 Кт 233, Дт 233 Кт 66, 651.

Загальна характеристика рахунку 233 лісопильне виробництво:

Дт – к-сть та вартіть куб.м. власного матеріалу направленого на розпилювання, що вимірюється також в погонних метрах розпилювання та витрати пов’язані з роботою лісопильного виробництва(пальне)

Кт – отримані куб. м. пиломатеріалу від розпилювання власного матеріалу в оцінці за плановою собівартість, крім того відображаються розпиляні куб.м. давальницького лісоматеріалу.

Собівартість 1 погонного м розпилювання= витрати пов’язані з розпилювання – вартість

Собівартість 1 куб.м.дошки= вартість власного матеріалу +вартість його розпилювання – вартість побічної продукції/м.куб. дошок(пиломатеріалів).

Коригування підлягає розпилюванню лише давальницькому матеріалу , а також оцінка власного пиломатеріалу(дошок).

5. Підходи які існують до побудови системи рахунків управлінського обліку? Що таке інтегрована система рахунків та переплетена? У чому їх особливість?? Варіанти ведення упр. обліку, що можливі за умов укр. Плану рахунків??(не найшов)

Важливим методологічним питанням організації управлінського обліку є його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку.

У міжнародній практиці застосовуються два варіанти побудови Плану рахунків і організації управлінського обліку: автономна та Інтегрована системи.

Перший підхід передбачає відокремлення систем рахунків фінансового й управлінського обліку. Для системи управлінського обліку створюється спеціальний План рахунків і облік ведеться за допомогою рахунків-екранів.

Інтегрована система характеризується тим, що рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків. Такий підхід характерний для підприємств країн англосаксонської групи (США, Великої Британії, Австралії, Канади). Облікова система цих країн характеризується відсутністю жорсткого регулювання з боку держави, бухгалтерський облік є саморегульованим: його правила, принципи і концепції розробляються і приймаються професійними організаціями. Характерним для цих країн є відсутність єдиного національного плану рахунків. Системи рахунків обираються компаніями самостійно, виходячи із масштабів і характеру їхньої діяльності.

Інтегрована система обліку забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво. Це досягається включенням рахунків виробничого обліку до загальної системи рахунків, в результаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку. В основу цієї системи покладено постійний облік запасів, який забезпечує даними про стан кожного виду запасів на кожний день облікового періоду.

Переплетена система обліку передбачає окреме ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним.

У системі рахунків фінансового обліку відображають витрати за елементами, розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначають загальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Окремо існує сектор виробничого обліку, де дані про витрати перегруповують за функціями та центрами відповідальності з використанням додаткової інформації - звітів використання матеріалів, про витрати праці, роботу машин, допущений брак тощо. На підставі перегрупованих даних у системі рахунків виробничого обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції та визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства.

6. Розкрийте сутність основних норм етичної поведінки фахівців-практикантів з управлінського обліку

Фахівці-практики з управлінського обліку несуть відповідальність перед суспільством, своєю професією, організацією, на яку вони працюють, та перед собою за дотримання найвищих норм етичної поведінки.

Дотримання цих норм як у межах країни, так і на міжнародному рівні є складовою досягнення цілей управлінського обліку. Фахівці-практики з управлінського обліку не мають чинити дії, що суперечать цим нормам, і потурати вчиненню таких дій іншими особами всередині організації.

Компетентність.

Фахівцям-практикам з управлінського обліку та фінансового менеджменту слід:

- підтримувати відповідний рівень професійної компетентності шляхом підвищення кваліфікації;

- виконувати свої професійні обов'язки згідно з чинними законами, правилами й технічними нормами;

- складати повні й достовірні звіти та рекомендації після відповідного аналізу релевантної та доступної інформації.

Конфіденційність.

