121. Виконання заповіту

Виконання заповіту являє собою ряд дій, учинених з метою реалізації волі заповідача, вираженої в заповіті. Виконання покладається на призначених спадкоємців або особливих осіб, зазначених у заповіті, — виконавців.

Обов’язком виконавця є: розподіл і передача спадкоємцям майна (відповідно до заповіту), продаж у випадку потреби спадкового майна та розподіл грошей між спадкоємцями тощо.

Таким чином, виконання заповіту покладається на призначених у ньому спадкоємців. Однак заповідач може доручити виконання заповіту не їм, а іншій особі, зробивши про це спеціальне застереження у заповіті. Така особа називається «виконавець заповіту» і призначається, наприклад, утих випадках, коли необхідно розшукати спадкоємців, повідомити їх про відкриття спадщини тощо.

При призначенні виконавця заповіту недостатньо одного лише волевиявлення заповідача.

У випадку коли цього вимагають обставини, виконавець заповіту може бути призначений самим нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Виконавець заповіту — фізична або юридична особа як із кола спадкоємців, так із тих, які не є спадкоємцями (ст. 1286 ЦК України).

Виконавець заповіту має певні повноваження (ст. 1290 ЦК України). До основних функцій виконавця заповіту можна віднести такі: 1) уживає заходів щодо охорони спадкового майна; 2)витребує майно спадкодавця від інших осіб; 3) повідомляє спадкоємців, відказоотримувачів про відкриття спадщини; 4) розшукує спадкоємців; 5)вимагає виконання зобов’язань боржниками спадкодавця; б) керує спадщиною; 7) забезпечує одержання спадкоємцями спадкового майна 8) розподіляє спадкове майно між спадкоємцями (наприклад предмети хатнього вжитку); 9) забезпечує виконання спадкоємцями дій, передбачених і встановлених заповітом.

Нотаріус повинен рекомендувати заповідачу призначити виконавця заповіту в таких випадках: майно заповідається юридичній особі, державі; майно заповідається неповнолітнім, у яких немає батьків; заповіт складається з заповідальним відказом або з покладенням обов’язків.

Виконавець заповіту має право відмовитися від виконання своїх зобов’язань, повідомивши про це всіх спадкоємців. Однак законом установлено, що виконавець не може відмовитися від виконання покладених на нього зобов’язань у випадку, якщо йому необхідно вжити негайних заходів, невиконання яких призведе до заподіяння матеріальної шкоди спадкоємцям. Усі витрати, що виконавець може понести, виконуючи волю заповідача чи керуючи спадковим майном, підлягають відшкодуванню спадкоємцями; як правило, дані витрати відшкодовуються за рахунок спадкового майна.

Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця. У випадку виконання заповіту відносно неповнолітніх спадкоємців, контроль за виконанням покладається на батьків (усиновителів), опікунів/піклувальників, а також органи опіки й піклування. Дії виконавця можуть бути визнані неправомірними. Ст. 258 ЦК України встановлений термін позовної давності в один рік по даній категорії справи.