Фахівцям-практикам з управлінського обліку та фінансового менеджменту слід:

- утримуватися від розголошення конфіденційної інформації, пов'язаної з їхньою роботою, крім випадків, коли вони уповноважені або юридично зобов'язані це робити;

- інформувати підлеглих про конфіденційність відповідної інформації, яку вони отримують у процесі роботи, та перевіряти їхні дії стосовно забезпечення конфіденційності;

- утримуватися від використання інформації, отриманої у зв'язку з роботою, з метою набуття неетичних або незаконних переваг особисто або через третіх осіб.

Чесність.

Фахівцям-практикам з управлінського обліку та фінансового менеджменту слід:

- уникати фактичних або ймовірних конфліктів та інформувати відповідні сторони про будь-які можливі конфлікти;

- утримуватися від участі в будь-яких діях, що заважають їхній здатності етично виконувати свої обов'язки;

- відмовлятися від будь-яких подарунків, прихильності або гостинності, які можуть вплинути або явно впливають на їхні дії;

- утримуватися від дій або бездіяльності, що суперечать законним або етичним цілям організації;

- визнавати й повідомляти про професійні або інші обмеження, що заважають відповідальному судженню або успішному виконанню діяльності;

- надавати як позитивну, так і несприятливу інформацію, висловлювати професійне судження або думку;

- утримуватися від участі або підтримки будь-яких дій, що дискредитують професію.

Ефективність

7. Поясніть сутність бюджетування та його організації

Кожне підприємство має певну стратегічну мету (збільшення прибутку, утримання позиції на ринку, лідерство в певній галузі тощо). Для забезпечення досягнення цієї мети здійснюють стратегічне планування.

Стратегічне планування — процес визначення дій, необхідних для досягнення стратегічної мети. Результатом стратегічного планування є довгостроковий план підприємства, розрахований на 10—15 років.

Деталізація довгострокового плану здійснюється через бюджетування, яке визначає короткострокові завдання у межах загальної стратегії. Продуктом бюджетування є бюджет.

Бюджет — це кількісний план майбутніх операцій, виражених у грошових вимірниках.

Період, для якого підготовлений і використовується бюджет, називають бюджетним періодом. Бюджетним періодом зазвичай є рік, у межах якого можна виокремити короткі періоди (квартал, місяць).

Отже, бюджетування — процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Метою бюджетування є:

здійснення періодичного планування;

забезпечення координації, кооперації та комунікацій;

забезпечення усвідомленості витрат на діяльність підприємства;

створення основи для оцінки і контролю виконання;

мотивація працівників шляхом орієнтації на досягнення мети організації;

виконання вимог законів і контрактів.

Бюджети розробляються як в цілому для підприємства, так і для окремих структурних підрозділів або функціональних сфер діяльності.

Оскільки бюджети відображають майбутні операції підприємства, то мірою здійснення цих операцій вони перетворюються на базу для оцінки діяльності менеджерів, У деяких випадках складання бюджетів передбачено законодавством або є умовою контрактів. Наприклад, установи, що фінансуються з державного бюджету або зі спеціальних фондів, мають складати бюджети в межах виділених коштів.

Бюджетування здійснюють у двох напрямах:

Перший напрям – підготовка функціональних бюджетів, тобто бюджетів підрозділів підприємства. Відповідно підрозділ підприємства, для якого може бути складений окремий бюджет і здійснений контроль за його виконанням бюджетним центром.

Другий напрям бюджетування — розробка стандартів (норм) витрат на виробництво окремих виробів ( або послуг). Взаємозв'язок цих напрямів полягає в тому, що на підставі бюджетів окремих підрозділів визначають ставку розподілу їх накладних витрат між окремими видами продукції. Це дає можливість скласти нормативну (стандартну) калькуляцію повної виробничої собівартості одиниці продукції. Своєю чергою, стандарти (норми) витрат використовують для складання бюджетів витрат на виробництво. На підставі бюджетів усіх підрозділів готують генеральний (зведений) бюджет підприємства.